Мовний омбудсмен хоче виключити російську з переліку захищених мов і внести зміни до законодавства

Мовне питання в Україні є одним з найбільш чутливих і здатних викликати суспільну напругу, адже воно стосується як ідентичності та культурної спадщини, так і політичної стабільності. Будь-які зміни у сфері мовної політики неодмінно стають предметом пильної уваги громадськості, міжнародних партнерів і державних органів. Саме в такому контексті уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська виклала свою позицію щодо необхідності зміни офіційного перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов та перегляду переліку мов, які справді потребують підтримки та особливого захисту.

Вона вважає, що назва та положення Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” повинні бути приведені у відповідність до оновленого офіційного перекладу Хартії, затвердженого Міністерством закордонних справ у січні 2024 року. Івановська нагадує, що ще в перші дні перебування на посаді вона направила Прем’єр-міністру України листа з відповідними пропозиціями, адже питання, на її переконання, потребує невідкладного вирішення.

Олена Івановська зазначає, що некоректний офіційний переклад Хартії призвів до підміни як об’єкта, так і мети цього міжнародного договору, що, у свою чергу, стало причиною безпідставних звинувачень України у неналежному виконанні міжнародних зобов’язань. Це створило умови для політичного маніпулювання, спрямованого на підрив статусу української мови як державної.

Чиновниця наголошує, що Москва протягом багатьох років використовувала цей документ як інструмент впливу і тиску. Необхідний адекватний переклад, який дозволить вилучити російську мову з переліку мов, що підпадають під дію Хартії, оскільки ця мова не потребує захисту в Україні. Коли кримськотатарський та караїмська мови опиняються в одному списку з російською, це виглядає парадоксально та викривляє саму суть документа.

Івановська нагадує, що Конституційний Суд України у рішенні від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зобов’язав органи влади усунути невизначеність у питанні перекладу тексту Хартії, проте відповідні зміни досі не ухвалені. Виконання цього рішення необхідне для збереження довіри корінних народів і національних меншин, мови яких дійсно потребують захисту та підтримки.

Вона вважає, що потрібно захищати ті мови, які перебувають під реальною загрозою зникнення чи втрати функціональності, і робити це в рамках оновленого та коректного переліку, узгодженого з міжнародними нормами. Ця робота має значення як для внутрішньої мовної політики, так і для міжнародного іміджу України, адже йдеться про виконання зобов’язань перед Радою Європи.

Чиновниця нагадала, що Хартія була прийнята Радою Європи у 1992 році, а Україна ратифікувала її у 2003-му. У чинній редакції положення документа стосуються захисту білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської (нині визнаної румунською), німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської мов. Під час політичної кризи 2007 року представники Віктора Ющенка та Віктора Януковича домовилися про компромісну версію перекладу документа, яка визнавала російську мову регіональною у ряді областей на сході та півдні України, що фактично дозволяло використовувати її в офіційній документації. Ключовим моментом стала інтерпретація терміна “minority language”, який переклали як “мова меншості” (за кількістю носіїв), тоді як у законі йшлося про мови національних меншин.

Олена Івановська підкреслює, що Міністерство юстиції після цього підготувало висновок, у якому прямо вказало: переклад документа суперечить букві та духу автентичного тексту, запропонованого Радою Європи. На її переконання, це ще один аргумент на користь того, що корекція перекладу та оновлення переліку мов є необхідними кроками, відкладати які більше не можна.