Верховна Рада підтримала в першому читанні проєкт нового Цивільного кодексу, який має оновити одну з ключових частин українського законодавства. Документ стосується приватного життя громадян, сімейних відносин, майнових прав, спадкування та інших сфер, з якими люди стикаються у звичайних життєвих ситуаціях. Попри заявлену мету модернізувати цивільне право, законопроєкт викликав гостру реакцію в суспільстві через положення про визначення сім’ї, порядок розлучення та правовий статус одностатевих пар, тому після першого читання увага суспільства зосередилася на тому, які норми залишаться в тексті до остаточного голосування.
Верховна Рада підтримала нову редакцію Цивільного кодексу в першому читанні
28 квітня Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт №15150, який пропонує нову редакцію Цивільного кодексу України. За документ проголосували 254 народні депутати, після чого він перейшов до етапу підготовки до другого читання.
У парламенті пояснюють, що мета законопроєкту полягає в модернізації цивільного права, яке має відповідати сучасним приватним, майновим, спадковим і міжнародним відносинам. Автори документа пропонують структурувати кодекс у дев’яти книгах, де мають бути зібрані норми про особисті права, власність, зобов’язання, спадкування, сімейні питання та міжнародне приватне право.
Перший скандал навколо оновлення Цивільного кодексу виник після реєстрації законопроєкту №14394, який голова Верховної Ради Руслан Стефанчук подав 2 січня 2026 року. Документ на 832 сторінки, за повідомленнями авторів, готували 247 експертів, а підтримали його 138 народних депутатів, переважно з фракції «Слуга Народу».
Суспільне обурення викликала норма, яку трактували як можливість зниження шлюбного віку до 14 років. Після критики це положення прибрали, а до розгляду винесли інший законопроєкт — №15150, який у профільному комітеті назвали доопрацьованою версією попередніх напрацювань.
Чому до нового проєкту Цивільного кодексу залишилися претензії
Після вилучення найрезонанснішої норми дискусія навколо документа продовжилася, оскільки юристи, правозахисники й частина депутатів побачили ризики в положеннях про сім’ю, розірвання шлюбу та правовий статус одностатевих пар. Найбільше запитань викликало те, як проєкт визначає родину, які механізми пропонує для розлучення та чи залишає можливість для судового визнання фактичних партнерств.
Депутатка Інна Совсун розкритикувала законопроєкт через положення, які, за її оцінкою, повертають застарілий підхід до сімейних відносин. Вона звернула увагу на норму, за якою суд може встановлювати строк для примирення під час розірвання шлюбу, а за наявності спільних дітей такий етап стає обов’язковим.
Окрему хвилю критики викликали положення, які стосуються прізвища після розлучення. Юристи зазначила, що за текстом проєкту чоловік може вимагати від колишньої дружини повернення дошлюбного прізвища, якщо вважатиме її поведінку в шлюбі аморальною або негідною.
У законопроєкті з’являється поняття доброзвичайності, яке пов’язують із системою моральних норм і суспільних уявлень про допустиму поведінку. Критики документа побоюються, що таке формулювання може створити простір для різного трактування в судах, особливо у справах, де приватне життя людини оцінюватимуть через моральні категорії.
Юристи звертають увагу, що нечіткі моральні поняття в цивільному праві здатні впливати на захист особистих прав, сімейні конфлікти, репутаційні спори та питання дискримінації. Через це частина фахівців вимагає уточнити такі положення до другого читання.
Громадські організації, які захищають права ЛГБТ-спільноти, критикують проєкт через положення, які можуть обмежити можливості одностатевих пар. За оцінкою об’єднання «Національний ЛГБТІ-консорціум», документ містить дискримінаційні норми, оскільки одностатеву пару неможливо буде визнати сімейним союзом навіть через суд.
Правозахисники вказують, що норма про фактичний сімейний союз передбачена лише для різностатевих партнерів. Через це одностатеві пари можуть втратити правові інструменти, які мають значення у питаннях майна, спадкування, доступу до інформації про стан здоров’я партнера, спільного проживання та інших життєвих ситуацій.
Громадські організації також заявляють, що така редакція може суперечити Європейській конвенції з прав людини, практиці Європейського суду з прав людини та вимогам ЄС у сфері фундаментальних прав. За їхньою позицією, оновлення кодексу має враховувати правове визнання одностатевих пар, оскільки це питання вже є частиною євроінтеграційного діалогу.
У попередньому законопроєкті правозахисники також звертали увагу на положення про автоматичне визнання шлюбу недійсним, якщо один із подружжя здійснив гендерний перехід. Фахівці критикували це через відсутність чіткого визначення моменту такої зміни, що могло створити ризики для шлюбів, укладених на законних підставах після оновлення документів.
Правозахисні організації вважають, що подібні норми потребують дуже точного формулювання, оскільки будь-яка невизначеність у цій сфері може зачепити вже оформлені сімейні відносини, майнові права та правовий статус людини.
Організації «КиївПрайд» і «ХарківПрайд» закликали громадськість стежити за процесом доопрацювання законопроєкту та підтримати правки, які підготували ЛГБТІК+організації. Активісти наголошують, що остаточна редакція кодексу має врахувати реальне становище людей, які живуть у партнерствах без законодавчого визнання.
До критики долучилися й публічні люди. Співак Melovin у відеозверненні розкритикував попередній законопроєкт №14394, заявивши, що його положення можуть створити проблеми у сферах шлюбу, домашнього насильства та аліментів.
Що пояснює Руслан Стефанчук
Після суспільної критики голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що в законопроєкті №15150 відсутні положення про дозвіл шлюбу з 14 років. За його словами, у документі закріплений шлюбний вік із 16 років.
Стефанчук також запевнив, що новий текст не вводить заборону на розірвання шлюбу під час вагітності дружини або протягом року після народження дитини. Він окремо зазначив, що в оновленій версії відсутні положення, які можна було б трактувати як примус до вступу в шлюб, а також норми про посилення підстав для вилучення дітей.
Стосовно заручин спікер парламенту пояснив, що положення про можливість компенсації витрат і моральної шкоди у разі відмови від шлюбу вже міститься в чинному законодавстві. У новий кодекс цю норму переносять без зміни змісту.
За словами Руслана Стефанчука, положення щодо дітей, батьківських прав та усиновлення у проєкті не коригували. Він також заявив, що визначення шлюбу як союзу чоловіка і жінки відповідає Конституції України, тому ця норма залишається в тексті.
Спікер парламенту пояснює потребу в новому кодексі тим, що чинний Цивільний кодекс ухвалили у 2003 році, а за цей час змінилися технології, способи комунікації та приватні відносини. Він наводить приклад із застарілими нормами про таємницю телеграфних повідомлень і відсутністю сучасного регулювання щодо месенджерів, акаунтів та цифрових інструментів.
Європейський контекст і вимоги до України
У країнах ЄС підходи до сімейного права відрізняються, оскільки ця сфера належить до компетенції національних урядів. Частина держав дозволяє одностатеві шлюби, серед них Іспанія, Франція, Нідерланди та Німеччина. В інших країнах діють цивільні партнерства, зокрема у Швеції, Словенії та Естонії, тоді як у Польщі, Болгарії та Литві законодавство визначає союз чоловіка і жінки.
У 2025 році Суд ЄС ухвалив рішення, за яким держави-члени мають визнавати одностатеві шлюби, укладені в інших країнах Євросоюзу, навіть за відсутності таких шлюбів у власному національному законодавстві. Для України, яка рухається до членства в ЄС, це питання має значення через вимоги щодо поваги до приватного й сімейного життя та заборони дискримінації.
Єврокомісія наголошувала, що Україна має виконати зобов’язання в межах переговорного кластера «Основи», а також у розділі про судову владу та фундаментальні права. Серед таких очікувань є правове визнання одностатевих пар, тому дискусія навколо Цивільного кодексу пов’язана з ширшим процесом євроінтеграції.
Що відбуватиметься далі
Після першого читання законопроєкт №15150 мають доопрацювати до другого читання, під час якого депутати зможуть подавати правки до спірних положень. Найбільша увага, за реакцією суспільства, буде прикута до норм про сім’ю, розлучення, фактичні партнерства, доброзвичайність і гарантії недискримінації.
Подальша робота над документом покаже, які положення залишаться в остаточному тексті, а які змінять після критики юристів, правозахисників і громадських організацій. Для суспільства цей процес має значення через прямий вплив нового кодексу на приватне життя, а для держави — через потребу поєднати оновлення цивільного права з європейськими стандартами та правовою визначеністю.
