Україна та МВФ узгодили нову чотирирічну програму розширеного фінансування (EFF) на 8,1 млрд доларів – суму, яка виглядає скромною, але матиме колосальний мультиплікативний ефект. Вона відкриває шлях до понад 136 млрд дол. міжнародного фінансування, без якого подолати бюджетний розрив у 2026–2027 роках буде майже неможливо.
Однак за доступ до цього ресурсу доведеться платити політичну ціну. Як пише Bloomberg, умови фонду передбачають болючі податкові зміни, які можуть зачепити малий бізнес, сфери “тіньової самозайнятості” та повсякденні витрати мільйонів українців.
Що означає нова програма МВФ? Які рішення від влади вимагатиме фонд? І чи є в уряду шанс зібрати голоси за непопулярні кроки в умовах наростаючої політичної кризи?
Чому нова програма менша за попередню?
Попередня програма EFF, запущена у 2023 році, будувалася на припущенні, що активна фаза війни завершиться вже у 2024-му. Цей прогноз не справдився: затяжна війна змінила макроекономічні параметри, а більшу частину доступного фінансування Україна використала в перші два роки.
Саме тому з літа 2025 року уряд розпочав переговори про нову програму. Її обсяг – 5,94 млрд SDR, або близько 8,08 млрд доларів – фактично відповідає сумі, яку країна має повернути МВФ у цей самий період. Іншими словами, йдеться не стільки про додаткові кошти, скільки про механізм підтвердження макрофінансової стійкості України.
Це підтвердження критично важливе: без нього інші партнери просто не нададуть фінансування. Як підкреслює міністр фінансів Сергій Марченко, програма МВФ виступає своєрідним “якорем” для всіх інших кредиторів, від якого залежить доступ України до значно більших ресурсів.
Головна інтрига – податки
За даними учасників переговорів, саме податкова реформа стала центральною вимогою МВФ. Фонд очікує, що Україна суттєво посилить доходи бюджету, і для цього наполягає на кількох ключових кроках. Зокрема, МВФ хоче, щоб держава:
-ефективніше боролася з ухиленням від сплати податків;
-розширювала податкову базу й робила систему менш вибірковою;
-ліквідовувала лазівки у спрощеній системі;
-вводила оподаткування цифрових доходів;
-переглядала імпортні пільги;
-зберігала військовий збір навіть після завершення війни.
Іншими словами, МВФ вимагає структурного збільшення бюджетних надходжень, адже у 2026–2027 роках Україна підійде до піка видатків з мінімальними фінансовими резервами.
Спрощена система: кінець “ФОПізації” великого бізнесу
МВФ вимагає двох ключових змін у спрощеній системі оподаткування, які фактично мають згорнути практику, коли великий бізнес маскується під ФОПів.
1) Обов’язкове ПДВ для ФОПів (крім 1-ї групи) з доходом понад 1 млн грн
Це означає, що більшість ФОПів зі значними оборотами будуть змушені реєструватися платниками ПДВ. Наслідки очевидні:
-складніше адміністрування;
-більше податкове навантаження;
-руйнування схем дроблення бізнесу на ФОПів, які використовувалися для оптимізації податків.
2) Нові критерії визначення трудових відносин
Якщо співпраця між компанією та ФОПом фактично є наймом, держава вимагатиме оформлення працівника в штат.
Серед можливих критеріїв:
-понад 75% доходу від одного замовника;
-робоче місце, контроль, фіксований графік;
-виконання функцій, притаманних штатним працівникам.
Уряд уже намагався запровадити ці правила у 2020–2021 роках, але тоді натрапив на масштабний опір. Зараз же ці зміни стають умовою для нової програми МВФ.
“Податок на посилки”: перегляд ліміту у 150 євро
Нині українці можуть отримувати посилки вартістю до 150 євро без сплати ПДВ та мита. Але масштаби такого імпорту стрімко зросли: за даними НБУ, лише за перші дев’ять місяців 2025 року ввезено посилок на 4,5 млрд доларів, і значна частина цього – фактично безмитний імпорт товарів із Китаю, які часто купують для перепродажу.
МВФ вважає, що така схема підриває податкові надходження, тому пропонує два варіанти:
-зменшити безмитний ліміт, або
-обмежити кількість посилок, які можна отримати без податків протягом року.
Раніше уряд уже намагався запровадити подібні зміни, але кожного разу наштовхувався на сильний суспільний спротив.
“Податок на OLX”: оподаткування доходів із цифрових платформ
Все більше українців отримують дохід через цифрові платформи – від доставки та таксі до оренди житла чи продажу товарів. Це Glovo, Bolt і Uklon, Booking, OnlyFans, OLX, Etsy та інші сервіси. Формально кожен, хто заробляє через такі платформи, має сплачувати 18% ПДФО + 5% військового збору, але більшість цих доходів просто лишається невидимою для податкової.
Саме тому МВФ наполягає, щоб Україна приєдналася до директиви DAC7 – європейського механізму, який забезпечує автоматичний обмін даними між державами про доходи користувачів цифрових платформ. Це дозволить податковим органам бачити реальні надходження й унеможливить масове ухилення.
Уряд натомість намагається запропонувати м’якший варіант, щоб уникнути вибуху суспільного та бізнес-протесту. Йдеться про:
-спеціальний пільговий режим оподаткування для цифрових заробітків;
-спрощену форму звітності;
-податок “з обороту” замість повного пакета податків як для звичайних доходів.
Тож держава хоче почати збирати податки з онлайн-доходів, але не задушити цей сегмент надмірним навантаженням.
Військовий збір – назавжди
За чинними нормами після завершення воєнного стану ставка військового збору мала б знизитися до 1,5%. Однак МВФ наполягає: військовий збір має залишитися постійним елементом податкової системи, без повернення до попередніх правил.
Фонд розглядає цей збір як стабільне й передбачуване джерело доходів, яке має залишатися у структурі бюджету навіть після завершення війни.
Інституції, корупція та держсектор: вимоги, які посилилися після “плівок Міндіча”
Хоча податкова реформа залишається ключовою умовою нової програми, скандал із прослуховуваннями в Міністерстві інфраструктури різко підсилив увагу МВФ до корупційних ризиків. У відповідь фонд висунув значно жорсткіші інституційні вимоги, ніж очікувалося.
МВФ наполягає на:
-збереженні реальної незалежності антикорупційних органів;
-посиленні фінансування НАБУ, САП і ВАКС, щоб гарантувати їхню ефективність;
-глибокій реформі державних підприємств – від корпоративного управління до скорочення політичного впливу;
-повністю прозорому фінансовому плануванні ДП, що передбачає відкритість бюджетів, інвестицій і контрактів;
-реформі митниці та призначенні її керівника на конкурсній основі;
-відновленні повноцінної роботи Державної податкової служби, яка останні роки працювала нестабільно.
У результаті антикорупційний блок вимог виявився набагато жорсткішим, ніж прогнозували навіть в уряді, і став однією з ключових умов продовження співпраці з МВФ.
Що може зірвати програму?
Домовленість з МВФ поки що не затверджена Радою директорів, і процес можуть зірвати одразу кілька факторів. По-перше, невизначеність із фінансуванням ЄС на 2026 рік. Фонд не може кредитувати країну без гарантій, що вона зможе обслуговувати борг, а ключовою умовою є запуск так званого репараційного кредиту – механізму, який спрямовує Україні прибутки від заморожених російських активів у Euroclear та замінює ці активи безвідсотковими облігаціями. Але Бельгія виступає проти, і після витоку “мирного плану” Віткоффа–Дмітрієва політичні ризики для Брюсселя тільки зросли.
Друга проблема – відсутність голосів у Верховній Раді за бюджет-2026. Депутати “Слуги народу” прямо визнають, що голосів немає і країна перебуває у політичній кризі. Без ухваленого бюджету МВФ просто не зможе затвердити програму.
Третій ризик – попередні умови, які фонд може висунути ще до розгляду програми. Серед них – ухвалення “податку на OLX” та скасування пільг на посилки. Шанси зібрати 226 голосів під такі рішення, за оцінкою самих депутатів, “наближені до нуля”.
Нова програма МВФ фактично визначає стратегічний вибір для України. Вона не стільки про безпосередні 8,1 млрд доларів, скільки про доступ до масштабного міжнародного фінансування – понад 136 млрд доларів, яке дозволить країні пройти через пікові роки війни та відновлення. Альтернатива цих коштів – дефіцит у десятки мільярдів, що неминуче призведе до політичної, соціальної та фінансової нестабільності.
Податкові зміни, яких вимагає фонд, дійсно болючі для бізнесу та громадян. Але їхня відсутність означає не просто тимчасові незручності, а реальний ризик порожньої казни, втрати довіри партнерів та різкого звуження ресурсів для ведення війни та стабілізації економіки. Тобто МВФ задає Україні вибір між болючою реформою зараз і катастрофічними наслідками завтра.
