Конфлікт між Ізраїлем та Іраном перейшов у найнебезпечнішу фазу за останні десятиліття. Третю добу поспіль триває інтенсивний обмін ударами між двома країнами, що викликає дедалі більші побоювання щодо ймовірності переростання цього протистояння у ширшу регіональну чи навіть глобальну кризу. Події розгортаються на фоні загострення ситуації в одному з ключових світових нафтовидобувних регіонів, що вже призводить до помітних коливань на глобальних фінансових ринках.
На цьому тлі Тегеран намагається зберігати стратегічну гнучкість. Представники іранської влади заявили про готовність розглядати будь-які домовленості, “якщо їхньою метою є недопущення створення Іраном ядерної зброї”, водночас наголосивши, що не готові відмовлятися від власних ядерних прав, передбачених міжнародними угодами, зокрема Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Таким чином, Іран прагне залишити за собою право на мирну ядерну програму, водночас публічно демонструючи відкритість до компромісів щодо воєнного компонента.
Однак за лаштунками цієї обережної риторики вже активно обговорюється інший сценарій: чи не наближається Тегеран — під тиском ізраїльських ударів, економічних санкцій та наростаючої міжнародної ізоляції — до потенційної політичної капітуляції? Поки що офіційний Іран заперечує будь-які поступки, проте дедалі більше експертів задаються питанням: чи зможе країна втримати свої позиції в умовах безпрецедентного тиску з усіх боків?
Баланс сили: домінування Ізраїлю у повітрі
Все почалося у п’ятницю, коли Ізраїль завдав превентивні удари по ядерних і військових об’єктах Ірану. Перший удар став роковим для іранської військової верхівки: було вбито понад 80 людей, включно з кількома генералами-високопосадовцями, зокрема керівником Корпусу вартових ісламської революції Хосейном Саламі та начальником Генштабу Мохаммадом Багері. Також повідомляється про загибель кількох іранських вчених-ядерників. Значних ушкоджень зазнала ключова оборонна інфраструктура Тегерану.
Попри спроби Тегерану відповісти на удар, Ізраїль продемонстрував свою перевагу в повітрі та здатність завдавати точкових та болючих ударів по стратегічних цілях. У неділю іранські балістичні ракети знову атакували територію Ізраїлю, в тому числі інфраструктуру поблизу Хайфі, але значну частину ракет було перехоплено системами ППО. За даними ізраїльських служб, внаслідок обстрілів загинуло четверо людей, ще понад 200 отримали поранення.
Іран у складній дилемі
Для Ірану ситуація набуває екзистенційного характеру: режим не може дозволити собі виглядати слабким, але його можливості для ефективної відповіді істотно обмежені. Багато іранських проксі-груп на Близькому Сході ослаблені попередніми ізраїльськими кампаніями в Газі та проти “Хезболли” в Лівані. Крім того, Іран втратив ще одного важливого союзника: як відомо, режим Башара Асада в Сирії впав наприкінці минулого року внаслідок внутрішнього повстання.
Під питанням залишається можливість Тегерану вдатися до ескалації в Ормузькій протоці: через неї проходить близько 20% світових поставок нафти. Такий крок, очевидно, втягнув би США у безпосередній військовий конфлікт, а на такий ризик Тегеран поки що не наважується.
Обмежені можливості Ізраїлю: потрібна допомога США
США, зокрема президент Дональд Трамп, закликали до припинення бойових дій, хоча офіційної позиції щодо військової підтримки Ізраїлю Вашингтон наразі не озвучив. За даними ЗМІ, ізраїльські посадовці закликають Білий дім приєднатися до бойових дій проти Ірану, проте рішення ще не ухвалене. Чому критично важливою є участь США? Як повідомлялося раніше, Ізраїль наніс масштабні удари по іранській військовій і ядерній інфраструктурі, знищивши частину керівництва Корпусу вартових ісламської революції, об’єкти військово-промислового комплексу та окремі енергетичні цілі. Проте ключовий вузол – підземний центр зі збагачення урану у Фордо – залишився цілим через складність завдання з його знищення. За даними МАГАТЕ, сам об’єкт Фордо та реактор Хондаб не зазнали серйозних пошкоджень: їх глибокі підземні укриття ефективно захистили об’єкт від наслідків бомбардувань.
Ізраїль не має важких бункерних бомб і літаків стратегічної авіації, здатних дістати підземні об’єкти у Фордо. Позиція Ізраїлю однозначна: без знищення Фордо операція залишиться незавершеною.
Незважаючи на звернення Ізраїлю, офіційний Вашингтон наразі уникає прямої військової участі. За словами джерел Axios, адміністрація Трампа вважає, що безпосередній напад США на Іран (навіть обмежений авіаудар) автоматично втягне Америку у повноцінну війну. Білий дім заявляє: “Ми можемо досягти мирного врегулювання конфлікту, якщо Іран відмовиться від ядерної програми”.
Водночас, за даними ізраїльських джерел, Трамп приватно не відкинув можливості втручання в разі критичної потреби. Однак на офіційному рівні адміністрація США заперечує такі обіцянки.
Офіційно — неучасть: альтернативні голоси в США про ізраїльські удари
Попри офіційні заяви Дональда Трампа про те, що США «не мають жодного стосунку» до ізраїльського удару по Ірану, ситуація виглядає складнішою. Американський президент попередив Тегеран, що у разі будь-якого нападу на США Іран отримає у відповідь “безпрецедентну” військову відсіч. Водночас Трамп заявив, що США могли б легко організувати переговори між Іраном та Ізраїлем і покласти край конфлікту.
Однак в американському політичному істеблішменті існує стурбованість щодо глибини підтримки ізраїльських дій з боку Вашингтона. Як зазначив конгресмен-демократ Сет Молтон, який є ветераном близькосхідних війн, адміністрація США демонструє обережність у своїй позиції. За його словами, залишається багато відкритих запитань — передусім щодо ефективності ударів Ізраїлю по ядерній програмі Ірану та довгострокових намірів ізраїльського керівництва.
Молтон визнав, що ізраїльські удари наразі є більш результативними, ніж відповіді Ірану, проте водночас поставив під сумнів стратегічну мету прем’єра Нетаньяху в цій кампанії. Він також підкреслив: саме через відсутність чітких відповідей Білий дім і досі уникає відкритої підтримки ізраїльських атак.
Втім, джерела CNN повідомляють, що насправді США були заздалегідь поінформовані про плани Ізраїлю та фактично дали мовчазну згоду на операцію, яка, за оцінками, може тривати кілька тижнів. Представник Білого дому підтвердив: адміністрація знала про підготовку операції й не заперечувала проти неї, хоча формально залишила за Ізраїлем право діяти в межах самооборони.
Попри напружену ситуацію, у Вашингтоні й далі вважають, що врегулювання конфлікту можливе шляхом дипломатичних переговорів з Тегераном, зокрема за посередництва США.
Обережна дипломатія: активізація посередницьких зусиль
На тлі ізраїльських ударів по Ірану посилилися міжнародні дипломатичні зусилля, спрямовані на стримування подальшої ескалації конфлікту. Серед ключових гравців у цьому процесі — Росія, Саудівська Аравія та Туреччина.
Москва традиційно різко критикує подібні дії Ізраїлю. Як повідомляє агентство ТАСС, під час телефонної розмови з президентом США Дональдом Трампом російський лідер Володимир Путін висловив “глибоке занепокоєння” можливими наслідками продовження ескалації та закликав Вашингтон використати свій вплив для запобігання подальшому загостренню ситуації в регіоні.
Активізували свої дипломатичні контакти й країни регіону. За інформацією саудівського агентства SPA, наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман провів телефонні переговори з новообраним президентом Ірану Масудом Пезешкіаном. У ході розмови саудівський лідер наголосив на необхідності стриманості з обох сторін та недопущенні перетворення конфлікту на широкомасштабну війну, що загрожувала б стабільності всього Близького Сходу.
З подібною заявою виступила й Туреччина. Як передає агентство Anadolu, президент Реджеп Тайїп Ердоган у своїх коментарях закликав усі сторони конфлікту “дати шанс дипломатії” та уникати дій, які можуть призвести до непередбачуваних наслідків для всього регіону.
Загалом, як показують останні дні, навіть на тлі гострої конфронтації між Ізраїлем та Іраном зберігається певне вікно для дипломатичних маневрів. Саме ці обережні контакти можуть відіграти ключову роль у стримуванні подальшого сповзання Близького Сходу до великої війни.
Позиція Ірану: готовність до переговорів — без капітуляції
На тлі ізраїльських ударів Тегеран демонструє декларативну готовність до переговорів і навіть натякає на можливість відмови від ядерної зброї. Проте іранське керівництво наголошує: Тегеран не відмовиться від права на збагачення урану, тобто від базової технологічної основи, яка в перспективі може забезпечити ядерний арсенал.
Іран вимагає офіційних гарантій від США, що Вашингтон не застосує силу та не втрутиться у конфлікт. Поки таких гарантій немає, навіть за готовності вести переговори обидві сторони залишають за собою простір для маневру.
Заява заступника міністра закордонних справ Ірану Аббаса Аракчі в цьому контексті дуже показова й демонструє нинішню логіку іранської дипломатії в ядерному питанні.
З одного боку, Аракчі чітко заявляє: Іран готовий укласти угоду, яка гарантує, що Іран не буде створювати ядерну зброю, тобто Тегеран демонструє готовність піти на компроміс у безпековій площині. З іншого боку, він наголошує: Іран не готовий укладати угоду, яка позбавить його “ядерних прав”. Під цим поняттям офіційний Тегеран розуміє право на мирне збагачення урану, розробку ядерних технологій для енергетики, медицини, науки тощо.
У чому тут ключова дипломатична тонкість? Ця позиція є традиційною лінією Ірану з часів ще попередніх раундів ядерних переговорів (зокрема угоди 2015 року — JCPOA). Іран завжди наполягає, що має право на ядерну програму у мирних цілях згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
Водночас Захід, насамперед США, Ізраїль та їх союзники, вбачають у цих технологіях прихований потенціал до створення ядерної зброї (особливо тоді, коли йдеться про високі рівні збагачення урану, модернізацію центрифуг тощо).
Чому саме зараз ця заява є важливою? Таким чином Тегеран демонструє гнучкість: готовий домовлятися про відмову від зброї, але не піде на демонтаж всієї інфраструктури ядерної програми.
Іран надсилає стратегічний меседж для Заходу, Аракчі фактично каже:
“Не вимагайте від нас капітуляції у сфері мирного атома, ми готові гарантувати відсутність ядерної зброї, але залишимо собі технології. Ми готові до угоди, якщо вона визнає наше право на мирний атом”.
Заява Аракчі — це класичний приклад іранської “дипломатії подвійних сигналів”: прагнення зберегти переговорний процес живим, але водночас не поступитися у питанні, яке Тегеран вважає ключовим для своєї стратегічної незалежності.
Економічні наслідки: ринки реагують болісно
Зважаючи на стратегічне значення регіону для енергетичних поставок, ескалація вже відбилася на світових ринках: ціна на нафту зросла на 7% лише у п’ятницю, а інвестори масово переходять у «тихі гавані», зокрема, скуповують золото.
Попереду — саміт G7 у Канаді, де, незважаючи на намір уникати обговорення гарячих геополітичних тем, ця криза неминуче стане однією з ключових.
Отже, ізраїльсько-іранська війна, яка ще донедавна здавалася малоймовірною у відкритому форматі, переростає у затяжне протистояння з потенціалом масштабної регіональної війни. Відсутність реалістичних варіантів деескалації з обох боків створює надзвичайно небезпечну ситуацію, за якою із тривогою слідкуватиме весь світ.
