В умовах сучасної реальності, коли мобілізація стає невід’ємною частиною життя суспільства, все частіше постають питання щодо правових аспектів трудових відносин у період мобілізації. Чи мають працівники, які підпадають під мобілізацію, особливі права та гарантії? Як змінюються умови їхніх трудових договорів? Як забезпечити баланс між обов’язками перед державою та правами працівників? Ці питання стають не просто актуальними, а життєво важливими як для роботодавців, так і для працівників.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” детально коментують правові нюанси, які виникають на перетині трудових відносин та військових обов’язків.
Мобілізація, на жаль, зачіпає не тільки приватне життя військовозобов’язаної особи. Особа яка є працівником пов’язана з підприємством, установою, чи ФОП трудовими відносинами та певними зобов’язаннями, які, своєю чергою, є взаємними. При цьому є безліч питань, які до початку воєнних дій в України ніколи не розглядались так часто та тим більш в практичній площині не вирішувались, з урахуванням усіх можливих життєвих ситуацій.
Гарантії мобілізованим працівникам
В Кодексі законів про працю існує стаття 119 – Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків. На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Крім того, працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.
З 19 липня 2022 року, згідно з частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (зі змінами, внесеними Законом України від 1 липня 2022 №2352-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин”), працівникам, які призвані на військову службу або прийняті за контрактом, більше не зберігається середній заробіток. Це важлива зміна у трудовому законодавстві, яка вплинула на багатьох працівників, що підпадають під мобілізацію або вступають на військову службу.
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідних підрозділах розвідувальних органів України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади – також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.
На практиці це означає наступне. Зазначена стаття містить обов’язок роботодавця зберігати місце роботи і посаду за працівником, який став військовослужбовцем. У Верховному Суді України також є практика, яка сформувалась за результатами розгляду судових спорів з даного питання. В пункті 21 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 р. № 813/782/17 чітко зазначено, що чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин. Припинення трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору з працівником, призваним на військову службу, можливе тільки після закінчення проходження військової служби (дня фактичної мобілізації). Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 р. у справі № 818/777/17.
Отже, впродовж усього періоду знаходження на військовій службі роботодавець не має права звільнити працівника з роботи. При цьому, який саме вид трудового договору укладений з працівником – строковий чи безстроковий, не має жодного значення.
Зазначене положення продубльоване в статті 13 Закону України Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”:
“За громадянами України, які проходять підготовку до військової служби з відривом від виробництва, на весь час підготовки, включаючи час проїзду до місця підготовки та у зворотному напрямку, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування і форм власності”.
Таким чином, законодавець зазначив гарантії, які повинні сприяти мобілізаційним процесам, аби особу не хвилювало питання, куди їй повертатися після закінчення воєнних дій у мирному житті, та є заохоченням до добровільної мобілізації, бо місце роботи буде чекати мобілізовану особу, незалежно від того чи є вона контрактником, чи мобілізована на вимогу держави.
Коли починається у особи військова служба та коли вона закінчується
За статтею 24 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” початком проходження військової служби вважається:
- день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) – для громадян, направлених для проходження базової військової служби;
- день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов’язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
- день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти – для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов’язаних;
- день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
- день зарахування до списків особового складу військової частини – для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
- день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України – для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі:
- перебування на лікуванні;
- захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу;
- безвісної відсутності – до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим;
- настання інших випадків, визначених законодавством.
Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, – з дня набрання законної сили рішенням суду.
Під час прямування до місця проходження військової служби або зі служби особа вважається такою, що виконує обов’язки військової служби, про що прямо зазначив Верховний Суд України у постанові від 13.01.2022 року за справою № 570/5134/18, визнавши незаконним звільнення працівника за прогул коли працівник подав заяву про звільнення від виконання обов’язків за посадою зі збереженням місця роботи та заробітної плати за один день до дати прибуття до військової частини, щоб дістатися до місця служби. При цьому працівник заздалегідь попередив роботодавця про те, що він має прибути до військової частини у певний визначений строк.
Як підтвердити факт призову роботодавцю
Згідно зі статтею 172 Кримінального кодексу України “Грубе порушення законодавства про працю”, роботодавцю заборонено звільняти працівника, який був призваний на військову службу або мобілізований. Для підтвердження факту призову, працівник повинен пред’явити роботодавцю відповідні документи. Основним підтверджуючим документом є повістка на відправку, яку працівник отримує від ТЦК та СП. Оригінал цієї повістки слід надати роботодавцю. Крім того, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зобов’язані письмово повідомити підприємства про призов їхніх працівників. Після зарахування до військової частини у військовому квитку працівника робляться відповідні позначки про військову службу, що також є підтвердженням факту призову. При цьому тим, хто звільняється з роботи у зв’язку з направленням, призовом або прийняттям на військову службу, виплачується вихідна допомога в розмірі двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Також такі працівники можуть бути направлені на медичний огляд або лікування зі збереженням місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.
Однак на практиці ТЦК та СП далеко не завжди інформує роботодавця. Тому, виходячи з практичної площини питання, повірте, це той випадок коли дешевше самому попередити, ніж потім розбиратися з наслідками. Так, при незаконному звільненні особа має право на звернення до суду. Судова практика в даному випадку буде на стороні мобілізованої особи. Але, повірте, якщо є можливість уникнути судового процесу, його потрібно уникнути.
Що своєю чергою необхідно робити роботодавцю аби уникнути ризиків?
Головне – діяти чітко у рамках закону та не робити нічого не з’ясувавши усіх обставин. Але аби строковий договір не перетворився в безстроковий, роботодавцю все ж таки необхідно в письмовому вигляді (бажано відповідним наказом с супровідним листом, або просто листом, як що мова йде про співробітника фізичної особи-підприємця) під опис цінним листом попередити працівника, який знаходиться в лавах ЗСУ про те що, строковий договір буде закінчено та продовження трудових відносин безстроково не буде. При цьому саме звільнення необхідно буде провести після того, як працівник повернеться на роботу або прийде інформація про демобілізацію.
Рекомендація для роботодавця: з’ясувати контакти близьких та рідних мобілізованої особи та підтримувати з ними зв’язок для уточнення поточної інформації, а також отримання необхідних копій документів.
І головне, про що потрібно нагадати – чим більше паперів збирає кожна зі сторін трудових правовідносин, тим краще. Адже своєчасно отримана інформація та відповідні докази у вигляді копій документів, пояснень, листів тощо зберігають, в подальшому час, кошти та нервову систему.
