Останнім часом зустрічаються непоодинокі випадки, коли в новинах або соціальних мережах набуває розголос ситуації про знущання дітей над дітьми. Іноді це просто цькування, а подекуди й жорстке побиття. Звісно, що останні роки дали тяжке навантаження на психіку не тільки дорослих людей, але й підлітків. Цькування у школах є не просто дитячими конфліктами чи жартами. Це явище, яке може мати руйнівні наслідки для психіки, самооцінки та майбутнього дитини. У той час як одні шукають способи допомогти постраждалим, інші часто залишаються байдужими або навіть підтримують агресора. Своєю чергою батьки намагаються зняти з себе відповідальність, виправдовуючись, що не мають часу на постійний догляд за дітьми у зв’язку із тяжкою працею на виживання.
У період із листопада 2023 до січня 2024 року Міністерство науки та освіти України провело масштабне дослідження під назвою «Булінг та толерантність у закладах освіти після 24 лютого 2022 року». До участі долучилися 5576 учнів 5–9 класів віком від 10 до 14 років з усіх регіонів України, за винятком тимчасово окупованих територій. Результати дослідження підтвердили, що булінг залишається значною проблемою, яка потребує уваги, рішучих дій та системних змін.
Понад половина респондентів, а саме 51,3%, зізналися, що хоча б раз у житті стикалися з булінгом. Особливо це стосується дівчат, серед яких таких випадків було більше, ніж серед хлопців — 55,9% проти 46,2%. Після початку повномасштабного вторгнення цькування зазнали 24,7% учнів, і ця проблема виявилася найбільш актуальною для великих міст, зокрема Києва, де булінг торкнувся 33,7% школярів. Водночас у сільській місцевості про подібні ситуації заявили 25,3% учнів. Найменш поширеним явищем булінг виявився на сході (18%) та півдні країни (22%), що може бути пов’язано з особливостями соціального середовища або меншим ступенем відкритості щодо цієї теми.
Найпоширенішими причинами цькування школярі називали зовнішність, особливо це стосується дівчат (35,2% проти 26,9% серед хлопців). Інші фактори включали особливості поведінки, які здавалися «нестандартними», відмінності у світогляді, хобі або навіть мовну ознаку. Проблема цькування на основі мовного бар’єра також виявилася актуальною: 8,3% дітей стали об’єктом булінгу через російську мову, а 6,9% — через українську.
Що стосується звернень по допомогу, 59,4% дітей, які постраждали від цькування, повідомляли про це батькам або вчителям. Цікаво, що дівчата частіше шукали підтримки, ніж хлопці — 62,4% проти 55,8%. Але з віком цей показник знижувався: якщо серед учнів 5-х класів допомоги шукали 68,1%, то серед 9-класників цей показник впав до 47,9%. Це свідчить про потребу в особливій увазі до старшокласників, які можуть менше довіряти оточенню.
Школи намагалися реагувати на випадки булінгу, однак результати показали, що ефективність таких заходів залежить від підходів. У 12,4% випадків викликали батьків обох сторін — і кривдника, і жертви, у 14,7% — лише одну зі сторін. Найкращі результати демонструвала робота шкільних психологів, які допомагали припинити або значно зменшити цькування у 68,4% випадків. Однак саме поєднання різних методів вирішення проблеми дало найкращий ефект.
Чи є законодавчі інструменти, які реально працюють у таких ситуаціях? Хто несе відповідальність за цькування дитини – батьки, вчителі чи сама школа? За відповіддю на ці запитання ІА «ФАКТ» звернулося до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», які пояснили, як запобігти боулінгу та які покарання передбачені для винних.
Дійсно, проблема булінгу залишається болючою темою для українських шкіл, особливо в умовах війни, яка принесла нові виклики в освітнє середовище. Як юристи, які люблять точність фактів, сперш за все, хочемо навести актуальну статистику. За 2024 рік поліція України зафіксувала 219 випадків булінгу в школах, у 2023 році таких випадків було приблизно 100. І це лише офіційна інформація… Як ми бачимо тенденція досить не втішна.
Згідно з Законом України «Про освіту», булінг або цькування є не лише фізичним насильством, але й психологічним, економічним чи навіть сексуальним, яке може відбуватися безпосередньо або через засоби електронних комунікацій, як-от месенджери чи соціальні мережі. Основними ознаками булінгу є систематичність (повторення дій не менше двох разів), наявність сторін (кривдник, жертва, а також спостерігачі) та наслідки у вигляді психічної або фізичної шкоди потерпілому. Так, навіть образливі повідомлення у Вайбері, Телеграмі чи інших месенджерах вже можуть вважатися булінгом.
У 2018 році в Україні була прийнята стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), яка регулює питання булінгу. Згідно з нею, будь-які дії, які завдають шкоди малолітній чи неповнолітній особі, підпадають під адміністративну відповідальність. За таке порушення передбачені штрафи: від 850 до 1700 гривень, або ж громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Якщо цькування вчиняється групою осіб чи повторно протягом року, сума штрафу збільшується до 3400 гривень, а громадські роботи можуть тривати до 60 годин.
Важливо зазначити, якщо кривдник є дитиною віком від 14 до 16 років, відповідальність покладається на її батьків або опікунів. Це означає, що батьки не лише відповідають за виховання своєї дитини, але й несуть юридичну відповідальність за її дії. Штрафи у такому випадку складають від 850 до 3400 гривень залежно від тяжкості та повторюваності порушення. При цьому керівництво закладу освіти також несе відповідальність за неналежне реагування на випадки булінгу. Якщо директор школи не повідомить про цькування в поліцію, це також тягне за собою штраф у розмірі від 850 до 1700 гривень або виправні роботи на строк до одного місяця. Протокол про дане правопорушення складають представники поліції, а справа на підставі даного протоколу в подальшому розглядається місцевим судом.
Взагалі відповідальність за булінг серед неповнолітніх є складною темою, яка торкається багатьох аспектів: законодавчих, соціальних і психологічних. Однак у випадках цькування важливо пам’ятати, що адміністративна відповідальність в Україні настає з 16 років. Це означає, що особи цього віку вже можуть відповідати за свої дії на загальних підставах. Однак для підлітків від 16 до 18 років законодавство передбачає певні особливості. Згідно зі статтею 24–1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до таких осіб можуть застосовуватися спеціальні заходи впливу.
Наприклад, вони можуть бути зобов’язані публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого, отримати попередження, догану чи сувору догану. Також підлітка можуть передати під нагляд батькам, педагогам або навіть окремим громадянам, які готові взяти на себе таку відповідальність. Важливо, що конкретний вид покарання обирає суддя, враховуючи обставини: життєві умови, характеристику правопорушника, якість його навчання, тяжкість вчиненого діяння та інші фактори.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173-4 КУпАП, вони несуть відповідальність на загальних підставах. Проте законодавство враховує специфіку віку таких правопорушників і передбачає можливість застосування спеціальних заходів впливу, визначених статтею 24–1 КУпАП. Це робиться з метою врахування характеру вчиненого діяння та особистості порушника, що є важливим для виховання і запобігання повторним правопорушенням. Серед заходів, передбачених цією статтею, можливе зобов’язання підлітка публічно або іншим чином попросити вибачення у потерпілого. Також може бути винесене попередження, догана або навіть сувора догана. У деяких випадках порушника можуть передати під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють. У разі їхньої згоди, нагляд може бути здійснений педагогічним чи трудовим колективом або навіть окремими громадянами, які виявили бажання взяти на себе таку відповідальність.
Ці заходи не лише спрямовані на виправлення поведінки підлітка, але й враховують його вік і психологічні особливості. У такому віці людина ще не завжди усвідомлює наслідки своїх дій, тому виховний вплив залишається ключовим елементом у роботі з неповнолітніми правопорушниками. Суд, зважаючи на життєві обставини, особистісну характеристику, ступінь тяжкості діяння та інші фактори, визначає оптимальне покарання або виховний захід.
Що стосується батьків неповнолітніх кривдників, їхня відповідальність чітко прописана у законодавстві. Жодні виправдання на кшталт «я працюю з ранку до вечора», «дитина некерована» чи «вихованням має займатися школа» не звільняють від зобов’язань. Батьки повинні бути готові нести відповідальність за дії своєї дитини, включно зі сплатою штрафів чи виконанням громадських робіт. Школи також відіграють важливу роль у боротьбі з булінгом. Вони зобов’язані повідомляти поліції та службі у справах дітей про всі випадки цькування. Але, на жаль, у реальному житті деякі заклади освіти часто не бажають «виносити сміття з хати». Це ускладнює ситуацію для батьків, які прагнуть допомогти своїй дитині.
Як діяти у таких випадках? Складне питання. На нашу думку, багато чого залежить від тривалості боулінгу, його форм та серйозності. Головне – вчити дітей поважати інших, пояснювати, що цькувати когось через зовнішність, інші інтереси чи погляди – неприпустимо. Адже кожна людина унікальна, і саме це робить наш світ різноманітним та цікавим.
Однак адміністративна відповідальність за булінг – це не єдина можлива санкція. Якщо цькування призводить до трагічних наслідків, таких як доведення до самогубства чи його спроба, ситуація переходить у площину кримінального права. Стаття 120 Кримінального кодексу України передбачає покарання за доведення до самогубства, якщо дії були спрямовані проти неповнолітнього. Це може бути жорстоке поводження, шантаж чи систематичне приниження гідності жертви. Покарання за такий злочин – позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Важливо пам’ятати, що кримінальна відповідальність настає з 16 років.
Треба враховувати, що нестабільна психіка підлітка може привести до непередбачуваних дій, про які доросла людина ніколи б навіть не подумала. Вік від 14 до 18 років є періодом, коли психіка дітей дуже вразлива, і навіть дрібні, на перший погляд, конфлікти можуть призвести до серйозних наслідків. Отже, велике прохання до батьків – навчить своїх дітей повазі та доброзичливості, адже світ багатогранний, і саме це робить його таким особливим. Також необхідно пам’ятати, що діти завжди досить жорстокі.
Головне – проблему булінгу не можна замовчувати, адже безкарність породжує відчуття вседозволеності. Як показує наша практика, своєчасне звернення до психолога або інших фахівців допомагає ефективно впоратися з цією проблемою. Головне – діяти швидко та не залишати дитину наодинці зі своєю бідою. Якщо ваша дитина стала жертвою цькування або проявляє агресію, не зволікайте – зверніться до школи, поліції чи психолога. Юридичний аспект також відіграє ключову роль. Знайте свої права та відповідальність: батьки, школа та навіть самі діти несуть юридичну відповідальність за свої дії.
