Європа стоїть на порозі масштабних демографічних змін, які можуть суттєво вплинути на її соціально-економічний ландшафт упродовж найближчих десятиліть. Старіння населення, низька народжуваність і зменшення кількості працездатних громадян стають для європейських країн все більш очевидними викликами. У той час як одні країни намагаються впоратися з депопуляцією за допомогою міграційної політики та економічних стимулів, інші вже стикаються з гострою нестачею робочої сили та кризою пенсійного забезпечення.
Згідно з останніми даними Організації Об’єднаних Націй (ООН), населення Європи до 2100 року скоротиться більш ніж на 152 мільйони осіб. Ця цифра вражає, адже вона становить понад 20% від сьогоднішньої чисельності населення континенту. Такі темпи скорочення тягнуть за собою не лише зміни в демографічній структурі, але й серйозні соціальні, економічні та політичні наслідки.
Прогноз щодо змін чисельності населення Європи до 2100 року базується на даних Департаменту з економічних і соціальних питань ООН (UN DESA), зокрема, їхнього останнього звіту “World Population Prospects 2024”. Візуалізацію цих прогнозів підготувало аналітичне видання Visual Capitalist у матеріалі під назвою “Europe’s Population Forecast to 2100”, яке спеціалізується на економічній, демографічній та фінансовій аналітиці.
Цей прогноз враховує три ключові фактори:
- Рівень народжуваності (низька народжуваність у більшості країн Європи);
- Смертність (старіння населення та збільшення частки літніх людей);
- Міграційні процеси (баланс між імміграцією та еміграцією).
Згідно з прогнозом, найбільші втрати прогнозуються для країн Східної та Південної Європи.
Серед лідерів за темпами скорочення опиняться Україна та Італія. Для обох країн прогнозують втрату 23,8 мільйона осіб. Для Італії це означає скорочення населення на 40,5%, тоді як Україна втратить 60% своїх жителів. Це найстрімкіше зменшення чисельності населення серед усіх європейських країн.
Не менш серйозні демографічні втрати очікують і Польщу. За прогнозами, вона втратить 18,8 мільйона осіб, що становить 46% її нинішнього населення. Також у групі країн зі значним скороченням населення опинилися Іспанія (мінус 14,8 мільйона, або 31,2%) та Німеччина (мінус 13,1 мільйона, або 15,7%).
Росія, яка має одну з найбільших територій і чисельність населення серед європейських країн, також відчує значне скорочення — прогнозується зменшення чисельності на 17,6 мільйона осіб, що становить 12% від нинішнього рівня.
Країни Балканського регіону також зазнають значного зменшення населення. Наприклад, Чорногорія втратить 306 тисяч жителів, що становить половину її нинішнього населення. Для Болгарії прогнозується зменшення населення на 3,2 мільйона осіб, що є критичним показником для країни, яка і так страждає від масового відтоку населення.
На цьому тлі європейський демографічний ландшафт змінюватиметься не лише через втрату населення, але й через його перерозподіл. При цьому лише кілька країн зможуть показати приріст населення, і серед них — Велика Британія, Франція, Швеція та Швейцарія. Великобританія до 2100 року отримає додаткові 4,8 мільйона жителів, Франція — 1,8 мільйона, Швеція — 710 тисяч, а Швейцарія — 158,7 тисяч.
Основними причинами таких змін є низький рівень народжуваності в багатьох країнах, старіння населення та значний рівень еміграції з регіонів, що зазнають економічних і політичних труднощів. Особливо гостро це відчувається в Східній Європі, де молоде покоління продовжує шукати кращі умови життя за кордоном.
Скорочення населення на континенті матиме далекосяжні наслідки. Менше населення означає зменшення робочої сили, що може негативно вплинути на економічний розвиток багатьох країн. Водночас старіння суспільства створює додатковий тиск на системи охорони здоров’я та соціального забезпечення.
Попри ці загрозливі тенденції, деякі країни, такі як Велика Британія та Франція, демонструють позитивні демографічні перспективи. Це може бути пов’язано з більш гнучкою міграційною політикою, ефективною соціальною підтримкою родин та іншими державними ініціативами, спрямованими на стимулювання народжуваності.
Отже, Європа поступово вступає в нову демографічну епоху, яка супроводжуватиметься значними змінами у структурі суспільства. Державам доведеться адаптувати свої економічні та соціальні політики, щоб впоратися з викликами, які приносить скорочення населення.
