Населення України під час війни: звідки взялася цифра 20 мільйонів і чому з нею не погоджуються експерти
Населення України знову опинилося в центрі публічної дискусії після появи оцінки, за якою кількість жителів країни могла скоротитися до 20 мільйонів. Така цифра одразу привернула увагу, оскільки вона значно відрізняється від більшості міжнародних розрахунків і водночас відображає масштаб демографічних втрат, яких країна зазнала за роки війни. Проблема полягає в тому, що в умовах масштабного виїзду українців за кордон, внутрішнього переміщення, окупації частини територій і відсутності повноцінного перепису навіть фахові оцінки часто суттєво різняться між собою. На цьому тлі заява британського журналіста The New Statesman Вілла Ллойда набула широкого розголосу.
У журналі повідомили, що населення України могло зменшитися з понад 40 мільйонів у 2014 році до приблизно 20 мільйонів у 2025-му. Поява такої оцінки викликала жваві дискусії експертів, оскільки вона виявилася значно нижчою за більшість показників, які наводять міжнародні організації, дослідницькі центри та демографічні аналітики.
Найперше, на що звертають увагу експерти, полягає в неофіційному характері цієї цифри. Україна не проводила повноцінного перепису населення з 2001 року, тому будь-які сучасні оцінки ґрунтуються на непрямих даних, статистичних моделях, адміністративній інформації, а також на розрахунках, які враховують міграцію, втрати, окупацію частини територій і зниження народжуваності. За такої ситуації розбіжності між різними джерелами є неминучими, однак саме оцінка у 20 мільйонів виглядає для багатьох фахівців крайнім сценарієм, а не загальновизнаним орієнтиром.
За даними експертів Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних організацій, у 2024 році населення України становило приблизно 37‒38 мільйонів осіб, якщо брати ширший підхід до підрахунку з урахуванням територій, що постраждали від війни. Водночас окремі дослідження, які аналізують кількість людей саме на підконтрольній уряду території, наводять значно нижчі цифри ‒ близько 28‒32 мільйонів. Саме ця різниця в методології багато в чому й пояснює, чому в публічному просторі з’являються настільки різні дані.
У центрі суперечки опинилося не лише питання, скільки людей проживає в Україні фактично, а й те, що саме вважати населенням країни в умовах війни. Частина українців перебуває за кордоном тимчасово, але не змінила громадянства і зберігає зв’язок із батьківщиною. Інші залишаються зареєстрованими в Україні, однак живуть в інших державах уже тривалий час. Окрема складність пов’язана з тим, що не всі внутрішньо переміщені особи відображаються в статистиці однаково, а інформація з тимчасово окупованих територій залишається неповною або недоступною. Через це одна й та сама демографічна картина може давати різні підсумки залежно від того, кого саме включають до розрахунку.
Попри суперечки навколо конкретної цифри, сам напрямок змін сумнівів не викликає. Основним чинником скорочення населення залишається війна Росії проти України, яка різко прискорила процеси, що тривали ще до 2022 року. Після початку повномасштабного вторгнення мільйони українців виїхали за кордон, ідеться насамперед про жінок із дітьми, які шукали безпечного місця для життя. За оцінками, кількість тих, хто залишив країну, перевищила 6 мільйонів осіб, і саме ця хвиля міграції стала одним із найвідчутніших ударів по чисельності населення.
Окрім зовнішньої міграції, демографічну ситуацію погіршують бойові втрати, внутрішнє переміщення та різке зниження народжуваності. За оцінками експертів ООН, населення України вже скоротилося приблизно на 10 мільйонів осіб унаслідок поєднання кількох чинників: загибелі людей, масового виїзду громадян і падіння кількості народжень. У таких умовах навіть відносно обережні оцінки вказують на масштабні демографічні зміни, які вже не можна пояснити лише тимчасовими коливаннями.
Окреме місце в цій темі займає народжуваність, оскільки саме вона визначає не лише поточну статистику, а й майбутню структуру населення. В Україні ще до повномасштабної війни спостерігався тривалий спад народжуваності, однак після 2022 року ситуація стала ще гіршою. За окремими оцінками, рівень народжуваності в країні опустився приблизно до 0,9 дитини на жінку, а це значно нижче рівня, потрібного для простого відтворення населення. Такий показник означає, що навіть без міграції та втрат чисельність населення в перспективі скорочувалася б і надалі.
Не менш тривожним виглядає співвідношення між народжуваністю та смертністю. В умовах війни, старіння населення, погіршення доступу до медичних і соціальних послуг у частині регіонів, а також загального психологічного виснаження суспільства смертність зростає, тоді як кількість народжень знижується. За окремими оцінками, на одне народження в Україні вже припадає майже три випадки смерті, і така диспропорція лише поглиблює довгострокову демографічну кризу.
Важливо й те, що нинішні демографічні труднощі не виникли на порожньому місці. Після розпаду Радянського Союзу в Україні проживало понад 50 мільйонів людей, однак упродовж наступних десятиліть чисельність населення постійно зменшувалася через поєднання економічних чинників, трудової міграції, низької народжуваності та старіння суспільства. Ще до початку повномасштабної війни країна вже входила в період глибоких демографічних змін, а після 2022 року цей спад набув набагато драматичнішого масштабу.
Саме тому оцінка у 20 мільйонів, хоч і не має статусу офіційної, привернула так багато уваги. Вона сприймається як тривожний сигнал про межі можливого скорочення, якщо рахувати населення за жорсткішими критеріями або виходити з найпесимістичніших сценаріїв. Для одних експертів така цифра є надто заниженою і недостатньо обґрунтованою, для інших вона, попри сумнівну точність, виявляється показовою, оскільки передає глибину демографічної травми, яку переживає країна.
Дискусія навколо цієї теми виникла ще й тому, що суспільство очікує від статистики однозначності, тоді як реальність війни руйнує звичні способи підрахунку. Без повного перепису, стабільної ситуації на всій території держави і розуміння того, скільки людей повернеться з-за кордону після завершення бойових дій, будь-яка оцінка залишатиметься попередньою. Тому суперечка точиться не стільки довкола самого факту скорочення населення, скільки довкола його масштабу, критеріїв підрахунку і політичних та соціальних наслідків таких даних.
Прогнози на майбутнє також залишаються невтішними. За поточними оцінками експертів, якщо теперішні тенденції збережуться, чисельність населення України може знизитися приблизно до 25 мільйонів до середини століття, а до 2100 року ‒ до 15 мільйонів. Такі сценарії показують, наскільки глибокими стали втрати і яким складним буде відновлення країни не лише в економічному чи інфраструктурному вимірі, а й у людському.
Попри різницю в оцінках, загальна картина для фахівців є очевидною: Україна переживає одну з найглибших демографічних криз у своїй сучасній історії, а точна цифра населення, якою б вона не була, вже давно перестала бути суто статистичним показником і перетворилася на індикатор масштабу національних втрат.
