Війна, стрес, невизначеність – усе це аж ніяк не сприяє творчості й науковому пошуку. Тим ціннішими стають здобутки тих, хто не зупиняється навіть у найскладніші часи. Особливо це вражає тоді, коли йдеться про дітей – учнів 8-11 класів, які знаходять у собі сили не лише вчитися, а й займатися дослідженнями у межах Малої Академії наук України. Вони шукають відповіді на складні питання, аналізують актуальні проблеми й генерують інноваційні ідеї, які надихають дорослих. Ця наполегливість та жага до знань заслуговують на окрему увагу, адже саме на таких молодих науковців Україна покладатиме свої надії в майбутньому.
Осередок знань і натхнення
Мала Академія наук України — це місце, де школярі 8-11 класів не просто опановують підручникові знання, а займаються справжніми дослідженнями. Вони пишуть наукові роботи, захищають їх перед експертами та пропонують нові ідеї, здатні стати відповіддю на глобальні виклики і проблеми. Щороку МАН проводить конкурс-захист науково-дослідницьких проєктів. Це своєрідний науковий марафон, де школярі презентують власні відкриття перед авторитетними науковцями. Втім Академія — це значно більше, ніж змагання і конкурси. Тут проводять лекції і семінари, консультації і наукові апробації, організовують літні школи, які надихають і дають можливість учням поспілкуватися з провідними українськими та міжнародними фахівцями.
Попри війну, МАН продовжує працювати. Більше того, діти знаходять у науці своєрідний притулок від стресу та хаосу навколо. Їхні проєкти часто присвячуються темам, які нині хвилюють кожного: енергетична незалежність, психологічна підтримка, екологія у воєнний час. І саме ця актуальність робить їхні дослідження ще ціннішими.
Для українських школярів МАН також є своєрідним «вікном у світ». Найкращі роботи представляють на міжнародних конкурсах і конференціях, де діти показують, що українська наука активна й конкурентоспроможна.
Протягом останніх вихідних у МАН відбувся Конкурс-захист науково-дослідницьких робіт відділення “Філософія та суспільствознавство”. Ми поспілкувалися з членом журі секції “Журналістика. Педагогіка” Дніпропетровського відділення МАН, доцентом ДНУ ім. О.Гончара Лілією Темченко. Науковиця поділилася своїми враженнями й досвідом, накопиченим протягом десяти років співпраці з Малою академією:
МАН дає нам надію
Мала академія нам показує, що в Україні є інтелектуальний прошарок, є справжня еліта і дійсно талановиті діти. Наука – це їхня сродна праця, їхнє покликання, і це стає очевидним ще зі шкільної лави. Це еліта, яка буде рухати нас уперед.
Існує стереотип, що нинішнє покоління – це покоління гаджетів, і більше їх нічого не цікавить. Але знайомство з учасниками МАН показує, що це не так. Це здібні й мотивовані діти. Сьогодні успішно захищали свої дослідження навіть учні восьмого і дев’ятого класу. Тож я переконана, що ми маємо працювати не лише зі старшокласниками, а й із тими, хто демонструє інтерес до науки ще раніше. Наприклад, вчителі можуть рекомендувати до участі в МАН семи- і восьмикласників.
STEM-освіта, емоційна стабілізація і волонтерство
Цьогоріч ми побачили, що дітей цікавлять надзвичайно актуальні теми. Одна з учасниць МАН досліджувала волонтерський рух: як згуртувати школярів довкола волонтерської ініціативи, як зацікавити їх саме тим видом діяльності, де вони можуть виявити себе найкраще, та як ефективно підтримати волонтерство у медіа і соцмережах.
Вразили теми, пов’язані з мотивацією до навчання. Діти пропонували власні авторські розробки, спрямовані на те, щоб надихати однолітків на опанування знань. Одна з учасниць навіть представила на конкурс свій методичний підручник!
Ще один учасник, до речі, тогорічний переможець секції “Педагогіка”, запропонував власний STEM-проєкт. Його ідеї вражають, адже він не просто концептуально прописав проєкт — він пройшов апробацію! Ми бачили на відео, як діти із захопленням вивчають фізику, хімію та біологію не за підручниками, а через безпосередній контакт із живим матеріалом.
З досвіду спілкування з учнями, які зараз перебувають за кордоном, знаю, як там організовується навчання природничим і технічним дисциплінам. Наприклад, під час вивчення біології дітей вивозять у певну місцевість, де вони беруть проби ґрунту, вимірюють температуру води, розглядають квіти й рослини. Такий емпіричний підхід дозволяє дослідити особливості ареалу на практиці. Саме такі ж ідеї заклав у свій STEM-проєкт юний науковець, і результати його роботи довели: навчання може бути живим, цікавим і максимально ефективним.
Показово, що діти вивчали і проблеми емоційної нестабільності. Гірко усвідомлювати, що це їх непокоїть. Одна дівчинка навіть розробила авторську програму «Емоційний щит» для допомоги одноліткам.
Дитячі педагогічні ініціативи настільки цікаві і дієві, що, на мою думку, МОН варто було б ними зацікавитися.
Штучний інтелект, екожурналістика і мотивація до читання
Науково-дослідницькі роботи юних журналістів цього року оберталися довкола теми штучного інтелекту, що свідчить: діти чітко бачать тренд і розуміють, наскільки ця технологія може вплинути на їхнє майбутнє. Вони досліджували ШІ в контексті постправди, діпфейків, гібридних впливів – і це тішить, адже показує, що молоді науковці усвідомлюють неоднозначність навіть найпрогресивніших технологій.
Окремо вивчали, як за допомогою інструментів штучного інтелекту можна ефективно опановувати іноземну мову. Але водночас вони були свідомі ризиків: ШІ здатен маніпулятивно впливати на медіакористувачів, формувати інформаційні бульбашки, збирати чутливу до маніпуляцій аудиторію. Цей баланс між прагматичним використанням технологій і критичним підходом до їхніх можливостей – важливий показник того, що діти не просто цікавляться темою, а й підходять до неї з дорослим розумінням усіх викликів.
Важливо, що діти не залишаються байдужими до погіршення екології в часи війни. Вони знайомі з екоактивізмом і екожурналістикою, дбають про те, як сформувати в українців екологічну свідомість.
Запам’ятався і захист школярки, яка читала власні вірші, присвячені літературним творам. Дівчина мріє про те, щоб усі любили читання так, як вона. Для цього вона розробила низку заохочувальних засобів: буктрейлери, ігри, ролики. І навіть створила мультфільм, у якому всі персонажі зроблені з пластиліну.
Змінюються теми, змінюються учасники МАН
Пандемія, війна не могли не позначитися на дитячій науці. Раніше ми працювали в аудиторіях, спілкувалися віч-на-віч. Нині це робота переважно в онлайновому форматі.
Раніше серед учасників було багато учнів сільських шкіл, нині ж переважають ліцеїсти та гімназисти. Очевидно, що на це впливає цифрова нерівність. Не кожна школа в селі чи маленькому містечку має достатньо технічних ресурсів, щоб забезпечити дітям належну підготовку та можливість якісно захистити наукову роботу.
Тематика досліджень також змінюється. Якщо раніше школярі зверталися до вивчення сільської преси чи, скажімо, публіцистики Франка, то нині такі теми поступово відходять у минуле. На перший план виходять питання, пов’язані з диджиталізацією, і тут сільські школи, безумовно, мають менше можливостей, ніж міські. Було б доцільно передбачити для них окрему квоту, аби дати змогу талановитим учням із невеликих населених пунктів реалізувати свій потенціал.
У співпраці з науковцями
А тим школам, які все ж вирішили співпрацювати з Малою академією наук, я порадила б не покладатися лише на власні сили, а звертатися за консультацією до фахівців. У школах є практика, згідно з якою кожен учитель-методист має підготувати до МАН хоча б одного учня. Безумовно, такий учитель професійно вирішує всі питання в межах класу, але його роль – прикладна, тоді як наука базується на теорії.
Тому вважаю, що вчителям не варто соромитися, а слід за потреби звертатися до викладачів вищих навчальних закладів. Співпраця зі спеціалістами наукового рівня допоможе зробити дослідження глибшими, якіснішими та відповідати сучасним науковим стандартам.
А дітям, які хочуть випробувати свої сили в науці, я б порадила не братися за масштабні теми, розробити які під силу хіба що науково-дослідному інституту. Натомість краще зосередитися на вузьких питаннях, які справді їх цікавлять.
Наука народжується з цікавості, і саме увага до окремого аспекту, глибоке опрацювання конкретної теми дає значно кращі результати, ніж поверховий опис масштабного явища. Вибір доступної, але глибокої теми допоможе розвинути дослідницькі навички та відчути справжній смак наукового пошуку.
