У 2025 році в Україні триває вступна кампанія в умовах повномасштабної війни, яка триває вже четвертий рік. Освітній процес пристосовується до нових реалій, зокрема це стосується і вступних процедур: абітурієнти, як і в попередні роки, складають національне мультипредметне тестування (НМТ), що замінило ЗНО.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак повідомив, що найпопулярнішою спеціальністю серед вступників залишається право. За його словами, станом на початок 2025 року його обрали 75 240 студентів, або 7% від загальної кількості студентів в Україні.
Серед наступних за популярністю спеціальностей — менеджмент (62 722 осіб, або 5,8%), психологія (59 217 осіб, або 5,5%), середня освіта за предметними спеціальностями (52 149 осіб, або 4,8%) та комп’ютерні науки (37 064 особи, або 3,4%).
Сергій Бабак звернув увагу на те, що ці цифри демонструють дисбаланс між тим, які спеціальності найбільше обирає молодь, і тим, що реально потрібно для економіки та відновлення країни. Він підкреслив, що вже зараз у технічних і природничих галузях бракує фахівців, і в умовах післявоєнної відбудови ця нестача лише зростатиме.
У зв’язку з цим, за словами Бабака, було ухвалено рішення запустити субвенцію «на природничі кабінети», яка має створити можливості для вивчення природничих і точних наук у школах. Він зазначив, що важливо не лише мотивувати школярів до вивчення таких предметів, а й забезпечити для цього необхідні умови.
Окрему увагу було приділено системі професійно-технічної освіти. Без фахівців таких спеціальностей, як будівельники, зварювальники, електромонтери, механіки, оператори верстатів, відбудова країни буде неможливою. Сергій Бабак наголосив, що без таких працівників не зможе запрацювати жоден інфраструктурний проєкт чи інвестиційна програма, оскільки для реалізації таких ініціатив необхідна відповідна підготовка кадрів.
Цю ж проблему порушує і голова галузевої ради Федерації металургів України, членкиня Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) Олена Колеснікова. Вона вважає, що без фахівців прикладних професій — зокрема будівельників, зварювальників, електромонтерів, механіків, операторів верстатів — неможливо реалізувати жоден проєкт із відновлення країни. На її думку, інфраструктурні реформи не запрацюють, якщо не буде працівників, здатних втілити технічні рішення в практику. Підготовкою таких кадрів має займатися система професійно-технічної освіти (ПТО).
Колеснікова підкреслює, що, на відміну від вищої та середньої освіти, які вже давно мають рамкові закони, закон про професійно-технічну освіту досі не ухвалено. Колеснікова зазначає, що робота над цим законом триває понад десятиліття. Як учасниця всіх відповідних робочих груп протягом 15 років, вона висловлює розчарування затягуванням процесу. На її переконання, новий закон має не лише врегулювати профтехосвіту, а й подолати застарілі уявлення, відповідно до яких ПТУ вважають місцем для тих, хто не здатен навчатися у вишах.
Станом на сьогодні у Верховній Раді зареєстровано три альтернативні законопроєкти: урядовий варіант №13107-02, а також депутатські ініціативи — №13107, поданий Ольгою Коваль спільно з великою групою народних депутатів, і №13107-01, внесений Іриною Констанкевич. Всі ці документи, за словами Колеснікової, мають спільну ціль — оновлення профтехосвіти, але відрізняються підходами. Один із проєктів пропонує зберегти централізовану модель, інші — впровадити більш гнучке партнерство з бізнесом.
Колеснікова вважає, що цього разу ухвалення закону має високі шанси, оскільки він входить до переліку показників, за якими оцінюється виконання Україною умов програми Ukraine Facility Plan. Ця програма, на її думку, безпосередньо пов’язана з наданням Євросоюзом фінансової допомоги, тому ухвалення закону про профосвіту є не лише внутрішнім, а й міжнародно вмотивованим кроком.
Отже, за офіційними даними, вступна кампанія 2025 року підтверджує збереження інтересу до правничих і гуманітарних напрямів, тоді як держава водночас намагається зосередити увагу на потребах у технічних і прикладних спеціальностях. Цей розрив між вибором молоді та стратегічними викликами економіки залишається актуальним і потребує подальших рішень як на рівні освітньої політики, так і в системі професійної орієнтації.
