“Передбачаю, що правду намагатимуться приховати в тумані бюрократії”: Драпатий про трегедію на полігоні Дніпропетровщини

Удар російської балістичної ракети “Іскандер-М” по 168-му батальйону резерву оперативного командування “Схід” став черговим болючим ударом для української армії. 1 березня о 15:20 ракета завдала удару по наметовому містечку підрозділу, розташованому біля селища Черкаське в Дніпропетровській області. В результаті атаки за даними ЗМІ загинуло 39 військовослужбовців, ще до 90 зазнали поранень. Ціллю обстрілу стало місце тимчасової дислокації військових, що, як виявилося, було виявлено ворожими розвідниками за допомогою безпілотника.

Перші повідомлення про удар почали з’являтися в російських джерелах, проте лише через добу після трагедії офіційне підтвердження надійшло від української сторони. 3 березня Сухопутні війська ЗСУ визнали факт удару, повідомивши про загиблих і поранених, а також про початок офіційного розслідування.

Удар по 168-му батальйону викликав широкий резонанс і нову хвилю обговорень щодо дотримання безпекових протоколів у ЗСУ та повторення помилок, коли російські ракети та дрони атакували скупчення українських військових. Ворожі атаки на великі зосередження особового складу вже неодноразово траплялися раніше, але практика розміщення військових у місцях, які можуть бути виявлені противником, залишається вразливим моментом.

Мати одного з військових, який у момент удару перебував на полігоні, анонімно розповіла Радіо Свобода про те, що удар стався через кілька хвилин після шикування, а поранених не було чим рятувати. За її словами, медики були відсутні, аптечки та засоби першої допомоги також. Вона зазначила, що швидку допомогу або не викликали, або вона не встигла доїхати, тому поранених доводилося вантажити в особисті автомобілі та везти до медичних частин. Деяких військових у машинах перетягували ременями, щоб зупинити кровотечу.

Жінка розповіла, що її син залишився живим лише тому, що на момент удару зайшов у намет. Влучання відбулося саме у місце найбільшого скупчення людей. Вона також наголосила, що на місці табору не було укриття, а після удару було знайдено багато мін. Після трагедії син їй розповів, що поранених дуже багато, і досі знаходять тіла, які відкинуло вибуховою хвилею.

Реакція Михайла Драпатого

Командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Михайло Драпатий на своїй сторінці в Фейсбук відреагував на трагедію та запевнив, що особисто контролює розслідування. Як зазначив Драпатий, війна вимагає швидких рішень, відповідальності та нових стандартів безпеки, інакше втрати будуть ще більшими. Він наголосив, що ніхто з причетних до організації перебування військових у зоні удару не уникне відповідальності, оскільки кожен, хто ухвалював чи не ухвалював рішення вчасно, нестиме за це покарання. Він також висловив співчуття родинам загиблих та побратимам, запевнивши, що жоден винний у трагедії не зможе сховатися за бюрократичними формальностями.

“Я особисто стежу за кожним кроком, щоб з’ясувати все посекундно. Бо мені теж болить. Бо зсередини розʼїдає гнів. 

Ніхто не сховається за поясненнями чи формальними рапортами.

Передбачаю, що правду намагатимуться приховати в тумані бюрократії. Але я цього не допущу. Призначив незалежну перевірку за участі військової контррозвідки, щоб жодна деталь не залишилася поза увагою, а винні були названі і не змогли “відмазатися”, – заявив командувач Сухопутних військ ЗСУ.

Драпатий підкреслив, що вже призначена незалежна перевірка за участі військової контррозвідки, щоб встановити всі деталі події та виключити можливість приховування правди. Він заявив, що не дозволить жодному відповідальному за халатність чи недбалість уникнути покарання. За його словами, ті, хто роками війни продовжує працювати застарілими методами, підставляючи під удар особовий склад, не повинні залишатися в армії.

За його словами, ця трагедія має стати останнім дзвінком для всіх, хто ухвалює рішення в армії. Україна не може дозволити собі втрачати людей через організаційні помилки та недбалість. Драпатий наголосив, що безпека військовослужбовців має бути головним пріоритетом, а відхід від застарілих процедур є необхідним для збереження армії боєздатною. Він запевнив, що зробить усе можливе, щоб запобігти повторенню подібних трагедій у майбутньому.

“Ми є свідками несвоєчасно ухвалених рішень і незасвоєних уроків. Закликаю ще і ще раз всіх генералів, офіцерів, сержантів та солдатів Сухопутних військ Збройних Сил України: ми повинні позбутися формалізму, бюрократії та легковажності. Кожен із нас несе відповідальність за життя своїх побратимів. І в бою, і в тилу”, – резюмував командувач Сухопутних військ ЗСУ.

Такі трагедії відбуваються не вперше, і кожного разу суспільство та військове командування обговорюють необхідність змін у підходах до безпеки військових. Однак уроки з минулого не були зроблені в повному обсязі. Питання, які порушуються після кожної подібної катастрофи, залишаються відкритими. Хто має понести відповідальність за загибель українських бійців у тилу? Як має відбуватись підготовка військовослужбовців, щоб уникнути подібних трагедій у майбутньому? Відповіді на ці питання критично важливі не лише для збереження життів військових, а й для ефективного ведення війни загалом.