Війна прийшла несподівано в будинки українців ще в лютому 2022 року, руйнуючи все на своєму шляху і відбираючи спокій. Багато знедолених родин, зруйнованих будинків, смерть та розпач завжди поруч. Для багатьох життя поділилося на “до та після”.
У повітрі чутно наростаючий гуркіт ворожого літака. Діти, що буквально хвилину тому гралися на майданчику, падають на землю, закриваючи голови руками. Декілька хвилин, поки залізний російський птах низько пролітає над будинками, діти лежали нерухомо. Потім піднімаються й швидко розбігаються по домівках. На жаль, такими стали реалії українських дітей, наповнені жахом та постійною небезпекою. Наші діти зростають в умовах постійного стресу, наслідки якого з кожним днем все важчі.
Згідно даних Офісу генпрокурора, станом на кінець травня 2024 року 548 крихітних сердечка припинили своє тріпотіння назавжди, щонайменше 1 351 дітей отримали поранення різного ступеня тяжкості. Найбільше постраждало дітей у Донецькій (532), Харківській (378), Херсонській (152), Дніпропетровській (139), Київській (130), Запорізькій (108) та Миколаївській (105). Однак ці дані враховують лише інформацію з підконтрольних Україні територій. Тому, на жаль, реальна кількість дітей-жертв війни набагато більша і з кожним днем продовжує зростати. Крім того, станом на 25 травня 2024 року 2021 дитина вважається зниклою внаслідок війни Росії проти України безвісти.
Постраждалим від війни можна бути не тільки фізично, а й психічно. Аналітична компанія Gradus Research провела дослідження і встановила, що у 75% маленьких українців спостерігаються різноманітні симптоми психічного розладу.
Які психічні розлади викликала війна у дітей та підлітків
Смертельна небезпека, смерть рідних, втрата домівки, вимушений переїзд, зруйновані рідні міста, перебування в місцях постійних вибухів та пожеж, часті та тривалі вимкнення світла, неспроможність спілкуватися з друзями та здобувати освіту – всі ці жахи стали каталізаторами, що поступово, а інколи і миттєво руйнують і без того крихку та вразливу дитячу психіку.
Українські матері прийняли участь в опитуванні соціальної групи “Рейтинг”. За результатами цього опитування стало відомо, що 38% дітей почали проявляти некеровані спалахи гніву, а 35% мам стверджують про постійне відчуття страху у своїх дітей. 39% дітей почали проявляти байдужість не тільки до навчання, а й до своїх улюблених занять.
За наслідками клініко-психопатологічного дослідження Інституту охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України, було встановлено, що з 940 дітей, які брали участь у дослідженні, у 57,3% присутні психогенні розлади, що є ознаками явного психозу та порушення соціального функціонування. У 26,4% виявлено посттравматичний стресовий розлад; у 21, 2% тривожний та депресивний розлад, а у 2,6% підлітків є прояви реактивної депресії.
Крім того, згідно з даними UNICEF та інших міжнародних організацій приблизно 40% дітей, які проживають у зонах активних бойових дій, страждають від ПТСР. Близько 70% дітей демонструють симптоми тривожності та депресії. Близько 4 мільйонів дітей мали обмежений доступ до освіти через руйнування шкіл або їх використання як притулків.
Чинники війни, що руйнують дитячу психіку
За результатами дослідження Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків встановлено, що міграція, вимушений переїзд на інше місце, руйнування, перебування у підвалі, неможливість навчатися у своїй школі та спілкуватися з друзями, часте перебування у великому натовпі людей, втрата рідних – всі ці чинники викликають настільки сильні потрясіння, що важко уявити, як же з ними боротися. Особливо, коли самі батьки перебувають в такій же атмосфері напруженості та невизначеності.
- Травма та стрес. Діти, що стали свідками або жертвами насильства, часто переживають посттравматичний стресовий розлад. Симптоми включають нічні кошмари, флешбеки, підвищену тривожність та депресію.
- Втрати та скорбота. Втрата членів родини чи друзів може спричинити глибоку скорботу, що впливає на емоційний та психологічний розвиток дитини.
- Дезінтеграція соціальних структур. Розпад звичних соціальних зв’язків і інфраструктури, включаючи школи, може негативно вплинути на соціалізацію та навчання дітей.
- Міграція та переміщення. Вимушене переселення спричиняє додатковий стрес, оскільки діти адаптуються до нових умов життя, втрачаючи звичне оточення та підтримку.
Яка допомога необхідна дітям, щоб повернути їм радість життя та врятувати від постійної тривоги
- Створення безпечного середовища:
- Забезпечте дітей інформацією про безпечні місця для укриття та правила поведінки під час небезпеки.
- Зберігайте спокій, оскільки діти відчувають і переймають емоційний стан дорослих.
- Підтримка стабільності та рутини:
- Підтримуйте звичайні розпорядки дня настільки, наскільки це можливо.
- Регулярні прийоми їжі, сон і навчання допоможуть дітям відчувати стабільність.
- Залучайте психологів для роботи з дітьми, організовуйте групи підтримки.
- Комунікація та інформація:
- Відповідайте на питання дітей чесно та просто, відповідно до їх віку.
- Уникайте надлишку інформації про війну та катастрофічних новин.
- Емоційна підтримка:
- Заохочуйте дітей виражати свої емоції через малюнки, розмови, гру.
- Будьте уважними до їхніх потреб, дайте зрозуміти, що будь-які емоції є нормальними.
- Фізична активність та творчість:
- Підтримуйте фізичну активність дітей через ігри та вправи.
- Заохочуйте заняття творчістю: малювання, музика, рукоділля.
- Створення безпечного навчального середовища:
- Забезпечте фізичну безпеку дітей у школах (укриття, безпечні місця).
- Організуйте заняття, спрямовані на зниження стресу: медитація, релаксація.
Спеціалісти радять, перш за все, не залишати дитину у світі страхів та розчарувань наодинці. Тільки постійна підтримка з боку батьків допоможе якомога швидше пристосуватися до тяжких випробувань. Варто провести серед батьків роз’яснювальну роботу щодо симптомів психічних стресів та способів боротьби з ними. Тільки увага та підтримка в родинному колі дадуть дитині таке бажане почуття безпеки.
Наприкінці наведемо приклад сім’ї із Вовчанщини. У травні 2024 року Наталя Борисовська разом зі своїми доньками – Танею та Валею, евакуювалася з небезпечної території. Рішення залишити рідну домівку жінці далося вкрай нелегко.
“Я сама нічого не боюся. Я лише боюся за своїх дівчат, а тому роблю це саме для них”, – розповіла Наталя журналістам ІА “ФАКТ”.
Наталя максимально огорнула своїх дітей материнською турботою і всіляко рятує дівчаток від страхів та тривог, що принесла з собою війна. Родина, як і більшість, зараз перебуває в складних життєвих умовах, однак Наталя робить все, щоб її діти раділи життю. Таня проявила зацікавленість до музики, і Наталя, не роздумуючи, зробила все, щоб придбати для своєї донечки гітару. Пам’ятаючи, як активно Валя приймала участь у заходах самодіяльності в рідній школі, Наталя зараз же записала свою дівчинку до танцювальної студії. Дівчатка також активно вивчають англійську мову.
Не дивлячись на те, що треба забезпечувати свою родину, Наталя завжди знаходить час, щоб провести його зі своїми дітьми. Ця жінка – справжній оптиміст і намагається огорнути атмосферою добра своїх дівчаток. То зводить їх поконтактувати з тваринками у Фельдман Екопарку, то подарує дітям хвилинки радості у Центральному парку. Обличчя дітей світяться радістю в ці хвилини, і всі страхи йдуть геть. Дівчата всебічно розвиваються і постійно чимось цікавляться.
“У дітей має бути щасливе дитинство, незважаючи ні на що”, – говорить Наталя.
Ця історія відданої своїй родині жінки має бути прикладом того, як захищати своїх дітей від жахливих корективів, що внесла в наше життя війна.
Не варто замикатися у собі та чекати на небезпеку. Слід бути уважними та чуйними до своїх дітей, створити для них максимальну атмосферу спокою і довіри. Діти – найвразливіша частина нашого суспільства. І саме в родинному колі вони мають віднайти свій рятівний острів.
