Ненадання відстрочки та мобілізація хворих чоловіків: юристи пояснили, як захищати свої права

Події останнього часу показали, що питання мобілізації виходить далеко за межі простого визначення того, хто має право на відстрочку, а хто — ні. Надання чи ненадання відстрочки від мобілізації, а також ситуації з мобілізацією чоловіків, які мають серйозні проблеми зі здоров’ям, перетворилися для українців на одну з найгарячіших проблем. З одного боку, процедура подачі заяви на відстрочку виявляється непередбачуваною і затягнутою, що створює правову невизначеність для самих заявників. З іншого — у військових частинах нерідко опиняються люди, яким за станом здоров’я категорично не можна брати до рук зброю, але система все одно «пропускає» їх через формальності. Ці проблеми створюють атмосферу невизначеності та тривоги, оскільки зачіпають базові права громадян і водночас підривають довіру до державної системи.

Редакція ІА «ФАКТ» звернулася до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» з проханням прокоментувати ці питання та порадити, як діяти чоловікам, яким не надають законну відстрочку або мобілізують попри наявні медичні протипоказання.

Ненадання відстрочки

Дійсно, останні кілька місяців надзвичайної актуальності набуло питання отримання чи продовження чоловіками відстрочки, але не в розрізі того, хто має право, а хто ні, а саме у площині процедурного порядку. Проблема набула системного характеру, адже історії військовозобов’язаних, які стикаються з бюрократичними затримками, виглядають майже ідентично. Один чоловік розповідає: подав заяву на відстрочку 4 серпня, а станом на 25 число жодної інформації не отримав. Тоді він самостійно прийшов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де йому повідомили, що його заява перебуває на розгляді. У системі «Резерв+» інформація про надану відстрочку з’явилася лише 29 серпня.

Наведемо інший приклад: ще 10 серпня чоловік подав документи на відстрочку, чекав три тижні, але ні відстрочки, ні жодної офіційної відповіді так і не отримав. Звернувшись до ТЦК та СП із проханням надати інформацію про етап розгляду документів, він почув відмовку: «Зараз всі у відпустках, немає кому займатися документами, як тільки вийдуть на роботу — все буде».

Зазначимо, якщо після подачі документів на відстрочку минуло вже два тижні, а в державному реєстрі «Резерв+» досі немає відомостей про її надання, то на практиці це може означати кілька речей. По-перше, у наданні відстрочки відмовлено, проте інформацію про це ще не доведено до відома заявника. По-друге, подана заява досі не розглянута. Причинами такого стану можуть бути як порушення самим заявником процедури подачі документів, так і порушення строків розгляду з боку комісії. Не виключається й банальна втрата документів або їхньої частини. По-третє, рішення про надання відстрочки вже ухвалене, але інформація ще не внесена до електронної системи.

Особливо слід зазначити, що звернення на гарячу лінію Міністерства оборони України у таких випадках зазвичай не дає реального результату. Всі звернення передаються на розгляд у ті самі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, де розглядалася первинна заява. Якщо таких звернень стає масово багато, на них часто перестають звертати увагу, адже у вирішенні питання все одно залучена одна й та сама структура.

Якщо минули граничні строки розгляду заяви, а в реєстрі «Резерв+» немає інформації про відстрочку, потрібно не залишатися у стані очікування, а діяти. Дізнатися про результати розгляду можна кількома способами, але кожен з них має свої особливості та ризики. Особиста поява в ТЦК та СП дозволяє отримати відповідь безпосередньо, проте існує високий ризик, що одночасно з врученням відмови у відстрочці людині можуть вручити й мобілізаційне розпорядження. Однак цей варіант не можна вважати оптимальним.

Інший шлях — письмове звернення поштою. Рекомендуємо надсилати заяву саме через «Укрпошту», оформлюючи відправлення з описом вкладення та із зворотним паперовим повідомленням про вручення. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР строк розгляду такої заяви складає тридцять днів. Однак очікування протягом цього строку зберігає ризик мобілізації. Найбільш дієвим способом є звернення через адвоката. У такому випадку подається адвокатський запит, строк розгляду якого відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI складає п’ять робочих днів. Це значно швидше, ніж у випадку зі звичайним зверненням, і дисциплінує посадових осіб ТЦК та СП.

Окремо пояснимо ситуацію, коли рішення про надання відстрочки ухвалене, але інформація досі не внесена в «Резерв+». Тут варто посилатися на постанову Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року. Цей нормативний акт прямо встановлює, що після ухвалення рішення про надання відстрочки відомості невідкладно повинні бути внесені до реєстру.

Законодавство таким чином виключає ситуацію, коли відстрочка фактично надана, але в електронному реєстрі вона не відображається. Втім на практиці нерідко трапляються випадки, коли комісія ухвалює позитивне рішення, проте територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відмовляється вносити інформацію до реєстру до того часу, поки військовозобов’язаний не виконає певні дії, які на їхній погляд є обов’язковими. Найчастіше йдеться про проходження військово-лікарської комісії. У таких випадках така відмова завжди є протиправною, оскільки постановою Кабінету Міністрів України передбачено обов’язок вносити інформацію без будь-яких додаткових умов.

Враховуючи всі ці факти, у будь-якому незрозумілому випадку не можна пасивно чекати. Саме активні дії, документальні звернення, використання адвокатських інструментів дозволяють отримати бажаний результат. При цьому бездіяльність лише створює ризики втрати часу та можливості бути мобілізованим без належного розгляду заяви.

Мобілізація хворих чоловіків

Ще одне надзвичайно актуальне питання, яке викликає широкий суспільний резонанс, стосується мобілізації чоловіків, що мають серйозні захворювання. Ні для кого не є таємницею, що мобілізаційні процеси іноді здійснюються не за принципом якості, тобто добору військовозобов’язаних, придатних до служби за станом здоров’я, а за принципом кількості, коли головним стає показник набору. Внаслідок цього до навчальних центрів потрапляють особи, яким не лише не можна довіряти зброю, а навпаки — небезпечно перебувати у військових підрозділах.

Такі ситуації виникають з різних причин. Часто провина частково лежить на самих військовозобов’язаних, які не надали вчасно медичні документи або не наполягали на повному проходженні медичних оглядів. У інших випадках відповідальність несуть військово-лікарські комісії (ВЛК), які або взагалі не провели необхідного огляду, або зробили це формально, поверхово, з грубими порушеннями.

В результаті до ТЦК та СП потрапляли чоловіки з очевидними симптомами захворювань, які фактично виключали можливість їхньої служби, однак вони все одно направлялися до навчальних центрів чи військових частин. Вже після прибуття на місце такі особи нерідко заявляли про наявність серйозних проблем зі здоров’ям, що робили їх непридатними до виконання військових обов’язків.

Раніше ситуація була ще складнішою. Навчальні центри та військові частини намагалися не приймати таких мобілізованих, але при цьому не існувало чітких механізмів, які дозволяли б оперативно вирішити їхню долю. Чоловіків із серйозними хворобами перевозили з одного навчального центру до іншого, фактично «передаючи» їх далі, при цьому можливості оскаржити рішення ВЛК у них практично не було. Правових підстав для остаточного й швидкого вирішення питання не існувало.

Втім ситуація почала змінюватися з 1 серпня 2025 року, коли Міністерство оборони України ухвалило наказ № 518. Цим наказом були внесені суттєві зміни до двох ключових документів. По-перше, до «Положення про військово-лікарську експертизу», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402. Ці зміни стосувалися насамперед мобілізованих, яких не зарахували до списків особового складу вищих військових навчальних закладів, навчальних центрів або військових частин через медичні показання.

По-друге, були внесені зміни до форми «Акту відмови військової частини у прийомі особи за медичними показаннями» (додаток 14 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, пункт 6.1 глави 6 розділу II).

За новими правилами, у випадку коли особа, призвана під час мобілізації, прибуває до навчального центру або військової частини і у неї наявні медичні показання, що унеможливлюють її прийняття та зарахування до списків особового складу, начальник медичної частини зобов’язаний скласти акт відмови у прийнятті. Фактично складання цього акта означає, що така особа визнається непридатною до військової служби на даний момент. Відповідно, чоловік не приймається до навчального центру чи військової частини, а повинен пройти повторний медичний огляд у військово-лікарській комісії.

Зазначимо, що відповідно до наказу, керівник ТЦК та СП протягом трьох днів із моменту підписання акта відмови (додаток 14) зобов’язаний направити таку особу на повторний медичний огляд до ВЛК при ТЦК та СП вищого рівня.

Звертаємо увагу на те, що прийняті зміни спрямовані насамперед на боротьбу з практикою, коли групу з кількох десятків чоловіків, затриманих буквально кілька годин тому, протягом однієї години «проганяли» через формальну ВЛК, визнавали всіх придатними і масово відправляли на мобілізацію. За новими правилами це стало набагато складніше зробити.

Тепер, якщо відбувається мобілізація, але чоловік не погоджується з висновком ВЛК, або якщо ВЛК взагалі не було проведено чи проведено суто формально, і якщо наявні медичні показання реально перешкоджають проходженню військової служби, необхідно діяти негайно. Наприклад, якщо у людини є загострення хронічного захворювання, яке унеможливлює службу, вона повинна одразу повідомити про проблеми зі здоров’ям на пункті прийому особового складу навчального центру чи військової частини і за можливості надати підтверджуючі медичні документи.

Далі слід вимагати складання акта відмови у прийомі за медичними показаннями і долучити до нього всі наявні підтверджуючі документи. Бажано навіть підготувати письмову заяву з копіями документів на ім’я начальника медичної служби навчального центру чи військової частини. Після складання акта необхідно обов’язково ознайомитися з його змістом і вимагати видачі належним чином завіреної копії.

Право на це гарантує пункт «е» статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», де передбачено, що кожний громадянин має право на охорону здоров’я, що включає достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, а також про існуючі й можливі фактори ризику та їхній ступінь.

Після того, як акт відмови складений і завірена копія видана, керівник ТЦК та СП, який здійснив призов, протягом трьох днів зобов’язаний направити особу на медичний огляд до ВЛК вищого рівня. Це забезпечує можливість повторної перевірки стану здоров’я, вже з більшими гарантіями об’єктивності.

У зв’язку з цими змінами та з урахуванням реальних проблем у мобілізаційних процесах радимо всім чоловікам, які мають хвороби або медичні показання, що можуть перешкоджати прийняттю на військову службу, завчасно подбати про фіксацію й збереження відповідних документів. Це можуть бути паперові копії, скановані файли на флешці чи телефоні, а також фотографії медичних довідок. У разі потреби їх можна буде негайно пред’явити.

Якщо висновок поточної ВЛК не задовольняє, не варто зупинятися. Слід пройти додаткові обстеження, відвідати інших лікарів, зробити дослідження і зберігати всі результати. Саме це створить правову основу для доведення своєї непридатності та захисту законного права на охорону здоров’я.