Уникання новин – це вже не виняток, а масова реакція на перевантаження інформаційним негативом. Війна в Україні, загроза нових конфліктів на Близькому Сході, інфляція, тарифи, політична нестабільність, кліматичні катастрофи – для багатьох споживачів новини стали джерелом хронічного занепокоєння, а не інструментом орієнтації в реальності.
Згідно з останнім звітом Інституту Рейтера, що досліджував цифрові новини (Digital News Report 2025), у середньому 40% респондентів у 48 країнах заявили, що часто і цілком свідомо уникають новин. Йдеться про зростання на 11 відсоткових пунктів за вісім років: у 2017 році, коли це питання ставилося вперше, таких було лише 29%. Така динаміка є показовою: у багатьох країнах уникнення новин стало новою нормою, особливо там, де суспільство переживає тривалі періоди кризи: йдеться про Великобританію, США, Туреччину чи Іспанію.
Найвищий рівень уникнення bad news зафіксовано в Туреччині – 61%. У Великобританії – 46%, у США – 42%, в Австралії – 40%. Навіть у країнах із традиційно більш стабільним медійним середовищем (Франція, Німеччина, Японія) рівень уникання новинного контенту також суттєво збільшився. Це означає не лише втому від новин, а й системний відхід частини аудиторії від традиційного способу взаємодії з реальністю.
Інститут Рейтера виокремлює два типи уникання. Перший – інституційний: це стійке ігнорування новин з боку людей з низьким рівнем освіти, соціальною пасивністю або відчуженістю. Другий – вибірковий: характерний для активної аудиторії, яка свідомо обмежує контакт з певними темами (насамперед війною, політикою, катастрофами) з метою захисту власного психічного благополуччя. У цьому випадку йдеться не про байдужість, а про перевантаження, втому, неможливість впливу і потребу психологічного відсторонення.
Таке уникання – не тільки реакція на зміст, а й відповідь на тональність, ритм, агресивність подачі. У часи політичної і соціальної напруги новини часто стають дзеркалом нестабільності, а не засобом пояснення. Постійна констатація загроз без чіткої перспективи дій викликає в аудиторії відчуття безсилля.
Згаданий тренд становить серйозний виклик для журналістики: як інформувати в часи масової психологічної втоми? Як подавати правду без травматизації? Як балансувати між тривогою і відповідальністю?
Уникнення новин є не лише реакцією на реальність, а й сигналом, що традиційні моделі новинної подачі потребують переосмислення. Інформаційне перенасичення не обов’язково веде до поінформованості. І чим швидше медіа це усвідомлять, тим більше шансів, що новини залишаться інструментом суспільного діалогу, а не джерелом виснаження.
Кінець друку, занепад соцмереж і стабільність онлайну: як змінюються джерела новин
Інформаційні звички глобальної аудиторії впродовж останніх шести років зазнали помітних змін. Дані за 2019–2025 роки свідчать про стійкий, але нерівномірний перерозподіл уваги між основними джерелами новин: інтернетом, телебаченням, соціальними мережами та друком.
Найбільш стабільною залишилася категорія онлайн-джерел, яка включає новинні вебсайти, мобільні застосунки, подкасти, відеоплатформи та ШІ-боти. Протягом усього періоду частка тих, хто отримує новини онлайн, зберігалася на рівні 88–91%, що робить цей канал абсолютним лідером. Незважаючи на незначне зниження з 91% у 2021 році до 88% у 2025-му, цифрова новинна екосистема залишається центральним полем медіаспоживання у світі.
Водночас телебачення демонструє обмежену, але показову волатильність. Після поступового спаду з 72% до 68% у 2024 році, показник повернувся до 71% у 2025 році, що може свідчити про стабілізацію ролі ТБ як резервного або фоново-орієнтаційного джерела інформації, особливо під час криз і виборів.
Найбільш виразну динаміку демонструють соціальні медіа: якщо у 2021 році їх використовували для отримання новин 72% респондентів, то вже у 2025 – лише 55%. Це скорочення майже на 17 пунктів за чотири роки сигналізує про втрату довіри до соцмереж як повноцінних каналів новин або про втому від алгоритмічних стрічок, які часто змішують особистий і публічний контент без виразної структурованості. Зростання дезінформації та поляризації, які часто пов’язують із соціальними платформами, також могли підсилити цю тенденцію.
Найбільш драматичне падіння зафіксовано у категорії друкованих медіа. Їх частка серед джерел новин скоротилася з 40% у 2019 році до лише 19% у 2025, тобто менш ніж кожен п’ятий респондент читає друковану пресу для отримання новин. Це підтверджує остаточну втрату пресою авторитетності як масового каналу впливу. Навіть у тих країнах, де газети трималися довше (наприклад, Японія чи Німеччина), цифрові альтернативи остаточно витіснили традиційні формати.
Загалом, ці дані відображають кілька ключових зрушень: по-перше, остаточне переважання онлайну; по-друге, відчутну ерозію ролі соцмереж як новинного джерела; по-третє, стабілізацію телебачення як другого за значенням каналу. Друк, у свою чергу, остаточно втрачає актуальність для переважної більшості населення.
Усе це вказує на глибоку перебудову новинної екосистеми – з наголосом на цифрові, мобільні, персоналізовані формати. І медіа, які прагнуть залишатися впливовими, мають рахуватися не лише з технологіями, а й з інформаційною поведінкою людей, які все активніше обирають не канали, а контекст, темп і формат споживання.
Новини в соцмережах: Facebook втрачає, TikTok і Instagram наступають
Останнє десятиріччя відбуваються глибокі трансформації у способах споживання новин через соціальні мережі. Якщо ще у 2014 році новини здебільшого читали у Facebook (36%) та YouTube (16%), то у 2025 році ситуація стала набагато складнішою та фрагментованішою.
Facebook, який у 2016–2017 роках досягав пікової популярності (понад 40% користувачів використовували його для новин), швидко втрачає позиції. У 2025 році лише 26% опитаних назвали його джерелом новин. Це падіння пов’язане з політикою компанії Meta, яка протягом останніх років змінювала алгоритми, зменшуючи частку новин у стрічці до 3%, натомість масово розміщуючи відео та контент від креаторів. Хоча після перемоги Трампа на президентських виборах у США Meta оголосила про плани знову посилити політичний контент, наслідки цих змін поки не очевидні.
Зростання Instagram, TikTok і відеоформатів
Тим часом на тлі занепаду традиційних соцмереж значно активізувалися платформи, орієнтовані на відео та молодіжну аудиторію. Instagram зріс з 2% у 2014 до 16% у 2025. Ще стрімкіше зростає TikTok – із 3% у 2020 до 11% у 2025. Це свідчить про глобальний тренд переорієнтації молоді на візуальний, короткий та персоналізований формат новин.
Фрагментація новинного ландшафту
Якщо у 2014 році лише дві платформи (Facebook і YouTube) мали тижневе охоплення новин понад 10%, то у 2025 таких мереж уже шість – Facebook, YouTube, Instagram, WhatsApp, X (ex-Twitter) та TikTok. Споживання новин стало значно більш фрагментованим та залежним від вікових та тематичних переваг.
Попри зростання відеоплатформ, залишаються менш популярні, але стратегічно важливі платформи: Messenger (5%), LinkedIn (4%), Telegram (4%), Snapchat (3%), Reddit (3%), Threads (1%) та Bluesky (1%). Вони не досягають масового охоплення, але можуть бути важливими джерелами новин у спеціалізованих чи політично активних середовищах.
Медійна екосистема соціальних мереж за останні десятиліття радикально змінилася. Центр новинного впливу поступово змістився з Facebook та YouTube до молодіжних платформ, таких як TikTok та Instagram. Одночасно триває процес фрагментації – різні соцмережі виконують роль джерела новин для різних нішевих аудиторій. Для видавців це означає необхідність адаптації під нові формати, алгоритми та аудиторії – і більше не покладатися на одну чи дві платформи для охоплення.
