Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну світова спільнота почала серйозно замислюватися над питанням безпеки та оборони. Загроза, яку представляє політика РФ, змусила багато країн переглянути свої підходи до оборонної стратегії, зокрема і щодо ролі жінок у збройних силах. Хоча обов’язковий призов жінок у армію є рідкісним явищем, зокрема в Європі, де лише дві країни — Норвегія та Швеція — мають таку практику, дедалі більше держав починають обговорювати цю можливість. Чи є це вимушеним кроком на тлі зростаючих військових загроз, чи спробою досягти гендерної рівності в суспільстві — це питання викликає чимало суперечок і потребує ґрунтовного аналізу.
У цьому контексті обговорюються плани щодо введення обов’язкового призову жінок до армії у декількох країнах Європи та за її межами. Поряд із цим, досвід інших країн, таких як Ізраїль та Південна Корея, які вже давно впровадили подібні заходи, може стати корисним прикладом для країн, що розглядають цю ініціативу. Водночас, ситуація в Україні, яка опинилася в центрі сучасного військового конфлікту, також викликає активні обговорення щодо потенційного призову жінок на обов’язкову службу.
Що останнім часом говорять про мобілізацію жінок в зарубіжних країнах
Литва заявила, що підтримує введення обов’язкової військової служби для жінок з 18 років. Міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас зазначив:
“Ми не можемо ігнорувати той факт, що безпека в нашому регіоні змінюється. Розширення обов’язкової служби на жінок є необхідним кроком для забезпечення нашої обороноздатності”.
Данія. Данія в березні 2024 року оголосила про плани з 2026 року вперше поширити військову службу на жінок і прагне досягти повного рівності між статями. Це сталося одночасно з оголошенням про збільшення оборонного бюджету на 6 мільярдів доларів. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен пояснила, що її країна перевооружується не тому, що хоче війни, а тому, що хоче її уникнути.
Крім того, міністр оборони Троелс Лунд Поульсен заявив:
“Жорсткий призов, включаючи повне гендерне рівноправ’я, має сприяти вирішенню проблем оборони, національної мобілізації та комплектування наших збройних сил”.
США. Сполучені Штати прямо зараз намагаються прийняти призов жінок на законодавчому рівні. Палата представників і Сенат розглядають законодавство про автоматичне включення жінок у Selective Service з 18 до 25 років. Однак закон, далекий від прийняття, рік за роком зустрічав опір з боку консервативних республіканців.
Прихильники цієї пропозиції зазначають, що армія стикається зі скороченням набору, що може завадити військовій готовності у випадку загрози. Професор кафедри історії в Університеті Північної Кароліни Річард Кон заявив, що США не можуть розраховувати на першокласну бойову силу, якщо виключити половину населення.
“Якщо ви хочете мати найкращий людський капітал в армії, вам потрібно включити жінок — у чоловічому населенні просто недостатньо необхідного калібру, щоб отримати те, що вам потрібно”.
В армії Сполучених Штатів служать понад 224 000 жінок, що становить близько 17% війська. Зараз у США є жінки-пілоти винищувачів, жінки займають офіцерські посади у ВМС, а також є комендантами берегової охорони.
Німеччина. У травні в Німеччині проголосували за повернення на порядок денний обов’язкової військової служби. Така система була скасована у 2011 році. Начальник штабу оборони Бундесверу Карстен Брейєр заявив, що жінок слід призивати до армії, і служба для обох статей повинна бути обов’язковою.
“У нас зараз призупинено військову службу, яка, згідно з Конституцією, спрямована лише на чоловіче населення. Ми повинні встановити тут рівність, але спочатку потрібна відповідна політична і соціальна дискусія”, — сказав він.
Окрім Європи, призов жінок вже існує в Ізраїлі та Південній Кореї. В Ізраїлі міністр оборони Йоав Галант зазначив:
“Жінки відіграють ключову роль у нашій армії, і їхній внесок у національну безпеку неможливо переоцінити. Вони служать в усіх підрозділах нарівні з чоловіками, і ми продовжуємо зміцнювати цей принцип рівності”.
В Південній Кореї питання обов’язкового призову жінок також активно обговорюється, але остаточне рішення ще не прийняте.
Що кажуть в Україні
В Україні жінки можуть воювати в рядах Збройних Сил, але тільки добровільно. Також мобілізація добровільна для жінок-медиків та фармацевтів. За даними Міноборони, на даний момент в рядах ЗСУ служать 45 587 жінок. В армії скасовано будь-які обмеження щодо призначення та проходження жінками-військовослужбовцями служби на всіх посадах. Раніше жінки могли проходити службу на посадах переважно медичних спеціальностей, бухгалтерів, зв’язківців, кухарів, діловодів, тепер таких обмежень немає. Жінка в армії може бути командиром БМП, кулеметником, снайпером, водієм, гранатометником, заступником командира розвідгрупи, ремонтником.
Видання Texty порахувало, що в Україні налічується 5,6 млн жінок призовного віку, однак 46% жінок у віці 18–60 років виховують дітей. Таким чином, оголошення мобілізації жінок без дітей дозволить поповнити резерв на 3 млн осіб. У виданні припустили, що жінки можуть служити у військах ППО на всій території України як у складі мобільних бригад, які знищують “Шахеди”, так і на складнішій техніці, операторами дронів (як розвідувальних, так і ударних), снайперками. Також жінки можуть замінити чоловіків у логістиці, бухгалтерії, обліку, декодуванні, роботі пресслужб, на оборонних заводах.
Голова ГУР Кирило Буданов на закритій зустрічі з випускниками KSE (Київської школи економіки) заявив, що Україна зможе вести війну до 2033 року, якщо буде мобілізувати всіх людей від 18 років. Зниження порогу до 16 років (як розглядала РФ) дозволило б продовжити війну до 2044 року.
Радник з гендерних питань командувача Сухопутних військ Оксана Григор’єва заявила, що Україна повинна позбутися “старомодного менталітету” щодо жінок і прийняти політику призову жінок на військову службу за ізраїльським зразком.
Отже, обов’язковий призов жінок до армії є питанням, яке викликає серйозні суперечки і має важливі наслідки як для гендерної рівності, так і для національної безпеки. У світі, де зростають виклики у сфері безпеки, країни переглядають свої оборонні стратегії, враховуючи необхідність максимального залучення всіх ресурсів, включаючи жінок. Досвід Ізраїлю та Південної Кореї демонструє, що жінки можуть успішно виконувати військові завдання, і їхня участь у військовій службі стає все більш необхідною.
У Європі та США питання обов’язкового призову жінок починає обговорюватися на різних рівнях. Хоча ці дискусії часто стикаються з культурними та соціальними перешкодами, необхідність забезпечення обороноздатності держав стає вагомим аргументом на користь такого кроку.
В Україні, де триває війна, питання мобілізації жінок може стати ще одним викликом, але одночасно й можливістю для підвищення обороноздатності країни. Проте введення обов’язкового призову для жінок вимагає ретельного підходу, врахування соціальних, культурних та демографічних аспектів, а також проведення широкої суспільної дискусії.
Зрештою, рішення щодо обов’язкового призову жінок до армії повинно базуватися на реальних потребах національної безпеки і прагненні досягти рівності та справедливості в суспільстві, при цьому зберігаючи баланс між потребами держави та правами громадян.
