“Смертельно, коли люди на найвищих щаблях нашого державного організму живуть у байдужості до збройної боротьби, яка зараз точиться”: Ігор Луценко

Останні події у парламенті, де народні депутати знову зайнялися сварками, взаємними звинуваченнями і демонстративними конфліктами, викликали гостру реакцію серед військових, які щодня стикаються з реальною війною. На тлі бійок, політичних шоу та публічних скандалів дедалі виразніше помітно, наскільки відірваним став політичний процес від фронту, що триває без пауз і компромісів.

Військовослужбовець ЗСУ Ігор Луценко вважає, що найбільш огидним у всій історії з Міндічем і його колом є відсутність уваги до війни з їхнього боку. Він зазначає, що це є найгіршим їхнім гріхом, і наголошує, що проблема полягає не в одній групі осіб, адже таку саму байдужість він бачить і в інших представників влади, і серед тих, хто називає себе опозицією.

Луценко наголошує, що втратити сто мільйонів гривень під час бойових дій — це питання декількох годин, і хоча це болісно, це не є найстрашнішим. Набагато страшніше, коли люди на найвищих рівнях державної системи живуть так, ніби війни немає, і не виконують своїх обов’язків щодо захисту тилових структур, зокрема енергетики, яку він називає скелетом тилу. Він підкреслює, що така поведінка схожа на приховане дезертирство зі своєї ділянки фронту.

“Смертельно, коли люди на найвищих щаблях нашого державного організму і на самій вершині неформальної ієрархії живуть у байдужості до збройної боротьби, яка зараз точиться.

Вони крадуть у нас не стільки гроші, вони крадуть дещо набагато цінніше. Вони мають формальні повноваження, але їх не застосовують для того, щоб зробити ту ж енергетику — скелет нашого тилу — захищенішою та витривалішою. Що це є, як не прихованим дезертирством зі своєї ділянки фронту?”, – задається питанням Луценко.

Окремо Луценко акцентує на тому, що в руках цих осіб є доступ до найвпливовішого ресурсу — можливості безпосередньо доносити свої позиції до Верховного головнокомандувача, від рішень якого залежить фронт і тил. Він описує як диверсію той факт, що цей ресурс витрачається не на допомогу обороні, а на дії, які шкодять країні.

Військовий також звертає увагу, що аналогічну байдужість можна побачити не лише серед владної групи, а й серед опозиції, серед тих, хто називає себе лідерами суспільної думки, і серед відомих медійних та культурних діячів.

За його словами, депутат профільного комітету, який роками мовчить про проблеми армії, але отримує зарплату, є таким самим злочинцем, як і мільярдер, котрий, маючи величезні ресурси та можливості, не віддав і малої частини цього на захист країни.

“Хто, як не він, кинув справу оборони країни у жахливій неорганізованості та некомпетентності — маючи найкращі компетентності, досвід і здібності для організації бойової роботи?”, – обурюється військовий.

Луценко також підкреслює, що не менший внесок у руйнівні наслідки має і публічна позиція відомих артистів чи публіцистів, які мають ресурси, здоров’я і вплив, але не воюють і демонструють небажання брати участь в обороні.

“Популярний співак у прекрасній фізичній формі, котрий без упину їздить з концертами й жодного дня не воював — чи не більше він своїм прикладом зробив для пропаганди СЗЧ, ніж усі ворожі соловйови, разом узяті? Чи не так само у цьому спрацював краще усіх скабєєвих топовий український публіцист, котрий відверто каже, що він — “біла кістка” і не має воювати?

Усі ці VIP-СЗЧшники, парламентські дезертири та масові поп-ухилянти — ви думаєте, що від них менше крові та смертей, менше стертих у порох бахмутів?”, – резюмує Луценко.