Навіть під час війни календар тримається звичних ритмів: весна добігає кінця, травень завершується, і у школах лунає останній дзвоник. Однак цьогорічне шкільне прощання, як і в попередні роки, має особливу вагу, воно звучить не лише як знак завершення навчального року, а як нагадування про втрати, зміни, обставини, які назавжди змінили шкільну буденність для мільйонів українських дітей. Через повномасштабну війну навчальний рік у багатьох регіонах тривав у дистанційному форматі, в укриттях, підвалах, метрошколах. Частина дітей навчається з-за кордону, частина — у режимі онлайн навіть не маючи постійного доступу до інтернету.
У прифронтових районах не існує сталої форми навчання, а рішення про те, чи можливе офлайн-закінчення року, залежить від конкретної безпекової ситуації. Водночас, попри небезпеку, втому й втрати, і діти, і батьки, і вчителі прагнуть відчути, що навчальний рік завершено. Навіть якщо це лише коротка зустріч, онлайн-зв’язок чи символічне привітання, потреба в моменті завершення й визнання зусиль за рік залишається.
Навчальний рік 2024–2025 офіційно завершується 30 червня згідно з урядовою постановою №841, але формат останнього дзвоника, так само як і дата його проведення, школи можуть визначати самостійно. У багатьох містах і громадах саме 30 і 31 травня стали основними датами, коли школярі прощаються з навчальним роком. Деякі школи планують свято на початок червня, особливо в регіонах, де ситуація залишається нестабільною. І скрізь ключовим критерієм проведення заходу є безпекова обстановка в конкретному населеному пункті.
У відносно спокійних регіонах, які віддалені від зони бойових дій, останні дзвоники проходять у більш-менш звичних форматах: у шкільних дворах, на відкритих площах, іноді — навіть із гостями, квітами й традиційними лінійками. Але навіть тут обов’язковою умовою є наявність поряд укриття, куди можна оперативно перейти у разі повітряної тривоги. Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий наголосив, що безпека учнів має бути абсолютним пріоритетом: якщо ситуація дозволяє і школа має захищене приміщення, тоді захід може відбутися офлайн. Але це рішення ухвалюється на рівні закладу або громади, залежно від реального ризику.
У прифронтових регіонах ситуація значно складніша. У багатьох населених пунктах, які підпадають під дію 376-го наказу, заходи офлайн взагалі не проводяться. У Департаменті освіти Дніпропетровської області зазначають: першочергове — безпека дітей, і якщо немає укриття, яке вміщує всіх учасників, жодного святкового зібрання бути не може. Там, де можливо, свято проводиться для окремих класів — наприклад, тільки для перших, дев’ятих і одинадцятих — і тільки в межах кількості учнів, яку може прийняти укриття. Директор навчального закладу несе повну відповідальність за безпеку учасників.
У Дніпропетровській області працює 796 закладів освіти, тому уніфікувати формат проведення останнього дзвоника неможливо. Хтось робить коротку зустріч у коридорі, хтось готує презентації з подяками, хтось — записує відео. Рекомендовано уникати будь-яких позаробочих святкувань, вручення свідоцтв і табелів має відбуватися виключно в робочий час і тільки під укриттям. Але загальна установка така: якщо є можливість подарувати дітям бодай символічне завершення року — це варто зробити.
У Харкові, де частина шкіл працює дистанційно, а частина — в обладнаних підземних приміщеннях, формат залежить від конкретної локації. Директорка Департаменту освіти Харківської міської ради Ольга Деменко повідомила, що в безпечних підземних школах останній дзвоник проходить традиційно, хоч і в обмеженому складі. Там, де це неможливо — організовано онлайн-захід. Школи створюють відео, проводять зум-зустрічі, влаштовують прощальні онлайн-зустрічі з учнями. Щодо випускних вечорів, у Харкові планується їх провести офлайн, але тільки в перевірених безпечних локаціях — і в кожному з дев’яти районів міста. Деякі райони проведуть навіть по два заходи, аби охопити всіх випускників.
У Сумській області ситуація дещо відмінна. Навчальний рік у школах Сумської міської громади завершиться не всюди одночасно: у 24 закладах — 31 травня, у 16 — 7 червня. Формати завершення — змішані. Там, де дозволяє відстань від кордону та є укриття достатньої місткості, організовують класичні шкільні свята. Але більшість шкіл, з міркувань безпеки, обирають онлайн-або комбінований формат. У прифронтових районах Сумщини — лише дистанційно. Ніяких масових заходів у таких громадах не планується.
Попри весь тягар війни, втоми, руйнації, втрачених будівель і вивезених класів, останній дзвоник відбувається. Він звучить у найнесподіваніших місцях — у підземеллях, у метрошколах, у зум-кімнатах, у тісних підвалах, перетворених на класи. І в кожному з них — бажання зберегти зв’язок, віру, ритм, хоч щось звичне. Учителі записують звернення до дітей, діти пишуть вірші й малюють листівки, батьки фотографують з екранів момент, як їхня дитина прощається зі школою.
У кожному з цих сценаріїв спільною залишається мета: дати дитині відчуття, що її зусилля за рік побачені й завершені. У більшості шкіл учителі готують вітальні листи, відео, фотоколажі, розсилки. Деякі організовують синхронні онлайн-зустрічі, на яких класний керівник дякує учням, обговорює рік, прощається з випускниками. Там, де дозволяють умови, вручають грамоти, роблять символічні фото в укриттях, іноді навіть з елементами оформлення — прапорами, банерами, стрічками.
Цей останній дзвоник не є ані тріумфальним, ані декоративним. Для вчителя — це знак, що навчання вдалося попри всі перепони. Для дитини — підтвердження, що вона дійшла до кінця, не зламалася, витримала. Для батьків — свідчення, що освітній процес зберігається навіть тоді, коли все довкола руйнується. І хоча звук дзвоника сьогодні часто лунає з ноутбука або між сиренами, він означає: навчальний рік завершено, і попри все, життя триває.
