Мова завжди була дзеркалом того, що відбувається в суспільстві, а слова року – своєрідним індикатором політичного і культурного клімату. У 2025-му цей індикатор виявився особливо показовим: від українських “переговорів”, що відображають надії та тривоги країни під час війни, до термінів цифрової епохи та штучного інтелекту, які фіксують зміни способу мислення, комунікації та взаємодії людей.
Аналіз слів року в різних словниках світу дає змогу побачити, як політика, технології та емоції формують сучасний мовний ландшафт і визначають соціальні настрої, що напряму впливають на прийняття рішень у державі та суспільстві. Особливо показовими стали слова, пов’язані з міжнародними угодами та дипломатією: від англійського deal, яким Дональд Трамп часто підкреслював свої переговорні успіхи, до німецької Land gegen Frieden (“території в обмін на мир”), що відображає складні дискусії про завершення активної фази бойових дій і баланс між поступками та безпекою.
“Переговори” і суспільна напруга: мовний портрет 2025-го
Словом 2025 року за версією словника сучасної української мови та сленгу “Мислово” стали “переговори”. Термін, який ніколи не був по-справжньому нейтральним, цього року набув виняткової емоційної та політичної ваги. У публічному просторі це слово постійно балансувало між надією і тривогою. Саме ця амбівалентність і зробила слово настільки чутливим для суспільства: ним стали позначати не просто процес, а колективну напругу, очікування і страхи, що супроводжують будь-яку розмову про майбутнє.
Цінність цього слова – у його здатності оголювати суспільну дискусію. “Переговори” стали маркером моменту, коли українці знову й знову змушені відповідати собі на складні питання: хто має право говорити від імені країни, про що взагалі можна домовлятися під час війни, і де проходить межа між дипломатією та поступками. Показово, що паралельно вживається питомо українське “перемовини”, однак у масовому мовленні й далі домінує форма “переговори”, що є спадком радянської лексикографічної традиції, який, утім, продовжує жити в сучасному політичному контексті.
Поряд зі словом року “Мислово” зафіксувало й інші лексеми, що формують мовний портрет 2025-го: від військових термінів на кшталт “кілл-зона”, “інфільтрація” чи “НРК” – до суспільно-політичних маркерів на зразок “справедливість”, “виснаження” і “брехня”. Усі вони важливі не лише як слова, а як знаки того, про що болить і говориться найчастіше.
Серед претендентів на звання слова року опинився й “Мідас” – назва антикорупційної операції НАБУ та САП щодо найближчого оточення президента Володимира Зеленського. Міфологічна алюзія тут не випадкова: у давньогрецькому міфі цар Мідас перетворював на золото все, до чого торкався. У політичній реальності 2025 року цей “золотий дотик” прочитався інакше – як увага до грошей, впливу й близькості до влади, що запустила тектонічні зміни в українському політикумі, наслідки яких відчутні й досі.
Навіть іронічна фраза don’t push the horses (не поспішай, не форсуй події), що увійшла до списку, працює як приклад того, як публічні висловлювання стають мемами і частиною живої мови. Сказана Олександром Усиком у публічному контексті, фраза миттєво стала мемом і водночас прикладом того, як український спосіб мислення проривається в глобальну мову без адаптації й виправлень. Це не запозичення англійської в українську, а навпаки – експорт української логіки мовлення в англійську оболонку.
Крім того, “Мислово” визначило й антивираз року – фразу “прийду за кожним”. Укладачі словника зауважили, що цей вислів дивним чином активує колективну історичну пам’ять і викликає асоціації не з верховенством права, а з його найтемнішими сторінками. Іронія полягає в тому, що в устах представника правоохоронної системи така формула звучить не як обіцянка справедливості, а як стилістичний рімейк репресивної риторики, яка, здавалося б, мала залишитися в архівах.
Сам словник “Мислово” – це, по суті, колективний щоденник сучасної української мови. Створений у 2012 році, він працює за принципом відкритої участі: слова, значення і контексти надсилають звичайні користувачі, а укладачі фіксують те, що вже проросло в реальному мовленні. Критерії відбору слова року прості й водночас показові – популярність і соціальна значущість. Саме тому вибір “Мислова” цінний не як академічний вердикт, а як спроба зафіксувати момент: що ми говорили, чого боялися і на що сподівалися в конкретний рік нашої історії.
Rage bait: коли гнів стає валютою уваги
Оксфордський словник англійської мови назвав словом 2025 року rage bait – термін, який точно фіксує одну з ключових рис сучасного цифрового середовища. У дослівному перекладі це означає “приманка для люті”, але за змістом ідеться про значно ширше явище: онлайн-контент, свідомо сконструйований так, щоб викликати гнів, обурення або різку поляризацію.
Цінність цього слова – у його безжальній точності. Rage bait описує не випадкову емоційну реакцію, а цілу економіку уваги, де злість і роздратування працюють ефективніше за аргументи. За даними Oxford University Press, уживання терміна за рік зросло втричі – симптом того, наскільки гнів став базовим ресурсом для алгоритмів, медіа і соціальних платформ.
Показово, що сам термін з’явився ще у 2002 році, далеко від соцмереж у їхньому нинішньому вигляді: ним описували навмисне роздратування водія в дорожній ситуації. Згодом rage bait мігрував у цифровий простір і закріпився як означення провокаційних дописів, вірусних твітів і “контенту-гачка”, що існує не для дискусії, а для реакції. На відміну від спорідненого clickbait, який апелює до цікавості, rage bait цілиться точніше – у гнів, розбрат і відчуття “нас проти них”.
В Oxford University Press звертають увагу, що поява rage bait як самостійного терміна свідчить не лише про гнучкість англійської мови, здатної комбінувати усталені слова в нові смисли, а й про її чутливість до змін у суспільстві. Коли явище отримує назву, воно перестає бути фоновим шумом і стає предметом усвідомлення, а отже, й критичного ставлення.
Не менш промовистими були й інші претенденти на звання слова року. Aura farming – “вирощування аури” – іронічно зафіксувало культуру самопрезентації, де важливішою за зміст стає демонстрація “глибини” й особливої атмосфери. А biohack відобразив прагнення людини ХХІ століття не просто жити, а постійно “оптимізувати” себе – тіло, мозок і продуктивність, мов програмне забезпечення. Разом ці слова окреслюють світ, у якому емоції, образ і контроль над собою перетворюються на ключові маркери часу.
Parasocial: ілюзія близькості як нова норма
Кембриджський словник назвав словом 2025 року parasocial – прикметник, що описує відчуття емоційного зв’язку з людиною, персонажем або навіть штучним інтелектом, яких ми насправді ніколи не знали особисто. Це слово влучно зафіксувало одну з ключових змін року: пошук близькості дедалі частіше відбувається не в реальних стосунках, а в цифрових взаємодіях.
Термін parasocial з’явився ще у 1956 році, коли соціологи Чиказького університету описували односторонню прихильність телеглядачів до екранних персонажів. Тоді йшлося радше про телеведучих і серіальних героїв, з якими глядач “спілкувався” лише у власній уяві. У 2025 році цей механізм вийшов далеко за межі екрана: соціальні мережі, стримінгові платформи й чат-боти перетворили парасоціальні зв’язки з екзотики на повсякденну практику.
За словами редактора Cambridge Dictionary Коліна Макінтоша, parasocial “відображає дух 2025 року”: мільйони людей або вже перебувають у таких стосунках, або уважно спостерігають за їхнім поширенням. Це підтверджують і дані самого словника – кількість пошукових запитів за словом різко зросла. Символічними “парасоціальними моментами року” стали, зокрема, публічні події з життя знаменитостей – від заручин Тейлор Свіфт до сповідальних музичних релізів, які аудиторія сприймає майже як особисте зізнання.
Професорка експериментальної соціальної психології Кембриджського університету Сімона Шналл зазначає, що парасоціальність сьогодні фактично переосмислює саме поняття фандому. Люди дедалі частіше звертаються до інфлюенсерів, блогерів і публічних фігур як до джерела довіри – на тлі загального падіння авторитету традиційних медіа. Водночас така тенденція несе ризик формування «нездорових» стосунків, де межі між публічним і приватним, реальним і уявним поступово стираються.
Новим виміром парасоціальності стали й взаємодії з інструментами штучного інтелекту. Багато користувачів почали сприймати чат-боти, зокрема ChatGPT, як співрозмовників, друзів або навіть заміну терапії. Це вже не просто технологічна новинка, а симптом глибшої соціальної потреби у зв’язку, яку цифрові інструменти навчилися задовольняти.
Серед інших претендентів на звання слова року Кембриджський словник також відзначив pseudonymization – термін із царини захисту персональних даних, що відображає зростаючу тривогу щодо приватності, та memeify, який зафіксував здатність інтернет-культури перетворювати будь-яку подію на мем. Разом ці слова, як і parasocial, малюють портрет 2025 року як часу, коли технології дедалі глибше втручаються у спосіб, у який люди відчувають, довіряють і встановлюють зв’язки.
Штучний інтелект диктує слова року: від “помиїв” до нової ери
У 2025 році штучний інтелект став не лише технологічним трендом, а й мовним маркером року. Журнал The Economist назвав словом 2025 року англійське slop, що можна перекласти як “помиї ШІ”. Термін набув популярності після запуску генеративної платформи Open AI Sora, здатної створювати відео на основі текстових описів. Соцмережі буквально заполонили ролики, які критики охрестили низькоякісним медіаконтентом, і саме це сприяло поширенню слова.
Цікаво, що slop – слово з давньою історією: вперше його згадують ще в XV столітті. Початково воно означало багнюку та сльоту, згодом – харчові залишки або нісенітницю. У сучасному цифровому контексті воно отримало новий відтінок: символізує швидкий, масовий, але часто беззмістовний потік контенту, породжений штучним інтелектом.
Редакція Macquarie Dictionary також обрала словом 2025 року slop – “низькоякісний контент, створений генеративним ШІ, часто без запиту користувача та з помилками”. Цього року слово набуло нового значення: ним тепер описують алгоритмічне “засмічення” інформаційного простору. Вперше з 2023 року вибір експертів і голосування публіки збіглися, підкресливши, що боротьба з AI slop стала справою не лише технологій, а й свідомого користувача.
Серед фіналістів The Economist також були неологізми, що прямо або опосередковано пов’язані з політикою та економікою. TACO (“Trump Always Chickens Out”) – журналістський жарт, що коментує численні тарифні суперечки Дональда Трампа. Debasement trade (“торгівля знеціненням”) описує інвестиційну стратегію, що дозволяє захистити капітал від інфляції через продаж активів, що знецінюються, та купівлю “твердих” активів, як-от золото чи криптовалюти.
Паралельно, у Німеччині Gesellschaft für deutsche Sprache обрала словом року KI-Ära – “ера ШІ”. Цей термін підкреслює, що сучасний рік став початком нової епохи, коли штучний інтелект формує не лише технології, а й способи мислення, мовлення та письма. Учасники журі наголосили: ШІ відкриває нові можливості, але водночас несе ризик втрати критичного мислення та автономності у використанні мови.
Не менш показовими для німецького мовного ландшафту стали deal (“угода”) – поширена у фразах на кшталт “мирна угода” чи “угода із заручниками”, що часто звучить з вуст Дональда Трампа, та Land gegen Frieden (“території в обмін на мир”) – модель територіальних поступок, яка нині активно обговорюється у контексті завершення бойових дій в Україні.
Усе це разом показує, що 2025-й рік у мовній картині світу – час, коли штучний інтелект, політика і цифрова культура буквально диктують нові слова, а мова стає відображенням суспільних трансформацій.
