На початку жовтня 2025 року сталося те, що багато хто вважав малоймовірним: ХАМАС звільнив останніх 20 живих ізраїльських заручників у межах угоди про перемир’я, яку як посередники забезпечили США, Єгипет та Катар. Ізраїль у відповідь відпустив сотні палестинських в’язнів, але при цьому багато важливих деталей – в частині роззброєння ХАМАС, подальшої рольової моделі для Палестинської адміністрації, та покоління реальної державності – залишилися нез’ясованими або нерозв’язаними.
Це перемир’я, безперечно, стало символічно важливим: воно поклало край насильству, який тривало два роки, дало надію сім’ям заручників, відновило частину гуманітарних каналів. Але чи може це бути стартом для тривалого миру? Поки що сумнівно. Далі – аналіз ключових умов, ризиків і сценаріїв.
Що зроблено і що залишилося в руках сторін
Нинішнє перемир’я між Ізраїлем та ХАМАС має кілька безперечних досягнень, які створюють певний простір для полегшення гуманітарної кризи та зменшення рівня насильства. Перш за все, це обмін заручниками та полоненими, що став символічним і психологічно важливим кроком для обох сторін. З одного боку, ХАМАС відпустив останніх ізраїльських заручників, які два роки утримувалися в секторі Газа. Цей акт став сигналом про готовність до переговорів і хоча б тимчасово зняв напругу, викликану утриманням людей проти їхньої волі.
З іншого боку, Ізраїль виконав свою частину угоди, звільнивши сотні палестинських в’язнів, серед яких були і ті, кого засуджено за тяжкі злочини десятилітньої давності. Це не тільки демонструє готовність до компромісу, але й створює прецедент для майбутніх домовленостей та подальших обмінів, якщо такі знадобляться.
У сукупності ці кроки зменшують одне з найгостріших джерел конфліктної напруги та агресії на обох сторонах. Вони дають населенню надію, відновлюють часткову довіру та надають дипломатам і міжнародним посередникам реальний аргумент для подальших переговорів. Проте, як підкреслюють аналітики, ці досягнення поки що є символічними та тимчасовими, і їхня ефективність у забезпеченні довгострокового миру залежатиме від виконання наступних, більш складних умов мирного плану – зокрема, від контролю над зброєю, ролі Палестинської адміністрації та дотримання домовленостей щодо безпеки.
Міжнародна увага та медіація
Переговорний процес, який призвів до укладення перемир’я між Ізраїлем та ХАМАС, відбувався під пильною увагою міжнародної спільноти. Ключову роль у цьому відіграли США, Катар та Єгипет, які виступили посередниками, створивши платформу для непрямих переговорів і забезпечивши умови, за яких сторони змогли сісти за стіл переговорів. За даними Reuters, саме завдяки зусиллям цих країн вдалося досягти погодження щодо першої фази мирного плану, яка передбачала припинення вогню та обмін заручниками.
Особливо відзначалася роль Єгипту, що традиційно виступає ключовим гравцем у питаннях безпеки Сектора Газа, а також Катару, який активно фінансує гуманітарні проєкти та посередницькі ініціативи. США, у свою чергу, виступили гарантом угоди та надали політичну підтримку, забезпечивши тиск на обидві сторони для дотримання домовленостей.
До процесу долучилася також Туреччина, яка оголосила про готовність контролювати виконання угоди і забезпечити нагляд за дотриманням положень, зокрема щодо гуманітарних коридорів та безпеки цивільного населення. Така мультиплікація міжнародного впливу створила умови для того, щоб перемир’я мало шанс на реалізацію, хоча численні аналітики попереджають, що остаточний успіх залежатиме від політичної волі самих сторін та стабільності внутрішніх процесів у Газі.
Початок гуманітарного відновлення
Перші позитивні зрушення після укладення перемир’я стосуються гуманітарного відновлення сектора Газа. Відтепер значно полегшено доставку критично необхідної допомоги – продуктів харчування, медикаментів, питної води та інших базових ресурсів, що забезпечують життєдіяльність цивільного населення. Угода передбачає створення гуманітарних коридорів, які дозволяють міжнародним організаціям і Червоному Хресту безперешкодно працювати на території, постраждалій від конфлікту.
Це також відкриває можливості для перших етапів відновлення інфраструктури, включно з ремонтом водопостачання, електромереж, медичних закладів та шкіл. Відновлення базових комунікаційних та транспортних зв’язків створює умови для повернення цивільного життя до більш-менш нормального ритму і зменшує соціальну напругу серед населення, що пережило тривалі бойові дії.
За словами експертів, саме ці перші гуманітарні кроки мають не лише практичне, а й символічне значення: вони демонструють, що сторони здатні домовлятися та що міжнародні посередники можуть забезпечувати виконання умов перемир’я. Крім того, відкриття гуманітарних коридорів та полегшення доставки допомоги дозволяє оцінити масштаб руйнувань і планувати більш комплексні проєкти з відновлення, включно з довгостроковим відновленням економіки Гази.
Водночас аналітики попереджають, що ефективність гуманітарних заходів залежатиме від політичної волі сторін: будь-які спроби ХАМАС чи Ізраїлю блокувати або використовувати гуманітарну допомогу у власних цілях можуть значно ускладнити процес відновлення. Тому міжнародні організації та держави-посередники, зокрема США, Єгипет і Катар, залишаються ключовими гаранторами того, щоб перші кроки з гуманітарного відновлення були реалізовані справді ефективно і безпечно для цивільного населення.
Політична мобілізація та очікування змін
Після укладення перемир’я та обміну заручниками та полоненими ключові актори конфлікту демонструють ознаки політичної мобілізації та готовності до подальших кроків у напрямку врегулювання ситуації. Як Ізраїль, так і ХАМАС, а також міжнародні партнери, включно зі США, Єгиптом, Катаром і Туреччиною, публічно заявляють про прагнення рухатися далі – від тимчасового припинення вогню до більш комплексного політичного врегулювання, розвитку соціально-економічної інфраструктури та економічного відродження сектора Газа.
Ізраїльська сторона підкреслює готовність дотримуватися домовленостей, одночасно наголошуючи на забезпеченні безпеки та захисті своїх громадян. Уряд прем’єр-міністра Нетаньягу розглядає перемир’я як паузу, яка дає змогу консолідувати внутрішню стабільність та підготуватися до можливих нових загроз.
Зі свого боку, ХАМАС прагне використати цей час для відновлення контролю над Газою, легітимації своїх позицій у внутрішньополітичному середовищі та демонстрації здатності забезпечити порядок і безпеку для населення. Водночас угруповання намагається підвищити свій політичний капітал на міжнародній арені, зокрема через участь у переговорах із посередниками та гуманітарних проєктах.
Міжнародні партнери розглядають нинішній момент як унікальний шанс для стабілізації регіону, підтримки економічного відновлення та закладання основ для довгострокового політичного процесу. На цьому етапі особлива увага приділяється створенню структур, здатних забезпечити управління сектором Газа, реалізацію гуманітарних та економічних програм, а також контроль за дотриманням безпекових домовленостей.
Аналітики застерігають, що попри всі публічні заяви, реальна політична мобілізація та очікування змін залишаються вразливими до внутрішніх та зовнішніх чинників, включно з опором радикальних сил, суперечностями між Ізраїлем і Палестинською адміністрацією, а також потенційною невизначеністю в позиції ключових міжнародних гравців. Тому нинішня політична мобілізація – це, по суті, перший крок на довгому шляху, який вимагатиме як стратегічного планування, так і послідовних дій усіх сторін для того, щоб тимчасове перемир’я перетворилося на стійкий мир.
Роль ХАМАС та складнощі контролю над Газою
ХАМАС, який протягом останніх двох років демонстрував активну воєнну спроможність, після підписання перемир’я не просто зберігає свій вплив у Газі, а й консолідує контроль над територіями, які більше не контролює Ізраїль. За даними міжнародних спостерігачів, угруповання встановлює блокпости, веде перестрілки з місцевими суперниками та жорстоко карає тих, кого підозрює у співпраці з Ізраїлем. Навіть за умов серйозних втрат у бойових діях, включно із загибеллю більшості лідерів та досвідчених командирів, чисельність ХАМАС оцінюють приблизно в 15 000 осіб, що дозволяє угрупованню контролювати повсякденне життя мешканців, формувати власну систему безпеки та нав’язувати політичні й соціальні правила. Такий стан справ створює серйозні перешкоди для міжнародних планів мирного врегулювання, оскільки будь-які ініціативи щодо розгортання міжнародних сил або аполітичного управління територією ризикують бути саботовані.
Управління Газою, внутрішня безпека та політична воля сторін
Після укладення перемир’я одне з ключових питань залишається відкритим: хто реально керує Газою і як відбуватиметься передача влади. Обговорюється можливість створення технологічного або аполітичного комітету для управління територією, а також повернення Палестинської адміністрації до реального контролю. Проте, як зазначають аналітики The Washington Post та AP News, поки що невідомо, чи отримає адміністрація достатні ресурси та вплив для ефективного управління. Якщо цього не станеться, відбудова інфраструктури та реалізація гуманітарних програм можуть бути саботовані, а гуманітарна криза – тривати, попереджає The Guardian.
Водночас, контроль над внутрішньою безпекою та конкуренцією за вплив залишається під сильним тиском. За повідомленнями The Guardian, одразу після оголошення перемир’я ХАМАС відновив контроль над частинами Гази, встановлює блокпости, переслідує осіб, яких вважає співпрацюючими з Ізраїлем, і вступає у сутички з місцевими кланами та іншими угрупованнями. Це створює ризик внутрішньої нестабільності, загострює проблеми з правами людини та посилює авторитарний контроль, що робить процес примирення ще складнішим.
Не менш важливим фактором є політична воля сторін щодо створення палестинської держави. Ізраїль, особливо уряд прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, відкрито декларує відмову від реалізації рішення про дві держави, що прямо перешкоджає довгостроковому політичному врегулюванню. ХАМАС, у свою чергу, також має чіткі “червоні лінії” і, за даними аналітиків, не готовий відмовитися від значної частини військової потужності та контролю, здобутого в Газі. Таким чином, обидві сторони фактично створюють умови для збереження статус-кво, що ставить під сумнів перспективи стійкого миру.
У цьому контексті роль міжнародного співтовариства та гарантій стає критично важливою. The Washington Post зазначає, що без реального нагляду, підтримки та фінансування мирний процес ризикує бути легко порушеним або згорнутим. Постає низка ключових питань: чи будуть створені миротворчі сили або міжнародні резервні механізми, які забезпечать контроль за дотриманням домовленостей, і чи передбачають угоди санкції або інші заходи у разі їх порушення. Від відповідей на ці питання залежатиме, чи матиме перемир’я шанс стати міцною основою для політичного врегулювання та відновлення Газу.
Ризики та сценарії
Сценарій сприятливий (оптимістичний): ХАМАС погоджується на поступове роззброєння під міжнародним контролем, можливо через утворення “технократичного” органу з управління Газою, за участю Палестинської адміністрації.
Ізраїль згоджується з тим, щоб обмежити розбудову нових поселень, дозволити Палестинській адміністрації реальні податкові та управлінські повноваження, забезпечити контроль над кордонами і безпекою через міжнародні структури.
Міжнародне співтовариство виділяє ресурси на відбудову (інфраструктура, житло, освіта), гуманітарна допомога постачається без затримок.
Відбувається поступове зниження напруги, відновлюються торгові та економічні зв’язки, місцеві інститути повертають довіру мешканців.
Сценарій песимістичний: ХАМАС використовує перемир’я як можливість перегрупуватися, зберегти чи збільшити військовий потенціал, не поступаючись контролем.
Ізраїль під тиском правих сил зберігає жорстку позицію: армія може повернутись або відновити операції при першій загрозі; будівництво поселень та адміністративного контролю на Західному березі продовжиться.
Палестинська адміністрація залишиться маріонетковим органом без реальних повноважень.
Право- і ліворадикальні елементи на обох сторонах підсилять провокації; міжнародні гарантії або не реалізуються або будуть ефемерними.
Отже, перемир’я, звичайно, – необхідний і надважливий етап. Воно дає простір для зцілення, перепочинку і, можливо, поштовх для справжніх перетворень. Але, базуючись на публікаціях із “The Guardian”, “Reuters”, “The Washington Post” та інших джерел, існує висока ймовірність, що без вирішення ключових структурних питань – озброєння ХАМАС, роль території після війни, статус Палестинської адміністрації, домовленості з Ізраїлем щодо безпеки та кордонів – це перемир’я стане черговою паузою в циклі насильства.
Якщо сторони або міжнародні учасники не знайдуть спосіб гарантувати виконання найризикованіших пунктів, історичний шанс може бути змарнований.
