Підготовка до національного спротиву: що передбачають законодавчі зміни для громадян і закладів освіти

Зміни до законодавства про підготовку до національного спротиву порушують значно ширше питання, ніж просто оновлення окремих норм. Йдеться про те, як держава вибудовує систему підготовки громадян до дій в умовах воєнних викликів, яку роль у цьому процесі відводить освіті, практичним навичкам, місцевим громадам та інституціям, а також яким чином поєднує безпекову політику з повсякденним життям суспільства.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», до яких звернулася наша редакція, прокоментували, як зміни до Закону України «Про основи національного спротиву» розширюють підхід держави до підготовки громадян, визначають нові організаційні механізми, а також звертають увагу на права, винятки та правові межі реалізації таких нововведень.

Закон України «Про основи національного спротиву» діє з 2021 року, але 25 березня 2026 року до нього були внесені суттєві зміни, які стосуються в тому числі виховання молоді країни до національного спротиву. По-перше, змінено визначення поняття національний спротив. Нові норми його визначають як комплекс заходів, які організовуються та здійснюються шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсічі агресії.

Крім того, законодавець запровадив і кілька нових понять, які мають значення для всієї системи національного спротиву. Поняття «підготовка громадян України до національного спротиву» тепер охоплює сукупність заходів, які здійснюють державні органи, органи місцевого самоврядування, заклади освіти незалежно від форми власності, громадські об’єднання, інститути громадянського суспільства та інші суб’єкти національного спротиву. Мета такої підготовки полягає у формуванні національно-патріотичної та оборонної свідомості, стійкої мотивації, а також у набутті знань, практичних умінь і навичок, необхідних для захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

Також у законі з’явилося поняття «підрозділ національного спротиву». Йдеться про орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ обласної або Київської державної адміністрації, а також відповідної військово-цивільної чи військової адміністрації, якщо така утворена, до повноважень яких належить діяльність у сфері національного спротиву.

Окремо закон визначає і «рух опору» як комплекс заходів асиметричного характеру, які організовують і координують Сили спеціальних операцій Збройних Сил України у взаємодії з іншими силами безпеки та силами оборони із залученням цивільних осіб. Мета таких заходів ‒ сприяти відновленню державного суверенітету і територіальної цілісності України.

Закон визначив, що рух опору має чітко окреслені основні завдання. Насамперед ідеться про формування осередків руху опору та набуття ними відповідних спроможностей. Крім того, одним із завдань є підготовка території України до ведення руху опору, а також створення та накопичення запасів засобів руху опору. Окремо закон передбачає збір, обробку та доведення розвідувальних відомостей. Також до основних завдань належить перешкоджання діям військ агресора, протидія окупаційній владі агресора та її пособникам, а також протидія використанню противником місцевих ресурсів.

Водночас закон вказує, що рух опору має сприяти спротиву населення України окупаційній владі та військам агресора. Ще одним його завданням є сприяння угрупованням військ сил оборони та силам безпеки у виконанні ними визначених завдань під час відсічі збройної агресії проти України. Тобто закон описує рух опору не як абстрактне поняття, а систему конкретних дій, спрямованих і на організацію спротиву, і на практичну підтримку оборони держави.

Окремо законодавство визначає і основні завдання підготовки громадян України до національного спротиву. Передусім така підготовка має сприяти тому, щоб громадяни України набували знань, практичних умінь і навичок, а також готовності та здатності виконувати свій конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України. Йдеться не лише про теоретичну підготовку, а й про формування реальної готовності до дій у разі потреби.

Крім цього, одним із завдань підготовки є зміцнення у громадян України громадянської ідентичності на основі національних цінностей України. Також закон передбачає формування у громадян базових знань, умінь та готовності стати до лав Збройних Сил України та інших формувань сектору безпеки і оборони. Тобто підготовка до національного спротиву розглядається не лише як навчання окремим навичкам, а і як елемент ширшого формування громадянської відповідальності та розуміння ролі людини у захисті держави.

Ще одним важливим завданням є підготовка населення до умов життєдіяльності в районах ведення воєнних дій та на тимчасово окупованій території, у тому числі в інтересах руху опору. Окремо закон говорить і про необхідність навчання населення поведінці та діям під час виникнення надзвичайної ситуації, пов’язаної з наслідками воєнних дій. Таким чином, ідеться не лише про участь у захисті держави у вузькому розумінні, а і про практичну підготовку людей до життя і дій в умовах воєнних ризиків.

Наразі держава визначила, що основою підготовки громадян України до національного спротиву є комплекс теоретичних і практичних заходів, спрямованих на формування необхідних знань, умінь і навичок для виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Зазначимо, що підготовка громадян України до національного спротиву організовується Міністерством оборони України у взаємодії з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, Силами територіальної оборони Збройних Сил України, Силами спеціальних операцій Збройних Сил України, закладами фізичної культури і спорту, закладами освіти незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями, інститутами громадянського суспільства у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Фактично програма буде розділена на дві частини: теоретична та практична. Підготовка громадян  буде проводиться в центрах підготовки громадян до національного спротиву за програмами, розробленими Міністерством оборони України. Порядок створення та функціонування центрів   встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Варто знати, що практичні заняття у межах підготовки громадян України до національного спротиву проводяться для того, щоб учасники могли набути конкретних навичок, потрібних у реальних умовах. Йдеться, зокрема, про навички ведення вогню зі стрілецької зброї, мінної безпеки, домедичної допомоги, а також інші вміння і навички, які передбачають програми підготовки громадян України до національного спротиву.

Такі заняття можуть проводитися на полігонах Збройних Сил України, на базі майна Товариства сприяння обороні України, на об’єктах інших складових сил безпеки та сил оборони, а також на стрільбищах, у тирах, стендах і на інтерактивних тренажерах незалежно від форми власності. Організація таких занять може відбуватися за сприяння місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших державних органів та організацій, якщо в цьому є потреба. При цьому обов’язковою умовою залишається дотримання правил безпеки поводження зі зброєю та боєприпасами.

Водночас практичний механізм того, як саме буде організована така підготовка у цій частині, наразі ще потребує додаткового нормативного врегулювання. Детально зрозуміти, як це працюватиме на практиці, можна буде після ухвалення підзаконних актів, які мають визначити порядок проведення такої підготовки.

До проведення заходів із підготовки громадян до національного спротиву можуть залучатися ветерани війни, заклади освіти незалежно від форми власності, заклади фізичної культури і спорту, громадські об’єднання, а також інші інститути громадянського суспільства, діяльність яких спрямована на сприяння забезпеченню національної безпеки і оборони та військово-патріотичного виховання. Обов’язковою умовою для такого залучення є дотримання вимог законодавства України.

Разом з цим під час організації та здійснення підготовки громадян до національного спротиву не допускаються будь-які форми дискримінації, у тому числі за ознакою статі. Тобто жінки мають право до підготовки на рівні з чоловіками.

Центри підготовки громадян до національного спротиву можуть відкривати стрілецькі тири, стрільбища та стенди, забезпечувати їх функціонування та використовувати у них вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, необхідні для виконання практичних вправ із стрільби. При цьому придбання, зберігання, перевезення та використання вогнепальної зброї та боєприпасів до неї центрами підготовки громадян до національного спротиву здійснюються за погодженням з підрозділом національного спротиву.

Центри підготовки громадян до національного спротиву можуть співпрацювати з юридичними особами та фізичними особами ‒ підприємцями, які займаються функціонуванням стрілецьких тирів, стрільбищ і мисливсько-спортивних стендів та водночас є діючими об’єктами дозвільної системи органів внутрішніх справ. Закон дозволяє таким центрам укладати з ними договори про надання послуг у сфері підготовки громадян України до національного спротиву та планувати заходи підготовки з використанням їхньої матеріально-технічної бази.

За наявності чинного договору такі юридичні особи та фізичні особи ‒ підприємці мають право використовувати, придбавати, перевозити і зберігати для цих потреб вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, якщо вони передбачені програмою підготовки громадян України до національного спротиву. Робити це вони можуть у порядку, який має визначити Міністерство внутрішніх справ України.

Що стосується здобувачів освіти ‒ школярів і студентів, то законодавство окремо визначає, де саме проводиться їхня підготовка до національного спротиву. Вона організовується у закладах освіти всіх форм власності, однак із цього правила є винятки. Таку підготовку не проводять у закладах фахової передвищої військової освіти, у вищих військових навчальних закладах, а також у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, які на певних рівнях освіти готують курсантів для подальшої служби на посадах офіцерського, сержантського і старшинського складу.

Йдеться про підготовку кадрів для потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, а також центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Тобто для здобувачів освіти загальна підготовка до національного спротиву передбачена у звичайній системі освіти, але не поширюється на ті заклади, які вже здійснюють спеціалізовану військову підготовку майбутніх військовослужбовців.

Для проведення підготовки до національного спротиву закон дозволяє залучати сили безпеки, сили оборони, сили цивільного захисту, а також громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України. Тобто законодавець передбачає, що така підготовка має здійснюватися не лише за участю державних структур, а й із залученням інших суб’єктів, які працюють у сфері безпеки та оборони.

Підготовка здобувачів освіти до національного спротиву починається на третьому рівні повної загальної середньої освіти. Вона проводиться у закладах загальної середньої, професійної та фахової передвищої освіти, які мають ліцензію на провадження освітньої діяльності на відповідному рівні повної загальної середньої освіти. Така підготовка відбувається шляхом вивчення навчального предмета «Захист України», а також через заходи, спрямовані на військово-патріотичне виховання молоді.

Програму навчального предмета «Захист України» розробляє і затверджує центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки. Водночас така програма має бути погоджена з Міністерством оборони України.

Надалі підготовка здобувачів освіти до національного спротиву продовжується через вивчення навчальної дисципліни «Основи національного спротиву». Цю дисципліну включають до освітніх програм і навчальних планів закладів освіти всіх форм власності, у яких громадяни України за денною або дуальною формами здобувають фахову передвищу освіту або ступінь вищої освіти бакалавра. Так само вона включається до програм підготовки здобувачів ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування.

Водночас закон визначає і винятки. Навчальна дисципліна «Основи національного спротиву» не включається до освітніх програм і навчальних планів підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, а також закладів фахової передвищої військової освіти. Типову програму навчальної дисципліни «Основи національного спротиву» розробляє центральний орган виконавчої влади, але, як і у випадку з предметом «Захист України», така програма має бути погоджена з Міністерством оборони України.

Хочемо ще зазначити, що практичні заняття, під час яких здобувачі освіти мають набути навичок ведення вогню зі стрілецької зброї та інших умінь, передбачених програмами підготовки до національного спротиву, проводяться за територіальним принципом. Для цього можуть використовуватися полігонні бази вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин і центрів, військових частин Збройних Сил України, інших складових сил безпеки і сил оборони, а також інші сертифіковані стрільбища, тири та інтерактивні тренажери. Обов’язковою умовою є дотримання правил безпеки під час поводження зі зброєю та боєприпасами.

Окремо закон визначає, що проведення практичних стрільб, виконання вогневих вправ, а також використання стрілецької зброї і боєприпасів мають здійснюватися відповідно до вимог, передбачених Типовою програмою навчальної дисципліни «Основи національного спротиву».

Для тих, чиї релігійні переконання не допускають користування зброєю, закон передбачає окремий підхід. Здобувачі освіти, які належать до чинних згідно із законодавством України релігійних організацій, віровчення яких забороняє застосування зброї, можуть замінити вивчення складових навчальної дисципліни «Основи національного спротиву», пов’язаних із застосуванням і використанням зброї, іншими складовими, які не суперечать їхньому віровченню.

Також окремі правила встановлені для здобувачів освіти, які є особами з інвалідністю або частково втратили працездатність без встановлення інвалідності. За їхньою заявою та на підставі підтвердних документів, виданих закладами охорони здоров’я, вони звільняються від практичних занять із навчальної дисципліни «Основи національного спротиву», якщо такі заняття можуть завдати шкоди їхньому фізичному стану або здоров’ю. При цьому результати вивчення навчальної дисципліни «Основи національного спротиву» для таких здобувачів освіти визначаються за результатами підсумкового контролю тих складових дисципліни, які вони фактично опанували з урахуванням власного віровчення та стану здоров’я.

Варто знати, що від вивчення навчальної дисципліни «Основи національного спротиву» у закладах освіти всіх форм власності звільняються здобувачі освіти, які:

• проходили військову службу;
• успішно вивчили цю навчальну дисципліну під час попереднього здобуття фахової передвищої або вищої освіти;
• мають документ про проходження базової загальновійськової підготовки та здобуття військово-облікової спеціальності;
• здобувають освіту за формою, відмінною від денної або дуальної форми здобуття освіти;
• проживають на тимчасово окупованій території України.

Зазначені здобувачі освіти мають можливість особистого вибору додаткових освітніх компонентів освітньої програми в обсязі, передбаченому для вивчення цієї навчальної дисципліни.

Причому неуспішне складання підсумкового контролю або відмова здобувача освіти від вивчення навчальної дисципліни «Основи національного спротиву» є підставою для відрахування здобувачів освіти із закладу.

Отже, радимо звертати увагу не лише на загальні формулювання закону, а насамперед на порядок його практичної реалізації, бо саме від цього залежатиме, як нові правила застосовуватимуться в сфері освіти, підготовки громадян і діяльності відповідних установ.