Що робити, якщо судові рішення містять помилки і не дозволяють реалізувати права: поради юристів

Судове рішення набрало чинності — здавалося б, справа завершена, а позивач може сміливо реалізовувати свої права: стягувати аліменти, реєструвати нерухомість, оформлювати автівку чи інше. Проте на практиці навіть після того, як рішення ухвалено судом, громадяни можуть стикатися з низкою процедурних нюансів: виправлення описок, арифметичних помилок, ухвалення додаткових рішень чи роз’яснень суду. Розуміння того, які документи може видати суд після набрання рішенням чинності та в яких випадках, допомагає уникнути непорозумінь і затримок у реалізації прав.

Наша редакція звернулася до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», аби отримати коментарі щодо найпоширеніших проблем, з якими люди стикаються після набрання чинності рішення суду. Фахівці пояснили, які кроки можуть бути вжиті для виправлення помилок, коли та на яких підставах суд може ухвалити додаткове рішення або надати роз’яснення, а також, на що варто звертати увагу, щоб уникнути бюрократичних труднощів.

Дійсно, багато українців вважають, що судова справа, а відповідно й судова тяганина завершуються тоді, коли ухвалене рішення суду набирає чинності. Проте на цьому етапі справа іноді не закінчується, а є ще безліч питань, які можуть виникнути вже після отримання судового рішення, яке набрало чинності. Розглянемо їх, аби громадяни не впадали у відчай, якщо стикнуться з такими питаннями у реальному житті.

Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні

Існує досить розповсюджена ситуація – людина приносить судове рішення до державного органу аби здійснити по ньому відповідні дії, але їй чи то ЦНАП, чи то виконавча служба відмовляють. При цьому зазначається якась з наступних підстав: прізвище, ім’я чи по батькові вказано з помилкою, РНОКПП не збігається, у рішенні суду зазначений не той розмір площі в житловому будинку чи квартирі, які зазначений в технічному паспорті, з помилкою зазначена адреса нерухомості та ще багато інших подібних ситуацій.

По-перше, хочемо сказати, що не треба хвилюватися. Всі живі люди і не помиляється взагалі тільки той, хто нічого не робить.

По-друге, в матеріалах судової справи є копії всіх документів, довідок, технічних паспортів, реєстраційних документів (як що ви їх звісно подавали до суду). При розбіжності правопису чи розміру в рішенні суду з копією офіційного документа, перевагу має останній.

По-третє, кожне рішення суду вноситься до відповідного реєстру та переписати таке ж рішення, але вже без помилки, або виправити помилку у наявному тексті жодним разом не можливо. Для таких ситуацій існує окрема процедура виправлення описок та помилок.

Отже, саме суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки, чи арифметичні помилки.

Зазначимо, що процесуальне законодавство знає два види помилок:

1. Описка— зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмового викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Не вважаються опискою помилки, які не викривляють зміст, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Взагалі головним у рішенні є резолютивна частина, а саме те що йде після слова – ухвалив. Ось саме в цій частині головне що б не було помилок. На приклад правопис прізвища «Нікончук» замість «Никончук».
2. Арифметична помилка— це помилка у визначенні результату підрахунку (пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю), тобто та помилка, яка суттєво впливає на вирішення спору. Зазвичай має місце при  підрахунку заробітної плати, 3% річних тощо.

Тому, якщо в тексті рішення знайдена помилка,  пишіть заяву до суду, в якій зазначайте, де саме у рішенні закралась помилка, який правопис чи цифра правильна та відповідно до якого документу та просіть суд винести ухвалу. Всі помилки та описку суду виправляються саме окремою ухвалою, яка підшивається до рішення суду та є його невід’ємною частиною.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. При цьому заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження.

Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки. При цьому, якщо після винесення ухвали з виправлення помилки в тексті рішення знайшлась ще одна помилка – алгоритм дій той же самий! Законом не обмежена кількість ухвал, яка може бути винесена з цього питання. В нашій практиці були випадки, коли на одне рішення суду припало три ухвали про виправлення помилок.

На додачу слід знати, що судовий збір за заяву про виправлення описок та помилок не сплачується.

Додаткове рішення суду

Звертаємо увагу на те, що при наявності описок чи помилок у рішенні суду додаткове рішення не виноситься. Процедура йде виключно за описаним вище порядком.

Суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 ЦПК.

Зазначимо, що відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

1) стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, – у межах суми стягнення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

6^-1) розкриття особою, визначеною пунктами 1-3 частини першої статті 134 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», інформації, що становить професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, щодо юридичної або фізичної особи;

7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;

8) встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства;

9) надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку;

10) видачу або продовження обмежувального припису.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. При цьому за подання заяви про ухвалення додаткового рішення судовий збір не сплачується.

Варто знати, що в разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Наразі найбільша кількість додаткових судових рішень припадає саме на вирішення питання щодо судових витрат.

Роз’яснення судового рішення

За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз’яснення рішення.

Про роз’яснення судового рішення або відмову в ньому суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Важливо мати на увазі й роз’яснення, які містяться у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі». Так, роз’яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз’яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз’ясненні рішення.

Роз`яснення рішення є більш повним, чітким, ясним, зрозумілим викладом рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

В якості прикладу наведемо ситуацію. Державний виконавець має рішення суду про вселення жінки до будинку в якому вона не є власницею, але суд дійшов висновку, що вона має право в ньому проживати. В рішенні суду зазначено просто –  вселити громадянку до живого будинку за адресою… Проте власниця житлового будинку наполягає, що всі житлові  кімнати зайняті – в одній живе вона, в іншій – її чоловік, а ще в іншій – їх повнолітній син. Доступним для проживання є тільки одне вільне приміщення яке не є житловим – веранда. За таких обставин державний виконавець звертається до суду та просить роз’яснити в яку ж саме кімнату йому вселяти жінку.

Головним у перерахованих нами ситуаціях є те, що якщо документи до суду готували кваліфіковані спеціалісти, то ризик помилок чи незрозумілостей у судовому рішенні мінімальний, адже тоді й позовні вимоги прописані чітко, й позовній заяві все викладено без помилок (суд зазвичай саме з позовної заяви переносить всі данні до рішення), й про негайне виконання рішення суду стоїть окрема вимога.