Питання складання заповіту за життя в українському суспільстві часто сприймається як щось віддалене у часі, що стосується лише глибокої старості або серйозної хвороби. Насправді ж воно напряму пов’язане з упорядкуванням особистих справ, захистом прав спадкоємців і запобіганням майбутнім конфліктам. Заповіт дає змогу людині чітко визначити, кому і в якій частці перейде її майно, а також уникнути судових суперечок, які можуть тривати роками. Це не просто документ, а юридичний інструмент, який забезпечує реалізацію волі людини навіть тоді, коли вона вже не зможе про це подбати.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», з якими поспілкувалися журналісти ІА «ФАКТ», наголошують, що складання заповіту заздалегідь є не лише правом, а й раціональним кроком у плануванні власного життя та збереженні родинних відносин. Вони розповіли, як правильно підготувати документ, які нюанси врахувати, щоб він був дійсним, і чому відкладання цього процесу на потім може бути ризикованим.
Дійсно, в українській культурі не заведено думати про смерть завчасно, навіть про те, що з нею пов’язано. Подекуди, ховаючи близьких родичів, дехто резервує й для себе місце на кладовищі. Однак зовсім не це головне, коли помирає людина. І немає нікого, хто так відчайдушно потім судиться один з одним, як спадкоємці, які є найближчими родичами померлого.
За радянських часів після смерті громадянина що могло залишитися? Квартира державна, меблі тим хто в цій квартирі мешкає, хіба що автомобіль, але тоді то була така рідкість що й згадувати годі. Навіть будинки у селі успадкувати було не завжди можливо. Роки незалежності змінили багато у спадковому праві. Наразі спадкуванню підлягає все – квартири, будинки, катери, яхти, численні автомобілі в тому числі й вантажні, патенти на винахід навіть права забудовника. Втім практично всі громадяни залишають спадкові питання на відкуп самих спадкоємців після їх смерті, що доволі часто призводить до того, що рідні люди розподіляючи спадок стають ворогами на усе життя. З одного боку до такого призводить хитра позиція спадкодавця, який хоче бути усім хороший, але на жаль такого не буває. З іншого боку – банальна необізнаність про свої права та можливості.
Візьмемо банальний приклад – справа, яка зараз знаходиться в провадженні суду. Звичайна родина – папа, мама і дві доньки. Першим помирає тато, потім через багато років помирає мама. Дві доньки від рідних батьків вже два роки судяться й зважаючи на те, як йде справа, вони будуть судитися ще мінімум два роки. При цьому вони вже ненавидять одна одну та розмовляють друг з другом через адвокатів.
Річ у тім, що в якості спадкового майна маються один цілий житловий будинок та частина від житлового будинку у вигляді окремо виділених приміщень в одну ж і тому селищі. Там є ще деякі нюанси по документах з цілим будинком, але як що б справа була тільки в них, то рішення вже давно було б ухвалене. Спадкування йде по закону, а отже кожна з сестер має право по ½ частині в будинку та в частині будинку. Одна з сестер, яка вже багато десятиріч зареєстрована та мешкає в цілому будинку (а отже відповідно ремонтує його та облаштувала під себе) пропонує іншій сестрі розподілити спадщину наступним чином – цілий будинок залишиться їй, а частина іншого будинку відійде іншій сестрі. При чому, оскільки частина будинку знаходиться в більш гіршому стані, ніж цілий будинок, перша сестра пропонує другій ще й гроші у сумі декілька тисяч доларів на облаштування частини будинку для комфортного проживання.
Втім друга сестра на це ніяк не погоджується, зазначаючи, що хоче цілий будинок. Однак, як би мати написали свого часу заповіт, в якому визначила кому з доньок відійде цілий будинок, а кому частина, такого б не було. Сестри залишилися б між собою в мирі та тільки одна з сестер могла б тільки згадувати мати, яка розділила спадок не так, як їй бажалось.
Подібних ситуацій в нашій практиці безліч. І чим більше кількість спадкового майна, тим більше шансів, що спадкоємці повбиваються, як що не на стадії оформлення спадщини, то надалі при фактичному використанні спадкового майна сумісно, бо як-то кажуть: гуртове – чортове!
Іноді заповіт позбавляє спадкоємця обов’язку в суді доводити родинні зв’язки, адже зараз не поодинокі ситуації, коли громадяни брали шлюб чи народжувались на території російської федерації (ті ж сім’ї військових). Надалі за роки життя відповідні документи – чи то свідоцтво про народження, чи про шлюб втратилися. Але складність ситуації полягає в тому, що отримати дублікати зазначених документів з території РФ навіть на запит будь-яких державних органів неможливо, бо правові зв’язки з нею повністю розірвані. У такому випадку дочці потрібно йти до суду аби доказати факт родинних зв’язків з померлою матір’ю при спадкуванні за законом, адже свідоцтво про народження не збереглось, а видавалось свого часу, на приклад в Республіці Комі.
В суді зараз знаходиться справа, за якою брат доводить факт родинних стосунків з іншим братом, адже свідоцтво про народження брата, який помер, втрачене, їх спільні батьки також померли, а народилися брати свого часу на території російської федерації. Ціна питання – половина двохкімнатної квартири рядом з метро у місті Харкові.
Що повинна знати особа, яка збирається написати заповіт? До складу спадщини входять всі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Наразі до таких об’єктів зокрема, належать: житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, предмети особистого користування, земельні ділянки, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові суми, цінні папери, пайовий внесок членів ЖБК, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативів, члена садівницького товариства, а також інше майно споживчого й виробничого призначення.
До об´єктів немайнового характеру також належать деякі права в галузі інтелектуальної власності. Це авторське право, що містить право на опублікування й розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва та одержання винагороди; право на одержання диплома померлого автора, відкриття і винагороду за відкриття, авторського свідоцтва чи патенту на винахід, свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію, свідоцтва чи патенту на промисловий зразок, право на одержання винагороди, а також виключне право на винахід, промисловий зразок, яке ґрунтується на патенті.
Зазначимо, що існує декілька видів заповітів: стандартні, секретні, заповіти подружжя та заповіт з умовою. Секретний заповіт заповідач подає нотаріусу у заклеєному конверті. На ньому має бути особистий підпис заповідача. Нотаріус своєю чергою ставить на конверті посвідчувальний напис про прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою, у присутності заповідача поміщає в інший конверт та опечатує. Відкривається секретний заповіт у присутності зацікавлених осіб та двох свідків.
Заповіт подружжя можуть скласти лише чоловік та жінка, шлюб яких зареєстровано у органі державної реєстрації актів цивільного стану. При цьому проживання однією сім’єю без шлюбу не є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя та, відповідно, унеможливлює складення спільного заповіту. Окрім того, спільний заповіт може стосуватися лише майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, навіть, якщо воно зареєстроване на одного з них. Спільною сумісною власністю є майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. За смерті одного з подружжя частка у праві спільної сумісної власності переходить до другого. У разі відсутності заповіту, право одержують спадкоємці за законом. Спадкоємцями можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Таким чином, якщо спадкодавець не бажає аби після його смерті майно отримав хтось, хто входить до першої черги спадкування, а це батьки, діти (діти дітей як що той з батьків, хто повинен вступити у спадщину помер) та другий з подружжя, то саме час скласти той самий заповіт. Може й не по-християнські позбавляти, наприклад, сина-наркомана спадщини, але варто розуміти, що з таким спадкоємцям іншим не буде, а ні спокійного життя, а ні радості від спадкового майна. Що більше, як варіант, аби й майно збереглося, й не залишити на вулиці того ж сина-наркомана, варто зробити саме заповідальний відказ. При цьому відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.
Водночас існує заповідальний відказ – це розпорядження заповідача, яке міститься в заповіті, і за яким спадкоємець зобов’язаний виконати певну дію на користь третьої особи (відказоодержувача). Іншими словами, це умова в заповіті, яка зобов’язує спадкоємця передати певне майно або надати певні права іншій особі. Зазвичай заповідальний відказ стосується покладання зобов’язання на надання права користування майна третім особам. Так, на спадкоємців, до яких перейде квартира, можливо покласти обов’язок проживання в ній до самої смерті того ж сина-наркомана. Це гарантує, що квартира або її частка не буде продана неблагонадійним спадкоємцем за символічні гроші шахраям, та дозволяє по-людськи обійтись з рідною людиною, яка не може контролювати, а ні себе, а ні своє життя.
Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Наприклад, син отримує у власність житловий будинок за умови отримання диплому про освіту в університеті.
При цьому умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини та має відповідати наступним критеріям, а саме:
- мати конкретизований зміст – чітко регламентувати дії, які повинен вчинити спадкоємець для набуття права власності;
- бути правомірною – зміст умови не має порушувати норм закону чи моральних засад суспільства. Якщо, все ж таки, умова заповіту змушує вчинити протиправне діяння, вона є нікчемною;
- бути здійсненою – забороняється зазначати умови, що не можна виконати в принципі.
Проте заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з поміж спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Але у цього пункту існують деякі обмеження. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Слід знати, що право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту. Їм у будь-якому випадку належить половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Наприклад, автомобіль заповісти племінникові та не згадувати у заповіті житловий будинок та вантажний автомобіль – саме вони потім будуть спадкуватися за законом спадкоємцями першої черги. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, яка є пропорційною до одержаних ними прав. Тому борги за комунальні послуги відійдуть співвласникам квартири у розмірі відповідно їх частки у власності.
Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб. Екзотичне право, але якщо сусідці бабі Олені ближче ходити до магазину саме через земельну ділянку спадкодавця, а не обходити три вулиці, закон дає право – баба Олена буде ходити напряму, а не в обхід.
Крім того, заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування. Це дуже актуальна норма закону саме зараз, коли багато хто з родичів виїхав за кордон та не планує повертатися в України. Або планує, але оскільки є вже резидентом іншої держави, отримання у спадок нерухомого майна обійдеться у декілька тисяч чи десятків тисяч доларів податку, який повинно буде сплатити від ринкової вартості спадкового майна (до речі тут вартість рахується навіть трохи вищою за ринкову – держава своє не упустить).
Частина спадщини, не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. При цьому частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Ця норма дозволяє спадкоємцям розійтись красиво при наявності заповіту – комусь майно більшої вартості, комусь меншої, але при цьому спадкоємці не будуть пов’язані один з одним спільною власністю та зможуть уникнути надалі конфліктів та судових спорів з приводу використання спадкового майна.
Як бачите, ігнорування написання заповіту є безвідповідальним ставленням людини до ситуації та своїх спадкоємців, які є найріднішими людьми. Головне, про що потрібно пам’ятати – кожен наступний заповіт скасовує попередні, якщо він повністю ідентичний за обсягом майна на яке розповсюджується. У разі наявності декількох заповітів потрібно дивитись який на яке майно та на кого зі спадкоємців розповсюджується. Тож будьте уважні при складанні наступного заповіту, аби не перехитрити самих себе.
