Підручники між звітами і реальністю: чому діти в школах знову залишаються без повного комплекту

Діти, які живуть у країні, яка вже четвертий рік перебуває у стані війни, стикаються не лише з небезпекою обстрілів чи втратами у родинах, а й з більш буденними труднощами, які напряму впливають на їхнє навчання. Для багатьох з них шкільний процес є тією частиною життя, яке допомагає зберігати відчуття нормальності, однак навіть тут не завжди створені умови для повноцінного навчання. Однією з головних проблем залишається доставка підручників: частина дітей почала навчальний рік без необхідних книг, і ця ситуація повторюється вже не вперше. У реаліях війни відсутність підручника стає не дрібницею, а серйозним бар’єром для тих, хто й без того має обмежені можливості для отримання освіти.

Скільки підручників не дійшло до дітей

За даними дашборду Інституту освітньої аналітики та Міністерства освіти і науки, станом на 6 жовтня 2025 року до шкіл було доставлено 96,8% від загального плану. Якщо говорити конкретно про 8-ті класи, то за новим механізмом безпосередньої доставки від видавництв до закладів освіти цей показник становив 89,1%. Це означає, що понад 245 тисяч підручників досі залишаються недоставленими. У відсотковому вимірі це трохи більше 3%, але за сухими цифрами стоять сотні тисяч учнів, які не отримали своєчасного доступу до навчальних матеріалів.

У регіональному розрізі ситуація є різною. Найнижчі показники мають Донецька область і Київ, де рівень доставки ще не сягнув 95%. Найкраще організована робота у Львівській, Харківській та Житомирській областях, де цифри перевищують середній рівень. Та навіть ці відмінності не знімають головного питання: чому після обіцянок і контролю з боку парламенту та уряду проблема доставки підручників знову залишається актуальною.

Від обіцянок до зривів: як змінювалася ситуація протягом осені

Слід зазначити, що  в серпні ситуація була набагато гіршою. Станом на 18 серпня лише трохи більше половини — 51,18% із 8,7 мільйона запланованих підручників — дійшло до шкіл. Жоден із тридцяти тисяч підручників, надрукованих шрифтом Брайля для дітей з особливими освітніми потребами, не був доставлений.

Міністр освіти і науки Оксен Лісовий тоді запевняв, що до 15 вересня всі підручники будуть у школах. Але в зазначений день статистика засвідчила інше: понад 10% від загальної кількості залишалися в дорозі або на складах. Така невідповідність між заявами та реальними результатами спричинила нову хвилю критики.

18 вересня парламентський Комітет з питань освіти, науки та інновацій визнав роботу міністерства незадовільною і підкреслив, що новий механізм доставки потребує термінового доопрацювання. Комітет ухвалив рішення зобов’язати Міносвіти щомісяця інформувати про стан забезпечення дітей з особливими освітніми потребами, до 1 листопада надати звіт про ефективність нового механізму, а до 1 грудня — представити план дій, який унеможливить зриви доставки у наступному навчальному році.

У вересні уряд зробив ставку на санкційні механізми. Заступниця міністра освіти і науки Надія Кузьмичова заявила, що видавництва, які невчасно виконали свої зобов’язання, сплатять мільйонні штрафи. Вона також наголосила, що у випадку недоставки до кінця вересня штрафи подвояться. Таким чином у міністерстві намагалися створити фінансову мотивацію для швидшої роботи. Проте вже у жовтні стало зрозуміло, що навіть штрафи не змогли повністю вирішити проблему, і частина підручників все ще не надійшла до закладів освіти.

Проблема не лише у відсотках

Формально показники виглядають прийнятними: понад 96% підручників доставлено. Але у публіцистичному розрізі важливо зрозуміти, що відсотки не відображають повною мірою соціальних наслідків. Для конкретного вчителя і його учнів відсутність підручників означає неможливість вести навчання у повному обсязі, а для батьків — необхідність шукати електронні версії, роздруковувати матеріали чи купувати книжки за власний кошт.

Особливо гостро проблема стоїть для дітей з особливими освітніми потребами. Відсутність підручників шрифтом Брайля або інших адаптованих видань позбавляє їх доступу до базових знань і ставить у ще більш нерівні умови. Ця обставина піднімає питання не лише ефективності доставки, а й справедливості та інклюзивності освітньої політики.

Ситуація з підручниками восени 2025 року показала, що навіть у відсотковому вимірі невелика недостача перетворюється на велику проблему для сотень тисяч дітей. Вона також засвідчила, що обіцянки міністерства і штрафи для видавництв не здатні повністю зняти системні труднощі. Питання доставки навчальних матеріалів залишається хронічним — від року до року його не вдається вирішити остаточно.

В умовах війни шкільна система працює з постійними обмеженнями, і відсутність підручників у потрібний час стає серйозною перешкодою для організації навчального процесу. Коли книги не доставляються вчасно, учні втрачають можливість повноцінно опановувати програму, а вчителі змушені шукати тимчасові рішення — використовувати електронні матеріали, копіювати окремі розділи чи перекладати додаткове навантаження на батьків. Якщо Міністерство освіти і науки не розробить дієвий і послідовний план, який чітко визначатиме відповідальність усіх сторін, задіяних у процесі доставки, проблема нестачі підручників повторюватиметься й надалі, створюючи труднощі для кожного нового навчального року.