Підтримка замість примусу: мовний омбудсмен про відсутність патрулів, партнерську модель і пріоритет видимості українського контенту

Тема мовної політики в Україні залишається одним з найбільш чутливих і водночас визначальних напрямів державної політики. Дискусії точаться навколо того, як саме забезпечити належне функціонування української мови в усіх сферах життя суспільства, водночас уникаючи репресивних чи примусових механізмів. У публічному просторі час від часу з’являються чутки про можливе створення так званих мовних патрулів, однак омбудсмен з питань захисту державної мови Олена Івановська у своєму інтерв’ю пояснила, що така ідея не відповідає ані стратегії її офісу, ані сучасному баченню мовної політики, і що головним завданням залишається підтримка, розвиток та створення умов, за яких українська мова стає природним і комфортним засобом щоденного спілкування.

Вона вважає, що не може бути й мови про запровадження патрулів, адже утвердження української має відбуватися шляхом підтримки і розвитку, а не тиску. Робота її офісу зосереджена на взаємодії з органами влади, навчальними закладами та Національною комісією зі стандартів державної мови, адже саме партнерська модель співпраці здатна зробити українську мовою природного повсякденного вжитку у всіх сферах.

Омбудсмен підкреслює, що ідея мовних патрулів виникала ще під час ухвалення закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», але навіть тоді мала характер спекуляцій, а сьогодні взагалі не має жодних правових чи практичних підстав.

При цьому Івановська зазначає, що родинні історії можуть суттєво впливати на дітей у їхніх комунікаційних практиках. Вона навела приклад власної доньки, яка вела соціальні мережі російською, бо вважала, що так її тексти читатимуть охочіше. Омбудсмен розповіла їй історії своєї родини — про те, як бабуся і дідусь були змушені зрікатися рідної мови заради освіти, як прапрадід постраждав під час розкуркулення, як прадіда ув’язнили за жменю зерна, як нищилася українська інтелігенція.

Донька сприйняла ці оповіді не як абстрактні факти з підручника, а як особисту сімейну трагедію, і це допомогло їй усвідомити значення української мови. В результаті донька сама, без примусу, перейшла на українську у своїх соціальних мережах. Івановська підкреслює, що цей досвід доводить: мова є міжпоколінним містком, який торкається серця і стає частиною особистої ідентичності.

Вона пояснює, що одним з ключових напрямків роботи є співпраця з міжнародними техногігантами, які керують стрімінговими платформами. При Офісі президента діє робоча група, яка розробляє механізми звернень до Spotify, YouTube та інших провайдерів. Йдеться не про блокування, адже заборони легко обійти, а про ранжування контенту — так, щоб український був видимим і доступним, а російський не нав’язувався як основний. Такий підхід, зазначає вона, вже діє у Польщі, де ви не побачите реклами російських гуртів чи серіалів. Для України це питання не лише культури, а й інформаційної безпеки.

Омбудсмен наголошує, що культура також є потужним безпековим інструментом, і саме мова та культура тримають небо нашої державності. Вона нагадує, що колись мало хто вірив у можливість українського дубляжу чи в наповнення радіоефіру україномовною музикою, але нині це успішно працює. Саме тому не можна розслаблятися, бо ворог не припиняє впливу на дітей і молодь через культурні продукти. Вона вважає, що навіть дитячі мультфільми на кшталт «Маша і Медведь» є інструментом гібридної війни, адже у них закладені смисли, спрямовані на формування російського культурного коду.

Вона звертає увагу на те, що закон «Про культуру» у статті 15 забороняє публічне виконання творів громадянами країни-агресора, створених до 1991 року. Щодо українських громадян, які виконують свої пісні російською, то закон не передбачає для них покарання. Державний контроль стосується публічної комунікації між піснями, коли артист спілкується з публікою. Водночас вона зауважує, що багато виконавців, як Оля Полякова чи Ірина Білик, переклали свої російськомовні хіти українською.

Що ж до Андрія Данилка, то вона пояснює, що його мовний стиль був свідомим художнім прийомом, своєрідним стьобом і викриттям малоросійства, провінційності. Його пісні сприймаються радше як мовний покруч чи суржик, ніж як російська класика, і що законом громадянам України не заборонено виконувати авторські пісні будь-якою мовою, питання лише у моральній відповідальності.

Омбудсмен вважає, що театральні вистави російською мовою без перекладу є проблемою, адже, згідно з мовним законодавством, громадянин України не зобов’язаний знати будь-яку іншу мову, окрім державної. Тому у театрах має бути переклад українською, щоб забезпечити розуміння всіма глядачами. Вона зазначає, що ми досі тягнемо колоніальну спадщину російської мови, яка використовувалася як зброя для утримання народів у залежності. Але кожна ракета, кожен дрон і кожна втрата сьогодні формують у молодого покоління стійкість до російського впливу і роблять українську символом свободи і боротьби.

Івановська пояснює, що активісти часто звертаються з різними пропозиціями, серед яких є ідея мовних патрулів. Така ініціатива сьогодні не може бути донесена до суспільства, значна частина якого травмована війною. У держави немає достатніх ресурсів на контрольні механізми, адже головний пріоритет — оборона. Тому подібні пропозиції радше викликають відчуття тиску і можуть дестабілізувати ситуацію. Водночас вона високо оцінює роботу активістів і дякує їм за увагу до мовної проблематики.

Окремо омбудсмен наголошує, що мова не може сприйматися як кара чи примус. Українську треба заслужити і полюбити. Саме завдання держави полягає у створенні умов для комфортного її вивчення. Вона також згадує про статтю 10 Конституції України, де російська мова була виділена окремо як компромісний варіант.

На її переконання, після того як Росія була визнана державою-агресором ще у 2018 році, російська фактично стала мовою країни-агресора, і Україна має право її не підтримувати. Питання остаточного статусу російської мови, як вважає Івановська, буде вирішене після перемоги, коли Конституцію можна буде змінити в оновленому контексті.