Після Трампа – кожен сам за себе: ядерна парасолька більше не працює

Світ опинився на порозі повного зламу режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Гонка вже почалася, і сьогодні питання звучить не “Чи буде нова холодна війна?”, а “Хто першим зірве Договір про нерозповсюдження і запустить ефект доміно?” Баланс стримування, який десятиліттями тримав глобальну безпеку, стрімко слабшає під натиском нових реалій.
Світ на межі ядерного зламу: Трамп запускає демонтаж гарантій безпеки
Міжнародна система безпеки вступає у фазу глобальної переоцінки, де ключовим фактором стає повернення до влади Дональда Трампа. Його відкриті сумніви у цінності НАТО лунають як тривожний сигнал для світу. Прямі заяви про готовність не виконувати зобов’язання щодо колективної оборони, якщо союзники “не платять”, фактично оголошують старт демонтажу ядерної парасольки США над Європою та Азією. І в цих умовах вже ніхто не може гарантувати, що ланцюгова реакція не стане питанням найближчого майбутнього.
The Wall Street Journal пише: “Трамп закликає європейців створити власну ядерну парасольку”. Це вже не кулуарні дискусії, а офіційний рівень. Франція й Велика Британія розглядаються як нова основа для ядерного стримування Європи. Ключова думка: “Париж відкрито пропонує обговорити спільне використання французького ядерного арсеналу”.
Польща офіційно хоче в ядерний клуб, кажучи Сполученим Штатам: дайте нам доступ до ядерної зброї, або ми шукатимемо інші шляхи. Це сигнал: довіра до американських гарантій безпеки вичерпується.
Азія не чекає. У Південній Кореї на тлі заяв Трампа й загрози з боку КНДР та Китаю все голосніше лунають заклики до створення власної ядерної зброї: “Південна Корея розглядає ядерну затримку в японському стилі”. Це може стати крахом Договору про нерозповсюдження.
Чому це небезпечно? Позиція Трампа – не випадкова риторика, а стратегічний розворот, де США не хочуть бути гарантом чужої безпеки. Навіть більше, США відкрито кажуть, що далі кожен сам за себе. “Проєкт 2025”, який обговорюють у команді Трампа, передбачає не лише посилення ядерного потенціалу США, а й можливість повернутися до ядерних випробувань і повністю переглянути зобов’язання щодо союзників.
Німеччина, Польща, Японія, Південна Корея вже перебувають в режимі розробки сценаріїв виживання. Дискусія не про те, чи з’явиться нова ядерна гонка: вона вже почалася. Питання в тому, хто зробить перший хід і зламає залишки Договору про нерозповсюдження.
Європа готується до ядерної ери: Париж пропонує свій щит, Варшава вимагає зброю
В Європі більше не вірять у казку про вічну американську ядерну парасольку. Після заяв Трампа про те, що він “заохотить Росію” нападати на країни НАТО, які не платять за оборону, стало зрозуміло: стратегічна стабільність в Європі висить на волосині. Почався процес перегляду ядерної політики ЄС. І сценарії, які ще десять років тому здавалися фантастикою, сьогодні обговорюються на найвищому рівні.
Президент Макрон прямо говорить про готовність надати французьку ядерну парасольку іншим країнам ЄС. Це не фантазії журналістів, а офіційна позиція Парижа. Польща та Литва уже публічно підтримали таку ініціативу. “Ми готові говорити про французький ядерний захист для Європи”, – заявив прем’єр Польщі Дональд Туск.
Доступу до ядерної зброї вимагає і Польща. Польський віцепрем’єр Ярослав Качинський говорить просто: якщо США слабшають, Польща шукатиме альтернативу.
Європа розуміє: треба готувати свій ядерний щит. Обговорюється створення спільного європейського ядерного стримування на базі Франції та Великої Британії. Але тут є нюанс: Франція та Британія мають обмежені запаси боєголовок: разом – близько 500. Для порівняння, у США – понад 3 тисячі. Це означає, що навіть у разі об’єднання європейці все одно будуть слабшими за Росію.
Наразі Альянс стримується від публічних заяв, але офіційна позиція залишається незмінною: “Ядерне стримування базується на стратегічних силах США, Франції та Британії”. Франція, як завжди, поза командуванням НАТО, але підтверджує: її інтереси збігаються з інтересами Європи.
Отже, США можуть піти. Франція готова підставити плече, Польща готова воювати і ядерною зброєю. Це вже не просто розмови, а підготовка до нової європейської ядерної ери.
Азія на порозі ядерного прориву: Японія і Південна Корея готуються до власної зброї
Рух до ядерної гонки почався і в Азії через те, що Вашингтон уже не сприймається як надійний гарант безпеки. Трамп публічно розмовляє про те, щоб “відпустити” союзників самостійно домовлятися з Північною Кореєю та Китаєм. У відповідь останні – дві найближчі союзниці США – починають говорити те, що ще кілька років тому здавалося табу: створення власної ядерної зброї.
Південна Корея розглядає варіант японського сценарію ядерної латентності – “створення всіх елементів ядерної програми, щоб у разі потреби швидко стати ядерною державою”. Президент Юн Сок Йоль заявив: якщо загроза з боку КНДР і Китаю зростатиме, Сеул повернеться до питання ядерної зброї або вимагатиме повернення американських боєзарядів на свою територію.
В японському політикумі фіксуються серйозні зрушення: частина політиків відкрито закликає переглянути “Три неядерні принципи” через те, що різко нарощує ядерний арсенал Китай, а КНДР проводить випробування. Японія технічно готова стати ядерною державою за кілька місяців.
Водночас Держдеп відкрито визнає ризики і видає спільну заяву з Японією та Південною Кореєю, де вкотре обіцяє “залізні гарантії розширеного стримування, включаючи ядерну компоненту”. Вашингтон боїться, що втратить монополію на ядерне стримування в Азії.
Альтернатива для Токіо й Сеула проста: або розміщення американських ядерних боєзарядів у себе, як у Європі, або повноцінна національна ядерна програма, або спільні регіональні оборонні альянси проти Китаю та КНДР.
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї тріщить по швах, стримування більше не працює
Договір про нерозповсюдження – головна скрепа ядерної безпеки останнього півсторіччя. Але світ змінився. Щойно одна країна вийде з ДНЯЗ або почне роботу над ядерною зброєю, механізм стримування розвалиться.
Готова піти ва-банк і Саудівська Аравія. Королівство давно попереджає: якщо Іран отримає ядерну бомбу, Ер-Ріяд зробить те саме. ЗМІ повідомляють про активне будівництво ядерних об’єктів у Саудівській Аравії: офіційно це “мирна енергетика”, але всі розуміють – це інфраструктура для ядерної зброї.Там, де сьогодня стоїть ядерний реактор – завтра може опинитися збагачувальний завод. Саудівська Аравія саме цим і займається: офіційно будують мирний атом, але всі розуміють – це технології подвійного призначення.
Під тиском Китаю може зробити різкий рух і Тайвань, який має технічний потенціал і військові причини відновити програму створення ядерної зброї. Пекін уже відкрито говорить про можливу блокаду або військову операцію. Це створює унікальну ситуацію – вижити Тайвань може тільки отримавши ядерну зброю.
Щодо Бразилії, то країна будувала ядерну зброю ще за диктатури. Сьогодні вони активно розвивають атомний підводний флот – технології подвійного призначення.
Harvard University пише: “Світ рухається до ще більш небезпечної Холодної війни 2.0”. Росія, Китай, США модернізують ядерні арсенали. Додайте до цього гонку ядерного озброєння на Близькому Сході та в Азії – маємо повний комплект для глобальної кризи. ДНЯЗ – труп. Нові країни готуються до ядерного прориву. Саудівська Аравія, Тайвань, Південна Корея, Польща, Японія – всі чекають, хто перший зірве ланцюг. Це не прогнози, а реальність.
ООН вже офіційно визнає: ризик ядерної війни найбільший за десятиліття. Генсек Антоніу Гутерріш заявив: “Людство йде уві сні у ядерну катастрофу”. І закликав відновити контроль за озброєннями.
Реальність така: ключові угоди вже мертві або на межі. START-3 підвішений, Договір про заборону ядерних випробувань не діє, а нових рамкових домовленостей просто нема.
Чи врятує дипломатія? Поки ця перспектива виглядає слабко. Arms Control Association пропонує провести ядерний саміт, щоб повернути Росію, Китай і США до переговорів. Але виглядає це слабко: Москва і Пекін вже поставили на силовий сценарій.
МАГАТЕ технічно моніторить програми, але як тільки починається політика, все ламається. Прикладом може бути Іран. Агентство роками фіксує порушення, а результату нуль.
У 2024 році ООН прямо визнала: система нерозповсюдження потребує повного перезавантаження, інакше не витримає нової гонки.
Ядерна гонка як пастка: хто виживе у грі на трильйони
Кремль давно зробив ядерну зброю ключем до своєї стратегії виживання. Російська військова доктрина прямо передбачає застосування ядерної зброї у разі загрози режиму. Росія не просто модернізує арсенал – вона розгортає нові боєголовки. У 2023 році їх стало більше на 36 одиниць, що стало відповіддю на дії НАТО та США.
Китай уже не ховається. За рік Піднебесна поповнила свій ядерний арсенал 90 боєголовками: з 410 у 2023-у до 500 у 2024-у. Пентагон б’є на сполох: до 2030 року Китай матиме понад 1000 ядерних зарядів. І це буде серйозніше, ніж у Росії. На тлі нарощування власного ядерного потенціалу Китай посилює зв’язки з Росією. Формується нова вісь сил – проти США та НАТО.
Пекін та Москва усвідомлюють: якщо Європа і Азія підуть у власні ядерні проєкти, баланс буде втрачено. Тому готуються йти на випередження: розширювати арсенали, проводити нові випробування, шантажувати і тиснути.
Фінансування осилить лише той, хто вже у клубі або готовий жити на валізах. Розробка ядерної зброї – це не про “пару мільярдів”. Це трильйони доларів на десятиліття вперед.
Тільки США вже заклали $756 мільярдів на модернізацію свого ядерного арсеналу до 2046 року. Це найбільша військова програма в історії. У 2023 році США витратили на ядерну зброю $37,4 мільярда. Китай – $10,1 мільярда, Росія – $8 мільярдів.
Чи витягнуть цей рівень Польща, Японія чи Південна Корея? Без зовнішньої допомоги – навряд чи.
Головна економічна загроза – ринки просто не витримають ядерного шантажу. Bloomberg заявляє: “Варто хоча б одній новій країні отримати ядерну зброю – і енергетичні ринки підуть угору, світові інвестиції в регіони впадуть, як під час війни”. Ядерна зброя – це не про захист, а про економічне виживання країн. Ті, хто залізуть у ядерну гонку, або стануть гравцями глобального рівня, або поховають свої економіки.
…Світ увійшов у нову фазу, де дипломатія та контроль перестають бути надійними запобіжниками. Те, що ще вчора здавалося основою міжнародної безпеки, сьогодні стрімко втрачає вагу. Великі гравці більше не розраховують на правила – вони роблять ставку на потенціал. Переможе не той, хто краще домовляється, а сильніший, у кого більше боєголовок і більший запас міцності.
Війна правил закінчується. Починається війна потенціалів. Світ стоїть на порозі переформатування всієї ядерної політики. Ілюзія стабільності, якою десятиліттями заспокоювали себе цілі покоління, стрімко розсипається. Після повернення Трампа до влади нічого вже не буде так, як раніше. Ті, хто досі сподівається на “стабільність”, – мають нарешті прокинутися. Гонка стартувала. І шансів, що хтось її зупинить, майже немає.
Тетяна Вікторова