Поїздка Зеленського до США нині опинилася в центрі уваги світових медіа. Президент України вирушає зі своїм планом перемоги, щоб обговорити з високопосадовцями подальше збільшення військової допомоги для нашої країни. The New Yorker публікує велике інтерв’ю з українським лідером, у якому він висловлює своє бачення війни і миру. Видання також надає широкий контекст кожного питання, допомагаючи читачам краще зрозуміти складність ситуації та численні геополітичні аспекти, що впливають на боротьбу України за незалежність. Одночасно інші провідні американські медіа, такі як The New York Times, The Washington Post та The Wall Street Journal, виходять із публікаціями на українську тему, де основне питання полягає в готовності України до перемовин із Росією у випадку зниження рівня західної підтримки. Це питання особливо актуальне у разі перемоги Дональда Трампа, який дав зрозуміти, що вважає земельні поступки Росії ключем до завершення війни.
Ключове з інтерв’ю Зеленського “The New Yorke
Про план перемоги
План містить елементи, пов’язані з довгостроковою безпекою України та її геополітичною позицією. Перший – це гарантії безпеки для України від західних країн, аналогічні пакту про взаємну оборону в рамках членства в НАТО та постачання західної військової допомоги без обмежень. Зеленський також наполягає на тому, щоб західні союзники дозволили Україні завдавати ударів по території Росії. Вторгнення України в Курську область теж є частиною цього плану, оскільки воно надає Києву важелі проти Кремля та демонструє здатність української армії вести наступ.
Позиція The New Yorker
Українська контрнаступальна операція минулого року не принесла значних результатів, і російські війська продовжують утримувати позиції на Донбасі, де їхні втрати великі, але вони повільно просуваються вперед. Зеленський наполегливо просить більше військової допомоги, але цього недостатньо для вирішення внутрішніх проблем, таких як мобілізація та комунікація на фронті. По всій країні відсутність ППО дозволяє Росії завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі, що може призвести до відключень електрики взимку до 18 годин на день.
Про помилку міжнародної спільноти щодо намірів Путіна
Зеленський наголосив, що думка про готовність Путіна завершити війну є великою помилкою, яка може мати фатальні наслідки. Він стверджує, що партнери України мають переконати Путіна в необхідності переговорів, і з цією метою Україна має підготувати мирний план, який подасть росіянам. Проте підкреслює, що підготовчий етап має пройти без участі Росії, оскільки вона блокує будь-які мирні ініціативи.
Про можливу відмову Байдена підтримати план
Зеленський зазначив, що якщо Байден відмовиться підтримати його план, Україна буде змушена продовжувати жити у “плані Б”, який передбачає тривалу війну. Він вважає це катастрофічним сценарієм, який призведе до величезних втрат серед населення та солдатів.
Зеленський підкреслює, що Україна зробила все можливе, щоб утримати Америку поза цією війною. Якби Україна не вистояла, Путін би продовжив свій наступ, і це мало б серйозні наслідки для Америки, йдеться, зокрема, про мільйони біженців та втрату американського впливу в Європі.
Позиція The New Yorker
Позиція Зеленського щодо переговорів з Росією зазнала певних змін. Якщо раніше український президент категорично відкидав можливість переговорів, то зараз він більш відкритий до ідеї дипломатії. Це викликано необхідністю показати західним партнерам, що Україна готова до діалогу.
Війна, яка триває вже третій рік, виснажує ресурси України, і заклики Зеленського до подальшої допомоги з боку Заходу стають усе більш кричущими.
Про історичні уроки
Зеленський висловлює занепокоєння стосовно невизначеності позиції Трампа щодо перемоги України і його акценті на закінченні війни без врахування складностей. Критично ставиться він і до ідеї Джея ді Венса про віддачу територій України в обмін на мир як неприйнятної та небезпечної, підкреслює широкі наслідки для глобальної стабільності.
Проводить паралелі з Другою світовою війною, попереджаючи про небезпеку умиротворення агресорів і підкреслюючи, що територіальні поступки призводять до більших конфліктів.
Позиція The New Yorker
Видання виступає за сильну підтримку США України проти російської агресії, підкреслюючи необхідність чіткої та рішучої політики, яка не порушує суверенітет України. Наголошує на ризиках ізоляціоністських політик, які можуть надати сміливість агресорам і призвести до ширших конфліктів. Підкреслює, що політики, які виступають за поступки території України, мають відповідати за потенційні глобальні наслідки таких пропозицій. Заохочує до роздумів про історичні події, щоб зрозуміти небезпеки територіальних поступок і довгострокові наслідки умиротворення.
Про операцію в Курську
Це був сміливий крок у відповідь на тиск Росії на сході України. Основна мета — уповільнити просування російських військ і продемонструвати партнерам та Росії, на що здатна Україна. Операція показала, що Росія змушена перекидати значні сили в Курськ, що вже зменшило кількість обстрілів на сході України. Це також сигнал для росіян, що Путін не захищає свої території, а піклується лише про себе.
Про цінності
Під час війни інколи доводиться робити складний вибір між демократичними цінностями та жорсткими реаліями воєнного часу.
Телемарафон “Єдині новини” був створений як інструмент для боротьби з російською дезінформацією. Він став ресурсом для людей, які не мають доступу до інших джерел інформації під час війни. Централізована координація новин не означає знищення окремих телеканалів, а забезпечує достовірну інформацію в умовах війни.
Позиція The New Yorker
Війна змінила Зеленського — він став менш емоційним і має швидко ухвалювати багато рішень щодня. Час для роздумів над кожним рішенням обмежений, бо у воєнний час необхідно діяти оперативно. Зеленський не порівнює себе з Черчиллем, хоча визнає його лідерські заслуги в Другій світовій війні. Він поважає Чарлі Чапліна за його здатність доносити правду через мистецтво, історії, використовуючи емоції для боротьби з фашизмом.
Про Україну та міжнародну політику
Україна не є пішаком у міжнародній політиці. Вона має власні інтереси, які повинні враховуватися. Зеленський критично ставиться до лідерів, які намагаються загравати з Путіним, вважаючи, що такі дії ведуть до поступок на користь Росії.
The Washington Post: дискусія про землі, окроплені кров’ю
Водночас напередодні візиту Зеленського до США “The Washington Post” публікує статтю «Окроплені нашою кров’ю: чому так багато українців опираються ідеї обміну земель на мир”. Видання пише про дискусію навколо можливих переговорів щодо припинення війни в Україні шляхом територіальних поступок. Для багатьох українців, особливо тих, хто воював або втратив близьких на фронті, ідея обміну територій на мир є неприйнятною. Тема набуває більшої актуальності в умовах міжнародного тиску, який може посилитися, якщо на президентських виборах у США переможе Дональд Трамп, який є прихильником “швидкого мирного рішення”.
Через конкретні історії стаття розкриває глибоке недовір’я до можливості досягнення миру через переговори з Росією, засноване на попередньому досвіді провалу Мінських угод. Мінські домовленості, які мали на меті припинення вогню та стабілізацію ситуації на сході України у 2014-2015 роках, фактично не були виконані і згодом були знехтувані Росією. Люди на Донбасі, особливо ті, хто зазнав втрат через війну, не вірять, що домовленості з Росією про мир матимуть тривалий ефект, оскільки вважають, що Росія використає їх для тимчасового відступу та зміцнення своїх позицій для нової агресії.
“Свобода – це не те, про що ми думаємо”
З таким заголовком видання “The New York Times” публікує есе Тімоті Снайдера – американського історика, професора Єльського університету, відомого своїми дослідженнями з історії Центральної та Східної Європи, зокрема України, Польщі та Німеччини.
Історик розкриває тему свободи через досвід України, зокрема ситуацію в зруйнованому війною селі Посад-Покровське на півдні України. Автор розповідає про зустріч із 86-річною Марією, яка живе в тимчасовому укритті після того, як її будинок було зруйновано під час російської окупації у 2022 році. Її життя в окупації та боротьба за виживання після звільнення викликали роздуми про те, що означає бути вільним.
Автор підкреслює, що свобода не обмежується простим звільненням від зла чи влади, вона також має позитивний вимір — присутність добра. Звільнення від окупації, як і від фашистських концтаборів у 1945 році, — це лише перший крок. Щоб по-справжньому бути вільними, людям потрібно більше — безпека, підтримка, можливості для відновлення та співпраця. Це підкріплюється прикладом війни в Україні, де звільнення від російської агресії не закінчується моментом деокупації, а продовжується відбудовою зруйнованого життя та інфраструктури.
Тімоті Снайдер розглядає різні аспекти свободи, такі як непередбачуваність, мобільність, солідарність, та підкреслює, що свобода вимагає національної та міжпоколіннєвої співпраці. Важливо мати уряд, який створює умови для свободи, забезпечуючи освіту, охорону здоров’я та інші соціальні послуги, щоб люди могли розвиватися і захищати себе від дезінформації та тиранії.
Свобода, за словами автора, — це не відсутність контролю, а наявність вибору й можливостей для розвитку, що вимагає активної участі кожного члена суспільства та систематичної роботи уряду.
Україна змушена думати про план Б війни з Росією
Видання “The Wall Street Journal” пише про те, що Україна знаходиться під тиском щодо перегляду своєї стратегії у війні з Росією. Від початку вторгнення у 2022 році українські лідери заявляли, що Росія повинна бути повністю виведена з усієї території України, перш ніж можна буде починати будь-які мирні переговори.
Однак тепер, коли Росія повільно просувається на полі бою, а підтримка України з боку Заходу демонструє ознаки втоми, західні дипломати вважають, що Україна може потребувати розробки більш реалістичного плану, щонайменше на наступний рік війни. Йдеться про те, що Україна повинна розглянути альтернативні варіанти — “план Б” — щодо своїх військових цілей, можливо, з більш прагматичним підходом до ведення війни та мирних переговорів.
План Б означає можливість перегляду амбіцій щодо повного повернення всіх територій та пошуку компромісних рішень через дипломатію або тимчасові мирні домовленості, якщо західна підтримка ослабне і військові зусилля не матимуть успіху. Це може включати тимчасове зупинення конфлікту, збереження наявних територіальних позицій, або інші тактичні рішення для продовження боротьби у більш складних умовах.
