Поліція під тиском війни: Олександр Фацевич розповів про нестачу кадрів і причини звільнення поліцейських, ротації та озброєння патрульних
У суспільства є багато претензій до роботи поліції, і значна частина цього невдоволення пов’язана з мобілізаційними заходами, нестачею патрулів на вулицях, реакцією на небезпечні ситуації та відчуттям, що правоохоронна система не завжди встигає за викликами воєнного часу. Заступник голови Національної поліції України, виконувач обов’язків керівника Департаменту патрульної поліції Олександр Фацевич пояснив, в якому стані перебуває система, скільки людей реально служить у поліції, чому працівники звільняються, як патрульні потрапляють на фронтові ротації та чому їх готують до роботи з автоматичною зброєю.
Кадровий дефіцит у Нацполіції
Олександр Фацевич навів цифри, які показують, наскільки фактична чисельність поліції відрізняється від штатної потреби. За документами, у Національній поліції мало б бути понад 140 тисяч працівників, однак реальна кількість особового складу суттєво менша.
«На сьогодні у нас по списку 103 тисячі особового складу у всій поліції, при тому що за штатом нас має бути понад 140 тисяч. Зі 103 тисяч поліцейських десь 70 тисяч — чоловіки віком 25—60 років, жінок багато — 24%. Далі конкретно по патрульній поліції. За штатом це 20 тисяч патрульних на всю Україну. За списком, тобто реально станом на зараз є 15—16 тисяч», – зазначив він.
За цими даними видно, що поліція працює з великим розривом між потребою та наявними людьми. У патрульній поліції така нестача відчувається особливо гостро, бо патрульні залишаються найбільш помітною частиною правоохоронної системи: вони виїжджають на виклики, працюють на дорогах, реагують на конфлікти, допомагають під час надзвичайних ситуацій і водночас виконують завдання, які з’явилися через війну.
Окремий пласт навантаження пов’язаний з тим, що частина патрульних виконує завдання не в містах, а в районах бойових дій. Фацевич пояснив, що понад 2 000 патрульних залучені до Сил оборони й перебувають безпосередньо на передовій:
«Частина – на Харківщині, основне угруповання в підпорядкуванні «Люті» на Костянтинівському напрямку у двох батальйонно-тактичних групах, частина виконує завдання на півдні».
Крім передової, поліцейські виконують завдання на окремих ділянках кордону, де вони заміщують інші сили, потрібні на бойових напрямках. Фацевич окремо уточнив, що такі підрозділи не займаються виловом ухилянтів, бо їхня функція пов’язана з бойовим чергуванням:
«Загалом це 3 тисячі поліцейських, з них тисяча — це патрульна поліція, люди, які мали б бути в містах, але є завдання бути там, і ми маємо допомагати Силам оборони. І в підсумку у нас в межах патрульної поліції відбуваються ротації, всі їздять на фронт. Ротації можуть тривати пів року — рік».
За його словами, для міст такий перерозподіл означає менше людей у звичайних екіпажах, складніші графіки й більший тиск на тих, хто залишається на місцях. Для самих патрульних ротації перетворюють службу на значно жорсткіший режим, де звичне патрулювання може змінитися тривалим перебуванням у зоні підвищеного ризику.
Як працює відбір на ротації та звільнення поліцейських
Фацевич також розповів про ротації в патрульній поліції. Якщо підрозділ має виставити певну кількість людей, керівництво формує групу з конкретної роти, а відмова від такого завдання має прямі наслідки.
«Хто проти — звільняємо, даємо повістку», – наголосив він.
Фацевич нагадав про патрульного Михайла Дробницького, якому оголосили підозру через бездіяльність після теракту в Голосіївському районі Києва. За поясненням Фацевича, Дробницький на таких ротаціях не був, оскільки до нього ще не дійшла черга, тоді як командир його роти в цей час перебував на сході. Патрульних також направляють на підсилення територіальних підрозділів у Херсонську, Донецьку області та на Запоріжжя. Там вони працюють в іншому режимі: не обмежуються звичними міськими завданнями, а допомагають цивільним у районах, де обстріли залишаються частиною щоденної небезпеки.
«Але командир роти, в якій був Дробницький, на ротації, якраз на сході. Ми також направляємо патрульних для підсилення в територіальні підрозділи в Херсонську, Донецьку області і на Запоріжжя. Там інші умови, інші завдання. Звичайно, вони не виконують там завдання з автоматом, але займаються евакуацією під постійними обстрілами, це психологічно важливо.Таке навантаження змінює уявлення про роботу патрульного, бо в прифронтових громадах правоохоронець часто працює з людьми, які пережили обстріли, втрати, евакуацію або відмовляються залишати небезпечні населені пункти», – зазначив в.о. керівника Департаменту патрульної поліції.
Він пов’язує значну частину кадрового відтоку з участю правоохоронців у мобілізаційних заходах. За його словами, багато працівників не витримують соціального тиску, який виникає після таких дій у громадах.
«Чому поліцейські й патрульні звільняються? Ми проаналізували. Більшість звільняється, бо не хоче займатися мобілізацією. У нас поліцейських офіцерів громади на похорони запрошують. На похорони хлопців, яких вони мобілізували. Начальника райвідділу, поліцейського громади, патрульного там ненавидять. Вони не витримують цього і звільняються. Хтось бере повістки і йде воювати».
Це пояснює, чому участь у мобілізації стала для поліції не лише службовим завданням, а й психологічним ударом по людях, які працюють у конкретних громадах. Поліцейський може знати родини особисто, перетинатися з ними в побуті, а потім ставати об’єктом злості через рішення, які ухвалює держава й виконує вся система.
Зарплата поліцейських і небажання повертатися в систему
За словами Фацевича, навіть якби поліція припинила виконувати мобілізаційні функції, кадрова проблема, за словами Фацевича, не зникла б автоматично. Другою великою причиною відтоку лишається фінансове забезпечення, яке не відповідає ризикам, тривалим ротаціям і психологічному навантаженню.
«Якщо ми завтра навіть скажемо, що поліція не буде займатися мобілізацією, вони не повернуться. Давайте рахувати. Ставка (у поліцейського – ред.) десь 17—19 тисяч гривень, у Києві може бути 22 тисячі. Плюс Кабмін під час війни доплачує 10 тисяч, але вони сьогодні є, а завтра можуть не платити. А поліцейський має годувати свою родину якось», – наголосив в.о. керівника Департаменту патрульної поліції.
Крім того, він звертає увагу на ще одну системну проблему: поліція залишається єдиним правоохоронним органом в Україні, де зарплата не прописана в законі. Через це в системі підтримують законопроєкт, який має прив’язати оплату праці поліцейських до прожиткового мінімуму та дати можливість щороку проводити індексацію.
Для людини, яка щодня виходить на службу, виїжджає на конфлікти, бере участь в евакуаціях, може потрапити на ротацію й стикається з ненавистю через мобілізацію, стабільна оплата стає одним із головних аргументів для рішення залишатися або йти зі служби.
Зброя для патрульних
Фацевич пояснив, що командири взводів і рот вже мають автоматичну зброю, а в майбутньому вона має з’явитися в екіпажах патрульної поліції:
«У командирів взводів і командирів рот є автоматична зброя. І вона буде у патрульних на екіпаж, ми це зробимо. Кожний патрульний має працювати і з пістолетом, і з автоматом. Станом на зараз автомати також є у патрульних групи реагування».
За його словами, автомати в патрульних автомобілях планують запроваджувати після відповідної підготовки. Логіка такого підходу пов’язана з воєнними загрозами, терактами, можливими нападами зі зброєю та ситуаціями, у яких патрульний екіпаж може опинитися першим на місці події.
Навчання перед ширшим озброєнням
Як зазначає в.о. керівника Департаменту патрульної поліції, підготовка патрульних до роботи з автоматичною зброєю має відбуватися на полігонах. До цього процесу залучать інструкторів Нацгвардії та бригаду «Лють», а навчання охоплюватиме не лише стрільбу, а й психологічну готовність до стресових ситуацій.
«За дорученням міністра Перший і Другий корпуси Нацгвардії будуть допомагати нам своїми інструкторами. Це буде психологічна підготовка, повʼязана з готовністю саме до таких ситуацій: психологічна смуга, застосування зброї, тактичні елементи. Це має допомогти їм навчитися діяти в стресових ситуаціях, швидко ухвалювати рішення», – зазначив він.
Перший етап передбачає два тижні навчання у військовому режимі. Після цього патрульні проходитимуть ще один двотижневий блок із поліцейськими інструкторами, де акцент зміститься на завдання, ближчі до правоохоронної роботи.
«Також залучатимемо нашу бригаду «Лють» з нашими полігонами і з нашими інструкторами, але це вже буде більше поліцейська частина. Вже там вони будуть вчитися протидіяти тому ж стрільцю, як я сказав, цей курс вже готується», – пояснив Фацевич.
Окремо він розділив логіку застосування зброї військовими та поліцейськими. Для поліції важлива не лише вогнева підготовка, а й уміння діяти серед цивільних, оцінювати ризики, ухвалювати рішення в обмежений час і не створювати додаткової небезпеки для людей довкола.
«Це вже будуть поліцейські інструктори. Ви правильно сказали, що застосування зброї бойовими підрозділами й застосування зброї поліцейськими дуже відрізняється. Далі у нас завдання щомісячно підтримувати набуті навички — по одному повному дню на місяць», – відмітив Фацевич.
Отже, Олександр Фацевич розповів про роботу поліції в умовах, де звичайна правоохоронна служба накладається на воєнні завдання, мобілізацію, фронтові ротації, роботу в прифронтових регіонах і потребу в новій підготовці. Через нестачу людей підрозділи змушені перерозподіляти ресурси, через мобілізаційні заходи працівники стикаються з ненавистю в громадах, через низьку оплату частина з них не бачить підстав залишатися в системі.
