Проєкт нового Трудового кодексу України став однією з ключових тем дискусії серед фахівців з трудового права, оскільки документ має як оновити застарілі норми, так і визначити, яким буде баланс між правами працівника та повноваженнями роботодавця. Під час обговорення нововведень юристи звернули увагу на те, що поряд з сучасними підходами в тексті залишаються положення, які можуть викликати проблеми на практиці і тому потребують доопрацювання.
Проєкт нового Трудового кодексу України № 14386 містить низку сучасних рішень, однак частина його положень, на думку юристів, ще не готова до остаточного ухвалення. Питання балансу інтересів працівника і роботодавця у проєкті Трудового кодексу обговорили учасники круглого столу, який організував Комітет Національної асоціації адвокатів України з трудового права.
Голова комітету Вікторія Поліщук звернула увагу на те, що документ має на меті модернізацію трудового законодавства та його наближення до стандартів Європейського Союзу. Водночас, як наголосили у Національній асоціації адвокатів України, аналіз проєкту показав наявність низки системних недоліків.
Серед основних проблем учасники дискусії назвали можливу невідповідність міжнародним стандартам, звуження трудових гарантій, надмірне розширення локального і договірного регулювання без належних запобіжників, занадто широкі дискреційні повноваження роботодавця, а також недостатньо чітке врегулювання процедур під час припинення трудового договору, колективних звільнень, нестандартних форм зайнятості та участі представників працівників у процесі ухвалення рішень.
Окремий блок зауважень стосувався норм про робочий час і відпочинок. Член комітету Наталія Черевко розкритикувала визначення, закріплене у статті 127, де час відпочинку пов’язаний із можливістю використовувати його “на власний розсуд”. На її думку, таке формулювання є неточним, оскільки працівник може не виконувати роботу, але водночас не мати справжньої свободи розпоряджатися своїм часом, зокрема під час “чергування” вдома. Саме тому вона запропонувала інше визначення: часом відпочинку слід вважати будь-який період, який не належить до робочого часу.
Також Наталія Черевко звернула увагу на статтю 129, яка передбачає щоденний міжзмінний відпочинок тривалістю не менше дванадцяти годин. Вона застерегла, що така норма може обмежити можливість працювати для людей, які поєднують основну роботу із роботою за сумісництвом, викладацькою або науковою діяльністю. На її думку, доцільніше було б орієнтуватися на стандарт у одинадцять годин.
Ще одне зауваження стосувалося статті 130, яка встановлює сорок дві години щотижневого безперервного відпочинку. За словами Черевко, у випадку шестиденного робочого тижня ця норма створює математичну нестиковку. Вона запропонувала уточнити підхід за європейською моделлю: передбачити двадцять чотири години щотижневого відпочинку додатково до одинадцяти годин щоденного відпочинку.
У частині, що стосується оплати праці, юристи також побачили низку прогалин, хоча загалом визнали наявність позитивних новацій. Наталія Кайда звернула увагу, що в проєкті слід чіткіше визначити правила щодо мінімальної заробітної плати для працівників, які працюють неповний робочий час, виконують дистанційну роботу або працюють у мобільному форматі. Також, на її думку, документ має прозоро врегулювати доплати за суміщення посад і тимчасове виконання обов’язків інших працівників.
Окремо вона порушила питання ризиків, пов’язаних із виплатою заробітної плати. Зокрема, компенсацію за затримку виплат, на її думку, не слід обмежувати шістьма місяцями. Натомість вона запропонувала передбачити нарахування відсотків за прострочення і виплату всіх належних сум незалежно від того, чи існує спір щодо їхнього розміру. Крім того, працівник, як вважають учасники обговорення, повинен щоразу отримувати зрозумілу розшифровку всіх нарахувань і відрахувань під час виплати заробітної плати.
Крім того, учасники круглого столу висловили зауваження і до положень про колективні трудові спори. Вони вказали на неузгодженість у підході до медіації, адже в тексті проєкту вона названа добровільною, хоча в окремих випадках фактично набуває обов’язкового характеру.
Ще одним слабким місцем документа юристи назвали блок, присвячений охороні праці. На їхню думку, питання безпеки та охорони здоров’я працівників у проєкті викладені надто стисло і не охоплюють усіх практичних ризиків, які мають бути врегульовані на рівні кодексу.
Водночас учасники обговорення відзначили і сильні сторони документа. На їхню думку, він вирішує чимало точкових проблем, які зараз фактично доводиться врегульовувати через судову практику, зокрема з урахуванням правових позицій Верховного Суду.
