Скорочення гуманітарної допомоги: перед якими викликами опинилися українці через зміну політики ООН
Стабілізація лінії фронту та затяжний характер війни зумовили кардинальну перебудову світової системи гуманітарної допомоги, яка більше не спроможна покривати першочергові потреби всіх постраждалих українців. Зменшення обсягів зовнішнього фінансування змусило міжнародні інституції відмовитися від принципу універсальності на користь суворої вибірковості, що призвело до позбавлення підтримки значної кількості переселенців. Оприлюднені звіти профільних організацій фіксують дефіцит бюджетів, через який право на отримання грошових виплат чи житлових ваучерів тепер мають лише особи із документально підтвердженим екстремальним рівнем вразливості.
Причини скорочення гуманітарної допомоги
Головним чинником кризи у сфері забезпечення цивільного населення стало фактичне припинення фінансової підтримки за лінією Агентства США з міжнародного розвитку після заморожування відповідних програм американським урядом. За підрахунками Кільського інституту світової економіки, нарощування фінансової та гуманітарної допомоги з боку Європейського Союзу більш ніж наполовину не змогло повністю компенсувати ці втрати, оскільки сумарний обсяг міжнародного фінансування виявився на 13% нижчим за середньорічні показники.
Керівництво Міжнародного комітету порятунку підтвердило скорочення власного бюджету всередині України вдвічі, пов’язуючи це з появою нових масштабних криз у світі, які змушують розподіляти наявні ресурси між 118 мільйонами переміщених осіб на планеті.
На тлі дефіциту коштів структури ООН та ЮНІСЕФ запровадили фіксовані критерії, згідно з якими одноразові виплати у розмірі 12 300 гривень передбачені лише для евакуйованих осіб або мешканців безпосередньо прифронтових територій.
Громадяни, які повертаються до місць постійного проживання, отримують 10 800 гривень трьома щомісячними частинами, тоді як регулярна щомісячна допомога для найбільш незахищених переселенців обмежена сумами у 2 000 гривень на дорослого та 3 000 гривень на дитину чи особу з інвалідністю.
Прийом заявок від населення благодійними фондами, серед яких Норвезька рада у справах біженців та Карітас Україна, тепер триває лічені дні, а реєстрація відбувається виключно короткими хвилями через закриті внутрішні мережі місцевих громад.
Посилення державного контролю та категорії населення поза межами програм
Зміна стратегії міжнародних донорів призвела до виникнення значних ризиків для осіб, які тривалий час перебувають у статусі переселенців чи намагаються адаптуватися у зруйнованих районах без сторонньої допомоги.
Аналітики агенції ACAPS прогнозують поглиблення соціальної кризи серед літніх мешканців прифронтових зон, які втратили доступ до базових послуг, але не підпадають під нові звужені інструменти фінансування. Додатковим чинником тиску стало жорстке посилення верифікації з боку Міністерства фінансів та Пенсійного фонду, які ініціювали щомісячні перевірки фактичного перебування громадян із довідками ВПО в межах країни.
Контролюючі органи отримали повноваження автоматично скасовувати статус переселенця у разі його перебування за кордоном понад 90 днів поспіль або виявлення невідповідностей під час звірки через державні реєстри.
Житлові ваучери та інші види цільової допомоги відтепер проходять ретельний аудит, що автоматично позбавляє підтримки власників недостовірних або застарілих персональних даних. Таке синхронне скорочення програм з боку іноземних фондів та посилення вимог з боку державних інституцій створює передумови для формування стійкої зони кадрового та соціального вакууму в більшості деокупованих регіонів.
