Поліція в тилу і на війні: Олексій Білошицький розповів про щоденну службу та участь у боях

Цього року патрульній поліції України виповнюється 10 років. Хоча на старті в неї не дуже вірили та називали реформу ситуативною, однак вона продовжує працювати. Сьогодні патрульні — це не просто службові авто на дорогах, а частина повсякденної реальності: і в тилу, і під обстрілами. Їх продовжують критикувати — іноді справедливо, а іноді ні, але звертаються до них щодня. Як воюють поліцейські, чому патрульні працюють разом з ТЦК, як скандали з врученням повісток позначились на довірі, що змінилось за ці роки — і як система реагує, коли самі патрульні порушують закон. Про це розповів перший заступником начальника Департаменту патрульної поліції Олексієм Білошицьким.

Що змінилося в поліції за 10 років

Олексій Білошицький зазначив, що патрульна поліція України у 2025 році відзначає 10 років, і за цей час патрульна поліція кардинально змінилася. У 2015 році запуск планувався лише в чотирьох містах — Києві, Одесі, Харкові та Львові. Проте суспільний запит виявився настільки потужним, що вже протягом 2016 року патрульна поліція почала працювати у всіх великих містах України. Спочатку вона налічувала близько 4 тисяч осіб, згодом — 10 тисяч, а наразі — вже 17 тисяч.

Білошицький підкреслив, що сьогодні патрульна поліція — це не лише реагування на виклики через лінію 102, а цілий спектр підрозділів. Серед них — тактико-оперативні групи, які займаються забезпеченням громадського порядку, мото- та велопатрулі, водний і кінний патруль, а також підрозділ цивільної аеропідтримки, який почав розвиватися ще з 2017 року.

Він також зазначив, що патрульна поліція зараз працює не лише в містах, а й на більшості трас національного й міжнародного значення, а однією з головних цілей найближчого часу є розширення патрулювання в межах окремих районів областей. Пілотними вже стали Дубенський район на Рівненщині, Хмельницький район у Вінницькій області, Білоцерківський район Київщини. У найближчих планах — запуск у Чернівецькому та Вінницькому районах, а також у Рівненському районі.

Разом з цим, за словами Білошицького, варто говорити не лише про структурне розширення, а насамперед про те, на чому тримається суть патрульної поліції — це допомога й довіра. Основна функція залишилася незмінною від 2015 року: допомогти, врятувати, запобігти і зробити життя людей безпечнішим. Він наголосив, що нині всі українські міста перебувають у стані війни — незалежно від того, наскільки безпечно чи небезпечно там виглядає ситуація ззовні. Війна стосується кожного регіону, і саме тому завдання забезпечення публічної безпеки в умовах воєнного стану стало ще складнішим і потребує надзусиль. Саме на цьому тлі, на думку Білошицького, варто оцінювати роботу патрульної поліції — з огляду на той рівень безпеки, який вдається зберігати навіть зараз.

Щодо рівня довіри до поліції

Говорячи про довіру до поліції, Білошицький визнав, що за даними опитувань у 2025 році її рівень  знизився з 41% до 37%. Проте він наголосив, що йдеться не лише про патрульну поліцію, а про загальне ставлення до правоохоронної системи. Водночас нагадав, що на початку повномасштабної війни рівень довіри до поліції різко зріс — саме тому, що поліцейські залишились поруч із людьми, не зникли, не втекли, а продовжили працювати там, де це було потрібно.

Білошицький нагадав, що попри зміну обставин, функція патрульної поліції не змінилася — це бути там, де люди потребують допомоги. І саме це залишається найголовнішим мірилом їхньої роботи — незалежно від рейтингу чи критики.

Олексій Білошицький наголосив, що особисто пам’ятає всі основні операції, які проводила патрульна поліція починаючи з 2022 року, зокрема — евакуацію міст, допомогу цивільному населенню, участь у бойових діях і виконання цілого спектра функцій, покладених на поліцію під час війни. Він підкреслив, що участь поліції була важливою не лише на лінії фронту, а й у повсякденному житті країни. Особливо — в містах, які першими зазнали ворожого удару: Києві, Маріуполі, Краматорську, Слов’янську, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному. У цих населених пунктах поліція була поруч із людьми, допомагала їм, не залишала їх сам на сам. І саме тому, як зазначив Білошицький, громадяни бачили в поліцейських своїх захисників і довіряли їм.

Він визнав, що на рівень довіри до поліції впливають не лише дії самих поліцейських, а й загальна соціальна напруга в суспільстві. На його думку, поліція є тим першим державним підрозділом, через який громадяни мимоволі оцінюють ситуацію загалом. Адже саме поліція забезпечує публічну безпеку, дотримання порядку, і зазвичай прямо або опосередковано бере участь у всіх процесах, які відбуваються в суспільстві. Білошицький підкреслив, що навіть ті завдання, які не є безпосередньо поліцейськими, можуть впливати на рівень довіри до органу в цілому — і яскравим прикладом є співпраця з територіальними центрами комплектування.

Щодо співпраці поліції з ТЦК

Окремо Білошицький прокоментував ситуацію зі співпрацею патрульної поліції та ТЦК. За його словами, особисто він не вважає це функцією, яку поліція повинна виконувати в ідеальних умовах. Якби йому поставили запитання, чи хоче він, щоб патрульна поліція цим займалася, відповідь була б однозначно негативною. Однак участь поліції в процесі мобілізації продиктована обставинами — саме такими, в яких сьогодні перебуває держава.

Він нагадав, що часто в суспільстві звучать емоційні фрази на кшталт “відправте всіх поліцейських на фронт”, але забувають, що поліція — це така ж частина системи безпеки, яка працює в тилу не менш важливо. Білошицький зауважив, що серед патрульних є люди, які пішли на фронт добровільно — навіть жінки, які мають трьох дітей. Він згадав приклад бригади “Хижак”, яка складається з колишніх поліцейських і отримує ті самі доплати, що й інші військовослужбовці, які беруть участь у бойових діях.

Білошицький наголосив: мобілізація не входить до повноважень поліції. Поліція не здійснює мобілізаційні заходи, не приймає рішення, кого мобілізувати, не визначає, хто підлягає мобілізації, і не виписує повісток. Це виключна компетенція ТЦК. Натомість поліція, відповідно до Закону “Про національну поліцію”, у взаємодії з ТЦК, може допомагати в проведенні окремих дій — наприклад, оповіщенні громадян або виявленні осіб, які перебувають у розшуку. Якщо така особа виявлена, поліцейські мають повноваження її затримати згідно зі статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Білошицький визнав, що в суспільстві є серйозна емоційна напруга щодо цього питання, і вона посилюється через численні відео в соцмережах, де, за словами користувачів, людей “хапають на вулицях”, “ламають руки” тощо. Але, за словами заступника глави департаменту, такі відео не завжди показують повну картину. Не видно, з чого саме почався конфлікт, хто першим спровокував ситуацію, чи не перебувала ця особа в розшуку або не ухилялася від вручення повістки.

Поліція, за його словами, діє в межах закону, і якщо працівник виходить за ці межі — це має бути предметом окремої відповідальності. Але при цьому не можна зводити загальну діяльність поліції до кількох відеофрагментів, вирваних із контексту, особливо в умовах війни, коли поліцейські нарівні з іншими силами оборони забезпечують безпеку держави і громадян. Він підкреслив, що поліція не є стороннім органом, а є частиною Сил оборони, яка також несе навантаження і працює як у тилу, так і безпосередньо на бойових напрямках.

Водночас Олексій Білошицький визнав, що справді трапляються ситуації, коли і працівники ТЦК, і працівники поліції можуть перевищувати повноваження. Він наголосив, що після таких інцидентів проводяться службові розслідування. Він пояснив, що в межах патрульної поліції діють підрозділи внутрішнього контролю — зокрема, підрозділи моніторингу, які оперативно реагують на такі випадки. Вони аналізують кожну ситуацію окремо, з’ясовують, чи були дії поліцейського правомірними, і в разі порушень ухвалюються рішення в межах дисциплінарного провадження. Якщо є підстави вбачати ознаки кримінального правопорушення, то справи передаються до відповідних органів — або до департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції, або до Державного бюро розслідувань. За словами Білошицького, жодна ситуація не замовчується, і над кожною працюють уповноважені органи. Саме це, на його думку, і є ключовою відмінністю сучасної поліції від тієї системи, яка існувала раніше.

Чи воює поліція

Говорячи про закиди на адресу поліції  “чому вони не на фронті?”, які часто з’являються в соцмережах після відео інцидентів, Білошицький назвав цей наратив вкрай некоректним і таким, що не відповідає дійсності. Він висловив сподівання, що така точка зору є винятком, а не поширеним переконанням у суспільстві. За його словами, Національна поліція з першого дня повномасштабного вторгнення бере участь у бойових діях, і керівництво поліції одразу ухвалило рішення про формування бойових підрозділів, які мають виконувати завдання безпосередньо на лінії фронту.

Білошицький нагадав, що поліція, попри всі труднощі, не лише підтримує громадський порядок, а й розвиває бойовий компонент. Спочатку це були невеликі зведені загони, але згодом вони виросли до масштабних структур. Наприклад, бойова бригада “Хижак” починала з участі в обороні Ірпеня, а тепер є повноцінним бойовим підрозділом, як і бригада “Лють” та інші стрілецькі формування Нацполіції. За словами Білошицького, на фронті перебувають тисячі поліцейських, хоча точну цифру він не назвав. Багато з них, за його словами, поранені або загинули, і їхня жертва є неоціненною.

Тому, як наголосив він, закиди на кшталт “а чому ти не на фронті?” є не лише необґрунтованими, а й образливими — як для тих поліцейських, які безпосередньо воюють, так і для всієї структури. Білошицький додав, що про участь поліцейських у бойових діях свідчать не лише українські повідомлення, а й ворожі — адже російська сторона неодноразово визнавала ефективність дій підрозділів “Хижак” і “Лють”, які завдавали серйозних втрат на окремих ділянках фронту. Як приклад він навів нинішню ситуацію в Торецьку — одному з найгарячіших напрямків, де діють поліцейські підрозділи, тримаючи рубіж і не допускаючи просування противника.

Що буде, якщо вся поліція піде на фронт

Білошицький визнав, що й досі періодично лунають заклики “відправити всю поліцію на фронт”. Він назвав цю пропозицію утопічною. У державі, яка воює, правопорядок має бути не менш важливою опорою, ніж передова. За його словами, склад поліції після 24 лютого 2022 року фактично не змінився, тоді як функціональне навантаження зросло в рази. Особовий склад працює у посиленому режимі, виконує завдання, які набагато ширші, ніж до війни, і тримає ситуацію під контролем — як криміногенну, так і загалом у сфері публічного порядку.

Білошицький наголосив: поліція на вулицях сьогодні потрібна не менше, ніж на фронті. І саме присутність поліції в містах дозволяє зберігати відносну стабільність усередині країни. Він зазначив, що рівень вуличної злочинності не лише не зріс, а за деякими видами правопорушень навіть зменшився. Поліція демонструє дуже високий рівень розкриття таких злочинів — понад 90% випадків цієї категорії правопорушень розкриваються. Це, на думку Білошицького, є прямим свідченням ефективності роботи поліції навіть в умовах війни.

Водночас він наголосив, що загальна ситуація, з якою стикаються правоохоронні органи, зараз кардинально відрізняється від довоєнної. Особливо це стосується правопорушень, пов’язаних із незаконним обігом зброї. Якщо до повномасштабного вторгнення подібні випадки були поодинокими, то тепер їх кількість зросла у рази. Лише за минулий рік було зареєстровано понад 5 000 кримінальних правопорушень, пов’язаних із незаконним поводженням зі зброєю.

Йдеться про велику кількість одиниць зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв, які перебувають у незаконному обігу, незаконно перевозяться або зберігаються особами, які не мають на це права. Поліція регулярно виявляє такі факти, і це є однією з ключових загроз, із якими стикаються правоохоронці щодня на вулицях українських міст і селищ. Ця проблема, за словами Білошицького, вимагає постійної роботи й уваги, і поліція системно цим займається.

Окремо він наголосив на значному розширенні функціоналу поліції в умовах воєнного стану. Серед завдань, які сьогодні виконують поліцейські, — не лише патрулювання чи розслідування, а й безпосередня участь у забезпеченні обороноздатності держави. Йдеться, зокрема, про організацію та роботу на блокпостах, які продовжують функціонувати в багатьох регіонах, контроль за дотриманням комендантської години, стратегічний супровід вантажів та гуманітарних місій, допомогу населенню на лінії фронту та в деокупованих районах.

Білошицький також зауважив, що навіть на тимчасово окупованих територіях залишаються поліцейські, які продовжують виконувати свої завдання — інколи в абсолютно критичних умовах. Це, за його словами, є ще одним доказом того, наскільки глибоко й широко сьогодні залучена поліція в системну підтримку функціонування держави під час війни.