Аборт – це одне з найгарячіших питань сучасного польського суспільства, яке розділяє націю на два табори: тих, хто підтримує право жінок на вибір, і тих, хто дотримується суворих релігійних та традиційних поглядів. Не дивно, що в Польщі, де католицька церква має значний вплив, будь-які зміни в законодавстві щодо абортів викликають бурхливі суперечки. Нещодавні події у польському парламенті лише підкреслюють глибокий розкол у суспільстві.
Законопроект щодо лібералізації законодавства про аборти в Польщі, який був важливим передвиборчим обіцянням прем’єр-міністра Дональда Туска, зазнав поразки в парламенті: 215 депутатів проголосували “за”, 218 – “проти”, 2 – утрималися, а 23 – були відсутні. Урядова коаліція, що складалася з лібералів, помірних, консерваторів та лівих, розкололася. У вівторок перед Сеймом пройшли обурені протести руху, відомого як “Жіночий страйк”.
На порталі Krytyka Polityczna культурний антрополог Катажина Пшиборська вимагає від протестного руху безкомпромісного виступу:
“Якщо я в чомусь і бачу надію на права жінок, то тільки в тому, що ми всім показуємо, наскільки все це нас дістало. Вибір лексики та тону з боку жінок, які захищають свої права, більше ніколи не буде ввічливим. У Сеймі панував переполох, лайка, гнів, розчарування і гола політична правда: життя жінок, їхні реальні страждання, страхи, плани, незалежність та амбіції – до всього цього нікому немає справи. Я передбачаю, що будь-яка подальша спроба приписати жінкам ті чи інші форми протесту буде зустрічатися гучним, презирливим, справжньо диявольським сміхом і коротким “А йдіть-ка ви на…”. Мало не покажеться!”.
Варшавська газета Rzeczpospolita спостерігає за зростаючим напруженням:
“Праві задоволено потирали руки, коли гнів феміністичного руху виплеснувся на Польську селянську партію і ліберальну коаліцію. Акції жіночого страйку стають проблемою для всієї коаліції, включаючи Дональда Туска. Так, деякі з партій, що утворюють сьогоднішню урядову коаліцію, пообіцяли лібералізацію законів про аборти. Однак стверджувати, що когось там обвели навколо пальця, говорить швидше про недостатнє розуміння польської політики. Або про незнання простої парламентської арифметики, яку не можна змінити, сиплячи лише лайками. Або ж це можна пояснити нереалістичними очікуваннями”.
Варшавська кореспондентка газети Süddeutschen Zeitung Вікторія Гросманн виступає за більш раціональний підхід у цьому питанні:
“Ті, хто веде себе ірраціонально, – це ті, в більшості своїй чоловіки, депутати, які зривали компроміс, досягнутий з таким трудом. Це компроміс, який змусив депутаток піти на багато інших компромісів. Але ірраціонально веде себе і Туск, який від безвиході відстороняє двох членів партії, оскільки ті відмовляються мовчки голосувати так, як було вказано зверху, замість того, щоб аргументовано роз’яснити їм свою позицію і таким чином перетягнути їх на свою сторону. Туск знає, що якщо жінки програють, то і він втратить їхню підтримку, а з ним втратить підтримку і весь уряд. І це – вагомий аргумент”.
Польща має одне з найсуворіших законодавств щодо абортів у Європі. З 1993 року аборти дозволені лише у випадках, коли вагітність загрожує життю або здоров’ю матері, є результатом злочину (наприклад, зґвалтування або інцесту) або коли плід має серйозні вади розвитку.
У жовтні 2020 року Конституційний суд Польщі ухвалив рішення, яке ще більше обмежило право на аборт, визнавши, що аборт у випадках серйозних вад розвитку плоду є неконституційним. Це рішення викликало масові протести по всій країні.
Католицька церква в Польщі є однією з найбільш впливових релігійних інституцій, і її позиція щодо абортів є однозначною – повна заборона. Церква активно підтримує консервативні партії та впливає на політичні рішення.
Питання абортів у Польщі привернуло увагу міжнародних організацій з прав людини. Amnesty International та Human Rights Watch неодноразово критикували польський уряд за порушення прав жінок.
Заборона абортів призводить до зростання підпільних абортів та медичного туризму. Жінки змушені виїжджати за кордон, щоб отримати необхідні медичні послуги, що призводить до додаткових фінансових та психологічних витрат.
