Захищати Батьківщину – це обов’язок, який вимагає повної самовіддачі та часто відсуває інші аспекти життя на другий план. Військовослужбовці можуть опинитися в ситуації, коли втрачають можливість своєчасно реалізувати свої процесуальні права у судах. Особливо це стосується питань, пов’язаних із поданням позовів, апеляцій, заяв чи скарг, де вчасне дотримання строків є критично важливим для успішного захисту інтересів.
Як реалізується правовий механізм поновлення строків? Які нюанси враховуються судами при ухваленні рішень? Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” коментують особливості застосування цих норм, розглядають судову практику, а також надають корисні рекомендації, як військовим не втратити право на справедливий судовий розгляд.
Всі добре пам’ятають, що загальний строк позовної давності складає три роки. Але це правило діє виключно в цивільному судочинстві за нормами Цивільно-процесуального кодексу України. При цьому існує ряд питань, які вирішуються як місцевими судами, так й окружними адміністративними судами, але в порядку адміністративного судочинства і вже в такому випадку наявні правовідносини регулює Кодекс адміністративного судочинства України.
Так, майже всі питання, які пов’язані з військовослужбовцями, повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства: призначення пенсій, виплата бойових, не виплата додаткових винагород та інші. І ось тут криється підступна пастка – трирічний строк тут не діє ніяким чином. Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. При цьому для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначимо, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, для звернення до суду в порядку адміністративного судочинства діє строк в шість місяців. Без виключень.
В КАСУ існує стаття 121 відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Слід одразу зазначити, що в законі немає переліку тих самих “поважних причин” для пропуску строку звернення до суду. В кожному конкретному випадку суд вирішує чи мала місце “поважність”, чи ні. Однак судова практика, а саме Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 823/2363/18 назвав чотири умови для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За позицією суду, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому колегія суддів зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. При цьому якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Варто знати, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Однак воєнний стан в країні ніхто не скасовував, як й воєнні дії, у зв’язку з якими військовослужбовець не завжди має можливість розпоряджатися собою вільно. Отже, Верховний Суд у справі №120/359/24 задовольнив касаційну скаргу ветерана війни, який оскаржив повернення його позовної заяви без розгляду судами попередніх інстанцій. За обставинами даної справи у січні 2024 року особа звернулась до адміністративного суду з позовом до одного з обласних Головних управлінь пенсійного фонду України з приводу визнання протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком та зобов’язання прийняти рішення про призначення дострокової пенсії за віком.
При цьому позовна заява була залишена без розгляду судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, які виходили з того, що оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку (6 місяців), а зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку обставини не є поважними причинами пропущення позивачем строку звернення до суду, то позовну заяву слід повернути позивачу без розгляду. Судами зазначено, що проходження військової служби з 16 березня 2022 року, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду, адже така обставина виникла значно пізніше початку перебігу строку для звернення до суду (рішення Головного управління Пенсійного фонду України було від 13 січня 2022 року та лист (відповідь) від 20 січня 2022 року). Крім того, суди зважали на те, що позивач у липні 2022 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, а отже й мав об`єктивну можливість звернутися з позовом до суду. Суди також враховували, що місцезнаходженням військової частини є адреса, яке не відносилось й не відноситься до територій ведення бойових дій.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, зокрема положень статей 122, 123 КАС України, особа звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, обґрунтовуючи свою позицію тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протиправних висновків про те, що зазначені у заяві про поновлення строку підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними. Скаржник вказував, що суди протиправно не врахували, що позивач є ветераном війни, учасником бойових дій та який, у зв`язку з військовою агресією рф, з 16 березня 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України для виконання свого конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна. Таким чином, позивач вважав, що зазначені у заяві про поновлення строку обставини об`єктивно вплинули на можливість дотримання ним процесуального строку та є поважними для задоволення.
Отже, касаційний суд став на бік позивача, зазначивши наступне. У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента неодноразово продовжувався.
Хоча колегія суддів Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Але водночас, на думку касаційного суду суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію” мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Суд також зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, колегія суддів сформулювала наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
“Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
- Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
- Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
- Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
- Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
- Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку”.
За таких підстав касаційну скаргу було задоволено та пропуск строку на звернення до суду військовослужбовцем було визнано таким, що відбувся з поважних причини.
Дане судове рішення є дуже важливим в практичній площині. Хоча в нас не прецедентне право, як в США, але висновок касаційного суду по окремій справі є узагальненням судової практики та орієнтиром для судів нижчих ланок при ухваленні рішення за аналогічною справою. Таким чином, не вносячи змін до чинного законодавства, судом було встановлено, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Військовослужбовцям, які захищають свої права, необхідно знати, що цей висновок касаційного суду щодо поновлення судових строків є ключовим орієнтиром у подібних справах. Судом було встановлено, що проходження особою військової служби, зокрема призов по мобілізації до Збройних Сил України, є вагомою та поважною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Таким чином, навіть без внесення змін до чинного законодавства, військові, які через об’єктивні обставини несення служби пропустили процесуальні строки, мають можливість відновити своє право на судовий захист. Цей висновок підкреслює важливість врахування особливих умов військової служби, а також посилює правові гарантії для тих, хто боронить державу.
