Повернення з окупації: історії семи підлітків, які пережили тиск, насильство і переслідування
Повернення українських дітей з тимчасово окупованих територій залишається окремим і складним напрямом роботи держави та волонтерських ініціатив, адже за кожним таким випадком стоять конкретні долі, травматичний досвід і необхідність тривалого відновлення після пережитого. Чергове повернення семи підлітків засвідчило умови, в яких вони змушені були жити, стикаючись із тиском силових структур, приниженням за мову чи віру та погрозами фізичної розправи.
Повернення підлітків в Україну
В Україну вдалося повернути сімох підлітків з тимчасово окупованих територій, де вони зазнали фізичного насильства, психологічного тиску, погроз і релігійних утисків, а після повернення опинилися у безпечному середовищі та отримали необхідну допомогу. Про це повідомили у Bring Kids Back UA, що всі врятовані вже перебувають під опікою фахівців.
Історії цих підлітків, кожна з яких має власні драматичні обставини, свідчать про системний характер переслідувань, із якими вони стикалися під час перебування в окупації, а також про ті наслідки, які такі події залишили у їхньому психологічному стані.
Обшук зі зброєю і погрози “підвалом”
Серед повернутих ‒ 17-річна Соломія, до оселі якої увірвалися представники російської ФСБ, провели незаконний обшук і перевіряли особисті гаджети, водночас тримаючи зброю, спрямовану на матір дівчини. Погрози, що пролунали під час цього візиту, стосувалися як самої дівчини, яку збиралися забрати до інтернату, так і її матері, якій обіцяли відправлення “на підвал”.
Після пережитого Соломія стикається з панічними атаками та тяжким безсонням, що стало прямим наслідком подій, які розгорталися у її власному домі й супроводжувалися демонстративною агресією з боку силовиків.
Дві години катувань за українську мову
На підконтрольну Україні територію повернули і 18-річного Артема, якого представники військової поліції РФ пристебнули наручниками до батареї та протягом двох годин катували через відповіді українською мовою. Під час допиту його били гумовими кийками по тулубу й ногах, а на руках затягували пластикові хомути, завдаючи болю і залишаючи сліди.
Погрози фізичною розправою супроводжувалися образами ‒ військові називали хлопця “хохлом” і говорили про можливість його вбивства, що створювало атмосферу постійного страху та приниження.
Релігійні утиски і примус до військового обліку
Інша історія стосується 18-річного Кості, який із дитинства зазнавав релігійних утисків у своїй протестантській громаді, а у школі стикався з приниженням через власну віру. Після встановлення окупаційної влади його змусили стати на військовий облік і проходити ідеологічні тести, під час яких перевіряли ставлення до армії РФ.
Згодом хлопця планували мобілізувати на строкову службу, що фактично означало втягнення у структури держави-окупанта всупереч його переконанням і волі.
Погрози з боку вчителя
Серед врятованих також 18-річний Остап, який у школі неодноразово чув погрози від вчителя, що співпрацював зі спецслужбами РФ. Педагог відкрито заявляв, що може зробити так, аби будь-хто з учнів просто зник, і ці слова звучали в атмосфері, де страх уже був звичним інструментом впливу.
Юнак не раз ставав свідком цькування дітей за проукраїнську позицію, що перетворювало навчальний заклад на простір постійного тиску, де будь-яке відхилення від нав’язаних вимог могло мати небезпечні наслідки.
Після повернення всі семеро підлітків перебувають у центрах “Надії та відновлення”, де їм надають психологічну підтримку, допомагають із відновленням документів та вирішенням житлових питань. Робота з фахівцями має на меті стабілізувати їхній емоційний стан і створити умови для подальшого життя без страху, який супроводжував їх під час окупації.
