Права захисниць під загрозою: що робити у випадках сексуального насилля в армії

Гендерна рівність, яка є однією з основ Конституції України, дедалі більше поширюється на різні аспекти нашого життя. Війна змінила не тільки політичну та економічну ситуацію, але й відкрила нові професійні горизонти для жінок, які раніше здавалися недосяжними. Жінки тепер опановують професії, які раніше вважалися суто чоловічими — машиніст метро, водій-далекобійник, тракторист тощо. Не обійшла ця тенденція і Збройні Сили України. З лютого 2022 року кількість жінок у лавах ЗСУ зросла на 40%, і це рекордний показник в історії незалежної України. Станом на вересень 2024 року в ЗСУ проходять службу 68 тисяч жінок, з яких 48 тисяч є військовослужбовицями, а 5 тисяч несуть службу безпосередньо в зоні бойових дій, як зазначає державна секретарка Міноборони Людмила Дараган. Проте розширення прав жінок у військовій сфері принесло не тільки нові можливості, а й серйозні виклики. Одним з них є сексуальне насилля. І хоча про цю проблему не прийнято говорити вголос, вона існує. Армія, яка має бути захистом для всіх, може стати місцем, де жінки стикаються з загрозою від своїх же побратимів. Які правові механізми доступні для жінок-військовослужбовиць, і що робити у випадках насилля?

Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” консультують, як діяти, коли права захисниць порушуються.

Потрібно чесно зазначити, що до лав ЗСУ йдуть не тільки шляхетні, патріотичні чоловіки з високим рівнем моральних цінностей. За результатом мобілізаційних процесів в країні у військових частинах опиняються зовсім різні чоловіки, іноді асоціальної поведінки, іноді з відхиленням поведінкового характеру та й роки проведені на передовій накладають на деяких не самий кращий відбиток в морально-етичному стані. Тому останнім часом все більше стає актуальною тема сексуального насилля щодо жінок-військовослужбовців у лавах ЗСУ.

Періодично в медійному просторі країни з’являються інтерв’ю чи історії про сексуальне насильство до колег-жінок у військовослужбовців, але коли обурене суспільство вимагає пояснень чи розслідування, то скандал закінчується там де й почався, без жодної конкретики ти вагомих доказів. Звісно, що дана тема є досить інтимною та мало хто з жінок захоче відкрито розповідати про те насилля, що відбулося відносно неї, тим більш як що вона продовжує військову службу. Наша задача – зорієнтувати жінок, на що вони мають право та як діяти в даній складній ситуації.

Вичерпного переліку прикладів сексуальних домагань під час військової служби не існує. З практики це можуть бути: будь-які обійми чи/та поцілунки без дозволу та згоди; будь-які дотики до рук, шиї, обличчя, голови, інших відкритих ділянок тіла без дозволу та згоди; будь-які поплескування, щипки сідниць, стегон чи/та будь-якої іншої частини тіла без дозволу та згоди;  покладання рук на коліна, стегна чи/та будь-яку іншу частину тіла без дозволу та згоди;  наполегливі пропозиції зробити масаж шиї, ніг, рук, голови, інших частин тіла або безпосереднє здійснення такого масажу без дозволу та згоди; відмова залишити приміщення, де жінка перебуває оголеною; прохання оголити/показати будь-які частини тіла; сексуалізоване пародіювання сексу та інші дії сексуального характеру.

Норми законодавства про сексуальне насилля

Почнемо з того, що законодавство має ряд відповідних норм, пов’язаних з покаранням дій сексуального характеру. В Кодексі України про адміністративні правопорушення з’явилися наступні нові статті якими передбачено адміністративне покарання:

1. Стаття 137-6 вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, спрямованих проти конкретної особи через її належність до певної статі чи стереотипні уявлення про соціальні ролі (становище, обов’язки, поведінку тощо) жінки або чоловіка в суспільстві, внаслідок чого була завдана шкода фізичному (без спричинення тілесних ушкоджень) або психічному здоров’ю потерпілого, – тягне за собою накладення штрафу від 1700 грн до 3400 грн або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – тягне за собою накладення штрафу від 3400 грн до 5100 грн або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

2. Стаття 173-7 – сексуальне домагання, тобто умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій, – тягне за собою накладення штрафу від 1360 грн до 2720 грн або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення стосовно особи, яка перебуває у матеріальній, службовій чи іншій залежності від правопорушника, – тягнуть за собою накладення штрафу від 2720 грн до 3400 грн або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Набрання чинності зазначеними нормами відбудеться 19 грудня 2024 року, тобто може бути застосоване до правопорушень, які відбудуться, починаючи саме з цього часу.

Своєю чергою Кримінальний Кодекс України (ККУ) має ряд відповідних статей, які діють вже зараз. Так, стаття 152 визначає:

1. Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування) – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
2. Зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 153-155цього Кодексу, або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного чи громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
3. Зґвалтування, вчинене групою осіб – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
4. Дії, передбачені частинамипершою, другоюабо третьою цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Крім того, стаття 153 визначає:

1. Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) – карається позбавленням волі на строк до п’яти років.
2. Сексуальне насильство, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152, 154, 155цього Кодексу, або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Сексуальне насильство, вчинене групою осіб – карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Як бачимо, санкції в ККУ досить сурові. Термін притягнення до кримінальної відповідальності винної особи залежить  від статті Кримінального кодексу, за якою кваліфікується злочин, але все починається від п’яти років від дати коли жінка постраждала від сексуально насильства. Звісно, що повідомити про скоєний злочин потрібно як найшвидше, аби ефективно зберегти та зібрати докази по справі.

Зазначимо, що відповідно до ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення за загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення. Але щодо окремих статей, термін притягнення до відповідальності є іншим. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173^-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.

Водночас сексуальне насильство стосовно військовослужбовців також можна розглядати як військовий злочин, що додатково може бути кваліфіковано за такими статтями КК України:

• якщо вчинене командиром — ст. 426-1 КК України (“Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень;
• якщо вчинене рівними з тобою побратимами — ст. 406 КК України (“Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості”);
• якщо вчинене твоїм підлеглим — ст. 405 КК України (“Погроза або насильство щодо начальника”).

Що робити жінці-військовослужбовцю у разі, якщо є факт сексуального насилля

Наша рекомендація – жінкам слід діяти в усіх напрямках, адже саме в такому випадку буде досягнута максимальна ефективність дій. З 2021 року в структурі Сухопутних військ Збройних сил України була створена робоча група в Генеральному штабі ЗСУ щодо формування внутрішнього механізму реагування на сексуальні домагання. Тоді ж були впроваджені посади гендерних радників. У частинах, де вже є гендерні радники, фіксується менше сексуальних домагань, гендерної дискримінації тощо. Отже, за наявності такого радника, рекомендуємо звернутися обов’язково до нього.

Також обов’язковим є дзвінок на гарячу лінію, хоча й термін розгляду таких заяв є 30 днів, але це вкрай необхідно, бо це називається – “залишення процесуальних слідів”. Чим більше таких слідів залишено, тим більша ймовірність того, що ситуація не буде замовчуватися.

Наступними обов’язковими кроками є:

• подання рапорту в “Армія+”;
• подання рапорту безпосередньо до свого командира чи вищого командування. За таким рапортом повинно бутде призначено службове розслідування. У разі виявлення під час розслідування ознаків злочину, про це буде повідомлений правоохоронний орган, зокрема Державне бюро розслідувань, які надалі займатимуться цим;
• подання заяви до поліції, Державного бюро розслідувань, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері;
• подання заяви до Військової служби правопорядку Збройних Сил України (“ВСП”). ВСП хоч і не розслідує злочини, однак може провести перевірку фактів, зокрема, провести опитування у підрозділі, відібрати пояснення у свідків тощо;
• звернення до Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Втім, на жаль, ефективність розгляду подібних заяв залежить в багатьох випадках від самої жінки. Адже бажано повідомити не просто про факт самого насилля, але й дані про особу, яка вчинила насильство (ПІБ, посаду тощо), дані про можливих свідків           , матеріальні докази (біологічні речовини, пошкоджений одяг тощо).

Для ефективного захисту потрібно:

• зберігати усі надіслані листи, текстові та аудіо записи, які стосуються факту насилля;
• зберігати скріншоти листування у месенджерах з можливістю ідентифікації номера з яким велося спілкування;
• у разі наявності можливості записати непомітно розмову з кривдником на диктофон це потрібно зробити, або викликавши його на відверту розмову заручитися допомогою свідка, який буде непомітно присутній при даній розмові;
• звернутися за медичною допомогою, аби ретельно зафіксувати усі сліди насильницької дії (синці, подряпини, розриви тощо);
• зберігати одяг зі слідами насилля.

Щодо особистого захисту від насильницьких дій. Необхідно пам’ятати, що Кримінальним кодексом України передбачена крайня необхідність і необхідна оборона (самозахист). Аби дії жінки підпадали під дані норми потрібно, щоб шкода, нанесена жінкою злочинцю, не перевищувала тієї шкоди, яку наніс він їй. Тобто вбити за ґвалтування не можна.  Хоча всі поняття є оціночними, враховуючи  що злочини на сексуальному підґрунті відносяться до тяжких і особливо тяжких (залежно від кваліфікації), то жінка може і повинна  захищати себе, але пам’ятаючи про межи такого захисту.

Хочемо зазначити, що як би не складалися обставини, самовільно залишати військовий підрозділ заборонено, оскільки це може бути розцінено як злочин: самовільне залишення місця служби (ст. 407 КК України) або дезертирство (ст. 408 КК України).

Втім, якщо не зробити достатнього розголосу та не вчиняти активних дій щодо покарання насильника, то максимально, що може відбуватися у військовій частині – це переведення жінки-потерпілої до іншого підрозділу чи частини, аби, як то кажуть, розвести по різних кутах насильника та жертву. Отже, чи отримає кривдник справедливе покарання за свої дії, залежить саме від жінки та її активних дій в цьому напрямку. При чому чим більше буде покарано таких кривдників, тім менше осіб надалі забажають зазіхнути на жіночу недоторканість. Таким чином, потерпіла жінка допомагає не тільки собі, а й в майбутньому своїм сестрам по зброї.