Останнім часом стрічки новин та соціальні мережі спалахують новинами про обов’язкове оподаткування при продажі вживаних речей. З погляду логіки цього бути не повинно – ти отримуєш заробітну плату та платиш з неї податок, потім купуючи річ у магазині також сплачуєш податок, а потім повинен ще заплатити податок як що комусь ця річ приглянулась за 3 копійки замість виносу на смітник? З погляду екології це також не витримує жодної критики, адже надаючи друге життя вживаній речі ми економимо ресурси нашої планети, які є не безмежними. Так, наприклад, на виготовлення однієї пари джинсів витрачається 7,5 тисяч літрів води це при тому, що 10% населення нашої планети не мають доступу до прісної води. Не додає оптимізму й економічна ситуація в країни, де значна частина населення одягається в секонд-хендах. Але в зазначених магазинах неможливо придбати дитячий візок чи велосипед. Та й іноді для матусь у декретній відпустці не зайвими будуть кошти від продажу речей, які більше не потрібні малечі.
Однак шукати логіку в оподаткуванні – марна праця. Як кажуть, двох речей не можна уникнути – смерті та сплати податків. Що українське законодавство каже з приводу оподаткування продажу звичайним пересічним громадянином власних непотрібних вживаних речей? Це питання редакція ІА «ФАКТ» попросила прокоментувати юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери».
Сама Державна податкова служба України на своєму офіційному сайті виклала наступне та зазначила, що інформація, про те, що податкова нібито почала штрафувати продавців з OLX, Promua, соцмереж та інших платформ і автоматично відстежує всі грошові перекази на рахунки осіб, навіть якщо вони продають онлайн особисті речі, не відповідає дійсності.
При цьому податківці наголосили на наступних моментах:
– продаж індивідуального майна (особистих речей) не розцінюється як підстава для фінансової або адміністративної відповідальності за порушення вимог чинного податкового законодавства;
– лише систематичний продаж та одночасно однорідний асортимент товарів має ознаки підприємницької (господарської) діяльності. Це не стосується реалізації індивідуального майна (особистих речей) громадянами за допомогою таких електронних торгівельних платформ як OLX, Prom та будь-яких соцмереж;
– посилення контролю за інтернет-продажами здійснюється, щоб запобігти зловживанням та ухиленню від сплати податків саме в сфері підприємницької діяльності.
Втім дане роз’яснення не є нормою закону, а тільки поглядом контролюючого органу на поточну ситуацію. Зазначимо, що в Податковому кодексі України (ПКУ) прямого звільнення від податків з даного виду угод не зазначено, отже потрібно системно проаналізувати норми закону з даної точки зору. Відповідно до п.п. 14.1.202 ПКУ продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, постачання та іншими господарськими, цивільноправовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Підпунктом 14.1.244 ПКУ визначено, що товари – це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. При цьому ПКУ не містить поняття «вживані товари».
Господарський кодекс України, який втратить чинність в серпні цього року, визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Виходячи з цього, якщо діяльність не є систематичною та не передбачає одержання прибутку, то це не підприємницька діяльність. Слід зазначити, що згідно ст. 58 ГКУ суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа – підприємець у порядку, визначеному законом. Отже, якщо людина продає систематично та постійно невживані речі, вона повинна бути зареєстрованою як суб’єкт підприємницької діяльності та сплачувати податки. З цим усе зрозуміло.
Водночас згідно з тим відповідно до п.п. 168.2.1 ПКУ платник податку, який отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального оподатковуваного доходу звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Повний перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п.п. 164.2 ПКУ, до яких, зокрема, включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ.
Таким чином, якщо фізична особа здійснює системний продаж вживаних товарів протягом значного проміжку часу з метою отримання прибутків, така фізична особа має офіційно зареєструватися як суб’єкт господарювання та сплачувати податки відповідно до обраної системи оподаткування. Водночас продаж індивідуального вживаного майна (особистих речей) не є предметом інтересу податкових органів та не розцінюється як підстава для фінансової або адміністративної відповідальності за порушення вимог чинного податкового законодавства.
Як бачимо, чинне законодавство трактує дану ситуацію з різних боків. Податкова служба також не встановлює чітких кількісних критеріїв або лімітів для визначення, коли продаж вживаних речей перетворюється на систематичну діяльність та підлягає оподаткуванню. Кожен випадок буде розглядається індивідуально.
Продати зайву куртку, дитячий одяг, старий велосипед чи набір посуду — звична практика для багатьох. Особливо зручно робити це через онлайн-платформи. Але навіть у межах побутових продажів виникає запитання: коли податкова вважатиме таку діяльність джерелом доходу, що підлягає оподаткуванню? Саме тут починається найцікавіше — адже офіційно продати свою вживану річ ніхто не забороняє, але за певних умов ви раптом можете потрапити до категорії тих, кого держава вважає платниками податків.
Є кілька ключових критеріїв, на які податкова звертатиме увагу, щоби відрізнити звичайну побутову реалізацію особистих речей від фактичної комерційної діяльності.
- Регулярність продажів. Якщо продаж — це епізодична дія, податкова ставиться до цього спокійно. Але коли оголошення з’являються щодня або навіть кілька разів на день, протягом кількох тижнів чи місяців — ситуація змінюється. Така активність уже схожа не на звільнення від зайвого, а на системну реалізацію. Якщо це триває місяцями або роками, контролюючі органи можуть зробити висновок про наявність регулярного доходу.
- Асортимент. Приватна особа, яка дійсно продає власне, зазвичай не має надто широкого вибору. Декілька суконь одного розміру, зимові черевики, пара футболок — це виглядає природно. А от коли в оголошеннях фігурує 50 суконь від XXS до XXL, або десятки речей в упаковках із цінниками — виникає підозра щодо комерційного характеру продажу. Людина навряд чи могла все це носити або зібрати «випадково».
- Однотипність товару. Справжній побутовий розпродаж — це завжди мікс. Одяг, книги, кухонне начиння, залишки будматеріалів, стара лампа й телевізор. Коли ж профіль продавця заповнений десятками оголошень лише однієї категорії — наприклад, вживаним дитячим одягом або б/в технікою з Німеччини — це натяк на спеціалізацію, а не розпродаж зі старої шафи.
- Ознаки бізнесу. Податкова також звертає увагу на зовнішні сигнали комерційності: наприклад, чи купуються товари спеціально для перепродажу, чи є склад для зберігання, чи ведеться торгівля з бізнес-акаунтів на маркетплейсах або в соцмережах. Наявність системної логістики й комунікації з клієнтами, шаблонних описів, професійних фото — все це може вказувати на підприємницьку діяльність без реєстрації.
- Сума доходу. Податкова служба орієнтується не лише на формальні ознаки, а й на доцільність контролю. Якщо людина раз на пів року продала речі на кількасот гривень, у податкової просто немає мотивації та ресурсу її перевіряти. Але якщо протягом місяця на картку регулярно надходять суми в 1 000–2 000 грн, а загальна кількість транзакцій вказує на прибуткову активність — інтерес до такої особи цілком реальний.
У всіх цих випадках важлива сукупність факторів. Одна-дві ознаки ще не створюють підстав для податкових претензій, але якщо ваша активність виглядає системною, комерційною і приносить регулярний дохід — податкова цілком може сприйняти це як підприємницьку діяльність без реєстрації, зі всіма наслідками.
Отже, теоретично, якщо особа продасть за рік дитячий велосипед, три светри, дві каструлі та чоботи це не повинно викликати увагу податкової, а от же й оподаткування. Втім, ми знаємо що є таки громадяни, які в секонд-хенді скуповують на вагу речі, потім перуть їх, відгладжують та продають по одинці вже за інші гроші. Ось саме такі випадки можуть привернути увагу податківців, зважаючи на наявність сто однієї об’яви з жіночими сукнями та блузками будь-якого розміру.
Втім наразі урядом до Верховної Ради подано законопроєкт «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо впровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи». Розуміючи, що громадяни добровільно виходити з тіні не будуть, а податкова не має такого ресурсу, аби перевіряти постійно й усіх на доброчинність, державні органи вирішили зайти з іншого боку.
Даним законопроєктом передбачається внесення змін до статті 163 ПКУ, відповідно до яких об’єктом оподаткування, будуть вважатися доходи, отримані фізичною особою – підзвітним продавцем від здійснення звітної діяльності через хоча б одну платформу, що відповідно підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому статтею 178-1 ПК. Під платформою в такому випадку як раз маються на увазі OLX.ua, Рrom ua. та інші подібні маркетплейси.
Продавцем буде вважатися користувач платформи (фізична особа чи організацію), який на підставі договору з оператором платформи зареєстрований на платформі для здійснення звітної діяльності, а підзвітним продавцем – будь-який активний продавець. При цьому звітною діяльністю буде вважатися будь-який з таких видів діяльності, яка здійснюється продавцем через платформу за винагороду:
- надання в оренду нерухомого майна, у тому числі житлової та нежитлової нерухомості, а також будь-якого іншого нерухомого майна та місць для паркування;
- особисті послуги;
- продаж товарів;
- надання в оренду транспортних засобів.
При цьому оператор платформи стане також податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, який до речі складає 18%.
Чи стане даний проєкт законом, наразі не відомо, але пересічному громадянинові потрібно мати чітке уявлення того, що держава активно шукає засоби підвищення доходів до бюджету. Зазначимо, що штраф за здійснення незареєстрованої підприємницької діяльності складає від 17 000 до 34 000 гривень за перше порушення.
