У Тбілісі тривають протести проти рішення “Грузинської мрії” не ставити питання про відкриття переговорів з Грузії з Євросоюзом про членство до кінця 2028 року. Від учора до порядку денного протестувальників додалася й незгода з результатами президентських виборів. Опозиційні партії Грузії оголосили їх нелегітимними, звинувативши правлячу партію “Грузинська мрія” в організації “конституційного перевороту”. Вони вимагають нових чесних виборів, стверджуючи, що парламент, сформований за результатами попередніх виборів, не має повноважень обирати президента. Тривають затримання активістів.
Учора ввечері перед будівлею парламенту протестувальники оплесками й вітальними вигуками зустріли Саломе Зурабішвілі, яку вважають “єдиним президентом Грузії, верховним головнокомандувачем грузинських сил оборони та найвищим представником країни у зовнішніх відносинах”. Це сталося після її публікації у соціальних мережах, де вона різко розкритикувала дії правлячої партії. Зурабішвілі написала, що “парламент, подібний до центрального комітету, обирає єдиного кандидата, глузуючи з демократії”. Вона також запевнила, що це не зупинить прагнення Грузії до європейського шляху та демократичного майбутнього.
Повноваження глави держави в Грузії були обмежені
Політична криза в Грузії поступово набирала обертів внаслідок конституційних змін, починаючи з 2017 року. Того року парламент, де більшість мала правляча партія “Грузинська мрія”, ухвалив реформи, які змінили порядок обрання президента. Країна була трансформована в парламентську республіку, що спричинило суттєве обмеження повноважень глави держави.
На президентських виборах 2018 року громадяни Грузії востаннє обирали президента прямим голосуванням. Перемогу тоді здобула Саломе Зурабішвілі, яка на той час мала підтримку “Грузинської мрії”. Однак згодом її стосунки з правлячою партією суттєво погіршилися. Зурабішвілі, відома своєю проєвропейською позицією, поступово віддалилася від політичного курсу партії, яку опоненти обвинуватили у проросійській орієнтації.
Ці зміни не лише обмежили політичний вплив президента, але й сприяли зростанню напруги між різними гілками влади. Нинішня ситуація демонструє глибокий розкол у грузинському політикумі: з одного боку – орієнтована на Захід президентка, з іншого – партія, яка поступово відходить від демократичних стандартів.
Грузинська політична криза стала проявом ширшого виклику, з яким стикаються країни пострадянського простору: боротьби між прагненням до європейської інтеграції та впливом Росії, що прагне зберегти свій контроль у регіоні.
Вибори президента за новим порядком
Нинішні президентські вибори в Грузії відбулися за новою процедурою. Вперше главу держави обирала виборча колегія, до складу якої увійшли 300 осіб. Половину колегії становили 150 депутатів новообраного парламенту, а іншу половину – 150 делегатів із регіонів країни.
Зрозуміло, що така система практично виключила можливість перемоги кандидата від опозиції. Правляча партія “Грузинська мрія” здобула більшість у парламенті та значний вплив у регіонах, що й забезпечило їй перевагу у формуванні складу виборчої колегії.
Новий порядок виборів викликав занепокоєння серед опозиції та громадських активістів, які вважають його черговим кроком до концентрації влади в руках правлячої партії. Водночас цей процес розглядався як виклик для демократичного розвитку країни, адже він ще більше обмежив участь громадян у виборах глави держави.
Грузія, яка прагне інтеграції до Європи, стикається з критикою з боку міжнародних партнерів, які закликають до прозорості та справедливості виборчих процесів. Такий розвиток подій лише поглиблює політичну кризу в країні, де розкол між владою та суспільством стає дедалі очевиднішим.
Грузія відклала переговори про вступ до ЄС
Прем’єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе оголосив про рішення уряду не розпочинати переговори про вступ до Європейського Союзу до кінця 2028 року. Під час брифінгу в Тбілісі він підкреслив, що країна також відмовляється від усіх грантів і кредитів, які надаються ЄС, акцентуючи на прагненні до незалежності.
“Ми горда нація з багатою історією, і для нас неприйнятно розглядати інтеграцію до ЄС як милість,” – заявив Кобахідзе, додавши, що до 2028 року Грузія буде економічно готова розпочати переговори, з перспективою вступу в 2030 році.
Ця заява викликала значний резонанс, адже лише рік тому, в грудні 2023 року, Грузія отримала офіційний статус кандидата на вступ до ЄС. Цей статус сприймався як важливий крок на шляху до європейської інтеграції, яка є пріоритетною для значної частини грузинського суспільства.
Відкладення переговорів і відмова від європейської фінансової підтримки поставили під сумнів щирість намірів правлячої партії “Грузинська мрія” продовжувати рух до ЄС. Опозиція та критики вже називають це рішення частиною курсу на зближення з Росією та відхід від демократичних стандартів.
Невизначеність щодо європейського майбутнього Грузії викликає занепокоєння як серед громадян країни, так і серед міжнародних партнерів, адже на тлі зростаючого впливу Москви перспектива європейської інтеграції залишається критично важливою для стабільності регіону.
Інфографіка свідчить, що суспільство Грузії стабільно прагне до вступу в ЄС, попри внутрішньополітичні кризи чи зовнішні виклики. Це підтверджує європейський вибір як стратегічний орієнтир більшості грузинів.
Опозиція звернулася до Євросоюзу
Після затвердження Михеїла Кавелашвілі, кандидата від партії “Грузинська мрія”, новим президентом країни чотири найбільші опозиційні партії Грузії звернулись до Євросоюзу. Лист адресовано високій представниці ЄС із закордонних справ Каї Калас та міністрам закордонних справ країн ЄС. Його підписали лідери опозиції: Ніка Мелія (“Коаліція за зміни”), Тіна Бокучава (“Єдність – Національний рух”), Мамука Хазарадзе (“Сильна Грузія”) та Заза Тавадзе (“Гахарія за Грузію”).
Опозиціонери закликали Євросоюз визнати “самопроголошений режим” Бідзіни Іванішвілі нелегітимним через політичну кризу в країні. Вони зазначили, що вибори президента, на яких Кавелашвілі став головою держави, лише погіршили ситуацію, оскільки кандидат від влади був активним ініціатором законів, що обмежують свободи, зокрема закону про “іноагентів”, і часто поширював антизахідну пропаганду.
У зверненні опозиційні сили закликали Євросоюз до термінових дій для підтримки демократії в Грузії. Серед вимог: негайне звільнення затриманих політиків та активістів, введення санкцій проти осіб, причетних до політичних репресій, припинення безвізового режиму для посадовців уряду “Грузинської мрії”, а також засудження насильства проти протестувальників і журналістів.
Хто такий Міхеїл Кавелашвілі?
Ексфутболіст, висунення якого кандидатом у президенти Грузії одноголосно підтримала партія “Грузинська мрія”. Кавелашвілі у 90-х роках грав за “Манчестер Сіті”, російські, швейцарські клуби, а також “Динамо” (Тбілісі), де шість разів ставав чемпіоном Грузії. Його політичний шлях, пов’язаний із депутатством від “Грузинської мрії”, розпочався у 2016 році й відзначився боротьбою з прозахідним президентом Міхеїлом Саакашвілі.
Кавелашвілі позиціонується як «народний кандидат, який протистоїть західному впливу». Представники партії, яка за ним стоїть, стверджують, що Кавелашвілі “служитиме виключно інтересам батьківщини”, виключаючи будь-які помилки чи зовнішні впливи.
Лідер партії Бідзіна Іванішвілі, олігарх із російським минулим, заявив, що Кавелашвілі служитиме грузинському народу, а не “іноземній владі”, та відновить “гідність інституту президента”. Опозиція ж натомість назвала цей крок “початком найтемніших часів” для країни.
Ана Долідзе з коаліції “Сильна Грузія” саркастично порівняла Кавелашвілі з “конем Калігули”, вказуючи на занепад інституту президентства. Міхеїл Саакашвілі, екс-президент і давній ворог Кавелашвілі, заявив, що Грузія вступила у “стадію знищення державності”, особливо через погрози опозиції.
Кавелашвілі з 2022 року входить до антизахідного руху «Сила народу», що відокремився від «Грузинської мрії». Лідери цього руху звинувачують опозицію та Саакашвілі у війні з Росією 2008 року та поширюють конспірологічні теорії про “Партію глобальної війни”, яка нібито підтримує конфлікти через проєвропейських політиків. Сам Кавелашвілі також відзначився провокаційними та антизахідними заявами.
Таким чином, його висунення викликало загострення протистояння між владою та опозицією. Станом на 15 грудня 2024 року, Європейський Союз офіційно не коментував висунення Михаїла Кавелашвілі кандидатом у президенти Грузії від партії “Грузинська мрія”.
