Психолог розповідає, як знайти сенс життя під час війни, коли здається, що його немає

Українці четвертий рік змушені жити в умовах, де кожен день сповнений невизначеності й тривоги, а кожна ніч перетворюється на випробування сиренами, вибухами й очікуванням нових атак. Війна поступово змінила не лише зовнішній вигляд міст, які вкрилися руїнами й слідами обстрілів, а й внутрішній світ людей, що постійно перебувають у стані виснаження, депресії та відчаю. Те, що раніше здавалося буденністю — спокійний сон, безпечна прогулянка, впевненість у завтрашньому дні — тепер виглядає майже розкішшю.

Багато хто відчуває, що час перестав мати чіткі межі, бо очікування закінчення війни розтягується у нескінченність, і замість відповідей з’являється дедалі більше питань. Люди намагаються шукати опору у близьких, у щоденних клопотах чи в роботі, але в глибині душі відчувають, що головним завданням стає саме виживання. І тоді виникає болюче й майже безнадійне запитання: чи можна віднайти сенс життя у світі, де сенсом, здається, є лише вижити.

Психолог Світлана Ройз розмірковує над цим питанням, яке дедалі частіше лунає від українців. Вона вважає, що саме тепер, коли війна продовжується і коли кожен день стає випробуванням, важливо знайти внутрішню опору і розуміння того, що сенс не приходить зовні, а народжується з наших власних відповідей на обставини. Сенс не закладений у самому житті як даність — його формують наші дії, наші кроки і наша здатність відповідати на виклики, які постають перед нами.

Психолог зазначає, що нещодавно мала розмову з людьми, які у відчаї намагалися зрозуміти, «який може бути сенс у житті, де сенс — лише вижити, і все вирішується за нас». Для багатьох це питання звучить майже риторично, адже зруйновані будинки, втрати близьких і постійний страх смерті перекреслюють будь-які надії. Проте відповідь можлива, якщо звернутися до досвіду тих, хто пройшов ще важчі випробування.

Світлана Ройз посилається на книгу Віктора Франкла «Людина в пошуку справжнього сенсу», у якій він описував переживання у концтаборі. Вона наголошує на його думці про те, що для людей у відчаї було вирішальним не очікувати сенсу від життя, а зрозуміти, що життя саме очікує від них. Франкл писав, що ми маємо перестати ставити питання про сенс життя як про щось абстрактне, натомість маємо усвідомити, що життя ставить перед нами завдання щодня і щогодини. Ройз пояснює, що це завдання завжди конкретне, воно потребує відповіді не словами, а діями.

Психолог підкреслює, що життя є відповідальністю за ті рішення, які ми приймаємо, і за ті вчинки, які ми здійснюємо у відповідь на обставини. Саме вони формують долю кожної людини. І тому сенс життя не може бути однаковим для всіх. Він завжди унікальний, бо залежить від конкретних умов, у яких перебуває людина, від проблем, які постають перед нею, і від того, як вона на них реагує.

Ройз вважає, що ця думка особливо важлива зараз для українців, які щодня живуть у стані невизначеності. Сенс життя неможливо визначити загальною формулою, він завжди конкретний і завжди стосується конкретної ситуації. У цьому й полягає його глибинна природа. Для одних сьогодні сенсом стає підтримка близьких, для інших — служба чи волонтерство, для когось — збереження родини, турбота про дітей або виконання маленьких, але важливих завдань.

Світлана Ройз зауважує, що у дні, коли невизначеність і тривога стають надмірними, важливо триматися власної великої мети. Навіть якщо ця мета ще не досяжна і навіть якщо шлях до неї невідомий, усвідомлення її наявності дає людині внутрішню опору. Водночас необхідно зосереджуватися на маленьких і конкретних кроках, які можна здійснити вже сьогодні. Це можуть бути найпростіші дії, але саме вони допомагають відчувати сенс, зберігати внутрішню рівновагу і долати хаос, який нав’язує війна.

Психолог підводить до висновку: навіть у світі, де щодня лунають сирени і падають ракети, сенс життя не зникає. Він не дається людині ззовні, він формується у відповідях на запитання, які ставить саме життя. І ці відповіді кожен знаходить по-своєму — у діях, у стосунках, у відповідальності за близьких і за власний вибір.