Із 19,5 тис. дітей, примусово депортованих на територію РФ, Білорусі чи утримуваних у тимчасово окупованих районах, на підконтрольну Україні територію вдалося повернули менш ніж 700. Частина дітей повернулася на Батьківщину завдяки зусиллям міжнародних партнерів України. Перемовини щодо репатріації неповнолітніх тривають постійно.
Серед тих, кого вже вдалося повернути, більшість дітей зазнали глибоких психологічних травм через бойові дії та поведінку тих, хто їх утримував у Росії, повідомив генеральний директор благодійної організації Save Ukraine Микола Кулеба. Завдяки зусиллям організації додому вдалося повернути 373 неповнолітніх українців.
Ці діти потребують поступової адаптації, особливого підходу, тривалої роботи з психологами чи психотерапевтами. Утім, таких фахівців в Україні сьогодні катастрофічно не вистачає.
“Критичний дефіцит таких фахівців уже досить помітний. Пошуки психолога чи логопеда в прифронтових великих містах займають місяці, при тому, що фонди пропонують конкурентну винагороду. Частина фахівців виїхала за кордон, частина в столицю або більш безпечні території. Залишилась меншість, які працюють у важких умовах, вигорають, і врешті звільняються”, – говорить голова благодійного фонду “Голоси дітей” Олена Розвадовська.
На думку очільниці організації, вже сьогодні держава має почати інтенсивну підготовку великої кількості дитячих психологів, оскільки за п’ять років
“Основна хвиля посттравматичних стресових розладів почнеться після завершення активних бойових дій. Для того, щоб і через пʼять років було кому працювати з дітьми з травмою війни, нових фахівців треба готувати вже сьогодні. Потрібно оголошувати додаткові набори в університети, де вже є відповідні факультети, відкривати у партнерстві з державою нові програми навчання і збільшувати критичну масу фахівців. Уся післявоєнна психосоціальна реабілітація та підтримка буде триматись на наявності спеціалістів. Не стільки стін і грошей (що теж важливо), а більшою мірою наявності професіоналів, які зможуть працювати з дітьми та дорослими”, – зазначає Олена Розвадовська.
Голова благодійного фонду “Голоси дітей” говорить, що психологічна реабілітація дітей, яких вдалося повернути після депортації, має складатися не лише з кількох відвідин психолога. Це має бути ціла система заходів з реабілітації.
Має бути створена ціла інфраструктура підтримки, яка передбачає: психологічні послуги; допомогу кейс-менеджера з оформлення документів та пільг; освітні заклади, які розуміють та підтримують дітей з травмами; спеціалізованих фахівців, таких як сенсорні терапевти та дитячі психіатри; а також різноманітні гуртки та спортивні секції.
Увага також має бути спрямована на всю родину дитини, адже травма впливає на всіх, і часто саме опікуни несуть найбільшу відповідальність за успіх реабілітації.
Сервіси та послуги для дітей, які пережили депортацію, повинні створюватися за їх участю, вважає Олена Розвадовська. Це допоможе дітям відчути, що вони можуть впливати на своє життя, підвищуючи їхню впевненість у власних спроможностях та не закріплюючи їх у ролі жертв.
