МОН знову обіцяє «потужний» прорив в освітній діяльності, і цього разу у вигляді «нульового курсу». Посадовці-«реформатори» подають його як формат, який нібито раніше не існував в українській вищій освіті. Звучить амбітно, майже як відкриття Америки, але варто придивитися уважніше, і пафос швидко зникає. За гучною назвою проглядається добре знайома давня модель підготовки старшокласників і молоді до вступу у виші. Все це українські університети, інститути і академії робили десятиліттями без окремих постанов і презентацій про «нову філософію доступу до освіти». Тож замість розмови про нововведення логічніше говорити про ребрендинг старих рішень, які МОН тепер просто вирішило знову взяти під контроль, демонструючи, як завжди, бурхливу діяльність.
«Нульовий курс» у вишах: що саме пропонує МОН
Українські університети готуються запустити формат, якого за заявами посадовців з МОН раніше в системі вищої освіти фактично не існувало, нульовий курс у межах так званого зимового вступу. Йдеться не про альтернативну чи скорочену освіту, а кількамісячний підготовчий етап між школою і першим курсом, покликаний вирівняти знання тих, чию освітню траєкторію зламала війна.
Цей формат з’являється як відповідь на очевидну реальність, адже кілька років поспіль українські випускники навчалися в умовах постійних переїздів, дистанційки, перебоїв зі світлом і зв’язком, а іноді і взагалі мали вимушені паузи у навчанні. Університети отримують першокурсників з дуже різним стартом, і класичні підготовчі курси вже не справляються з масштабом проблеми. Нульовий курс задуманий як системне рішення з чіткими вимогами до змісту, якості та зв’язком із подальшим вступом.
Зимовий вступ фактично відкриває додаткове вікно перед основною вступною кампанією, і перші набори прив’язані до вступу 2026 року. Навчання стартуватиме з січня і, за потреби, триватиме до березня, причому університети зможуть формувати один або кілька потоків. Це не означає окремого «зимового» бакалаврату, а скоріше сприйматиметься як місток, який дозволяє спокійно підготуватися до НМТ і водночас звикнути до університетського формату навчання.
Програма орієнтована на тих, хто планує вступати на бакалаврат і відчуває освітні прогалини. Передусім йдеться про молодь з тимчасово окупованих або прифронтових територій, вступників, які не змогли скласти НМТ з об’єктивних причин, а також військовослужбовців, ветеранів і тих, хто повертається до цивільного життя після полону чи служби. Саме для цих категорій передбачена бюджетна форма нульового курсу з державною підтримкою, включно з компенсацією проживання в гуртожитку за потреби.
Водночас формат не закритий і для інших вступників – ті, хто формально не належить до пільгових категорій, зможуть навчатися на контрактній основі. Постанова встановлює верхню межу вартості у розмірі не більш як 3 тисячі гривень на місяць, хоча конкретну ціну визначатиме навчальний заклад. При цьому принциповою умовою має бути саме нульовий курс, а не довільні підготовчі заняття під цією назвою.
Зміст програми зосереджений на тому, що справді критично для вступу і подальшого навчання: українська мова, математика та профільний предмет залежно від обраного напряму. Ці дисципліни знайомі кожному випускнику, але логіка криється не у повторенні шкільного підручника, а систематизації знань, роботі з типовими завданнями НМТ, закритті конкретних прогалин. Окремий блок присвячений адаптації до університетського життя у формі навчання парами замість 45-хвилинних уроків та більш самостійній організації роботи.
Навчання за базовою моделлю максимально наближене до денної форми, коли майбутні абітурієнти матимуть власний розклад, групи, регулярний контакт із викладачами. Водночас університети зможуть комбінувати очні, дистанційні та змішані формати з огляду на безпекову ситуацію та потреби слухачів. Для одинадцятикласників це означає можливість поєднувати школу й нульовий курс через вечірні заняття, онлайн-модулі або гнучкий розклад. Для випускників минулих років, військових чи тих, хто працює, така гнучкість є не бонусом, а необхідною умовою.
Важливим стимулом стає і зв’язок нульового курсу з подальшим вступом. Ті, хто проходить програму до кінця та підтверджує результат, зможуть отримати додаткові бали при вступі саме до того університету, де навчалися взимку. Конкретний механізм і розмір бонусу будуть прописані в правилах прийому 2026 року. Але вже зараз цілком зрозуміло, що університет інвестує в підготовку абітурієнта і зацікавлений бачити його серед своїх студентів. Крім того, це рішення створює нерівність правил для абітурієнтів при вступі. Ті з них, хто немає коштів на таку підготовку і не відноситься до пільгової категорії, будуть мати менше балів при вступі з самого початку.
Як зазначають в МОН, до участі в зимовому вступі зможе долучитися будь-який заклад вищої освіти, готовий організувати нульовий курс за погодженими стандартами. Для вступника це виглядатиме як перелік університетів, які оголосили зимовий набір, а вже далі вибір робиться з урахуванням майбутніх планів і спеціальності.
У довгостроковій перспективі цей інструмент дає університетам можливість впливати на якість підготовки ще до першого курсу, а державі — зменшити втрати людського капіталу, спричинені війною. Очевидно, що нульовий курс не обіцяє легкого старту, але дає час і структуру, щоб на перший курс вступали не виснажені обставинами вступники, а ті, хто має реальний шанс витримати навчання і дійти до диплому.
Ще одним нововведенням у вступній компанії 2026 року буде відмова від мотиваційних листів. Цей крок підтверджує той факт, що інструмент, який замислювався як спосіб побачити абітурієнта «за балами», давно перестав працювати в реальному відборі. За кілька років масового дистанційного вступу мотиваційний лист перетворився на формальність, де щирий текст дедалі частіше поступався місцем шаблонам, платним авторам і згенерованим фрагментам, а приймальні комісії опинялися перед масивом документів, що майже не відрізнялися між собою і не давали додаткової інформації для ухвалення рішень.
Фактично МОН фіксує зсув логіки відбору, коли в умовах війни держава робить ставку не на декларативну «мотивацію», а більш прозорі та перевірювані критерії. Роль такого фільтра остаточно перебирає на себе НМТ, який у 2026 році знову відбудеться в одноденному форматі за вже знайомою моделлю з українською мовою, математикою, історією України та предметом на вибір. Збереження чинності результатів тестування з 2023 року і скасування ДПА для всіх ключових шкільних ланок через безпекові ризики дають можливість мінімізувати стресові та сумнівні з точки зору якості елементи й залишити те, що реально можна адмініструвати в умовах війни.
Водночас МОН намагається спростити порядок прийому документів вступників, він буде зрозумілим як фахівцям приймальних комісій, так і самим абітурієнтам та їхнім батькам, для яких багатосторінкові документи з винятками та примітками давно стали окремим бар’єром. Публічне обговорення проєкту після ухвалення закону має стати тестом на готовність системи говорити з майбутніми студентами без бюрократичного перекладу з «освітньої мови».
Історія, яку назвали інновацією
Історія з «нульовим курсом», який у МОН подають як відповідь на освітні втрати війни, виглядає ребрендингом давно відомих практик. Українські університети десятиліттями системно працювали з абітурієнтами ще до вступу, вибудовуючи складну інфраструктуру довузівської освіти, яка включала і предметну підготовку, і адаптацію до академічного середовища, і відбір мотивованої молоді без гучних концепцій та нормативних «перезапусків».
Слід згадати підготовчі відділення для робітничої та сільськогосподарської молоді, через які держава цілеспрямовано заводила до вищої школи людей з виробництва і села. Університет або інститут визнавав, що шкільна підготовка цих людей часто була недостатньою або перерваною. Заняття на підготовчих відділеннях проходили у вихідні дні або вечорами, без відриву від роботи, у групах, де поруч сиділи токарі, механізатори, слюсарі, агрономи-початківці або демобілізовані солдати. Фіналом такого навчання були випускні іспити, результати яких одночасно були вступними до вишів, однак до них додавалася лише співбесіда.
Наприклад, наприкінці 1960-х років у Харківському університеті імені Каразіна та педагогічного інституту запрацювали підготовчі відділення для тих, хто прийшов з виробництва, села або армії, а з середини 1970-х років для старшокласників почали працювати системні підготовчі курси. Фактично йшлося про той самий «місток» між школою і вищою освітою, який сьогодні описують як інновацію.
У 1990-х роках ця модель не зникла, а трансформувалася. Центр довузівської освіти Каразінського університету, створений у 1995 році, об’єднав підготовчі курси й Малий каразінський університет, що стало платформою, де щороку понад тисяча школярів працювали з університетськими викладачами, брали участь в олімпіадах, наукових конференціях і фактично проходили ранню академічну соціалізацію. Як бачимо, денні, вечірні й дистанційні формати, психологічна адаптація, робота з дітьми з сільських шкіл, підтримка обдарованої молоді десятиліттями існували без окремого політичного бренду.
Аналогічні структури працювали й в інших університетах, зокрема в технічних. Підготовчі відділення з багаторічними програмами, профільними групами для учнів 9–11 класів, комп’ютерними курсами, факультативами та «репетиційним» форматом фактично виконували ту ж функцію, яку нині приписують нульовому курсу. Показовими є й результати, адже університети мали високий відсоток вступу випускників таких програм на бюджет, стабільні групи з невеликою наповнюваністю, що дозволяла працювати з кожним вступником індивідуально.
Окрема лінія велася щодо роботи з абітурієнтами з тимчасово окупованих територій, яка була налагоджена задовго до повномасштабної війни. Підготовчі курси зі стипендіальним забезпеченням, спрощений перетин КПВВ, мережа університетів по всій країні, готових приймати таких вступників завжди були відповіддю системи на кризові умови і нерівний доступ до освіти. За логікою й змістом це ті самі механізми вирівнювання стартових можливостей, які нині подаються як новий державний інструмент.
На цьому тлі ініціативи МОН виглядають дивно, і проблема полягає в тому, що посадовці міністерства не знають про тривалий досвід довузівської освіти, накопичений десятиліттями. Крім того, це рішення ризикує отримати ще одну конструкцію, яка буде дублювати вже існуючі структури.
