Реформа старших класів: міністр освіти і науки пояснив, чому школи перестануть набирати 10–12 класи

Українська школа входить в новий етап реформи в умовах, коли діти вже кілька років навчаються під впливом війни, евакуацій, повітряних тривог, втрати звичного середовища та нерівного доступу до якісної освіти. В цих умовах реформа старшої профільної школи стає для родин питанням щоденної доступності освіти, бо після 9 класу частина дітей вже не зможе залишитися в своїй школі поруч з домом.

Як міністр освіти і науки пояснює скорочення старших класів

В Україні триває формування мережі академічних ліцеїв, у яких після запуску реформи мають навчатися учні 10–12 класів. Повноцінний перехід на нову модель запланований на 1 вересня 2027 року, однак окремі громади вже ухвалюють рішення, які школи збережуть старші класи, а які надалі працюватимуть як гімназії.

Міністр освіти і науки Оксен Лісовий пояснив, що труднощі з доступом до навчання виникли в тих громадах, де майбутні академічні ліцеї розташовані на відстані від місця проживання учнів. За його словами, понад 80% територіальних громад вже визначилися з мережею таких закладів, проте не всі рішення виявилися зручними для дітей через транспорт, дороги й реальні умови добирання.

Після запуску реформи школи, які не увійдуть до мережі академічних ліцеїв, навчатимуть дітей до 9 класу. Учні, які продовжуватимуть здобувати повну середню освіту, переходитимуть до ліцеїв, де має бути профільне навчання, сучасніша матеріальна база та можливість обирати освітній напрям.

Логіка реформи МОН полягає в тому, щоб старша школа перестала бути механічним продовженням навчання після 9 класу в будь-якому закладі, незалежно від його можливостей. МОН хоче зосередити 10–12 класи в академічних ліцеях, де можна організувати профільні предмети, лабораторії, сильніші освітні програми та підготовку до вступу або подальшої професійної освіти.

Для невеликих шкіл така модель означає втрату старших класів, оскільки створити повноцінне профільне навчання там часто складно через малу кількість учнів, нестачу вчителів окремих спеціальностей і слабшу матеріальну базу. У результаті частина закладів залишиться важливою для громади, проте працюватиме в іншому статусі — як гімназія для дітей до 9 класу.

Такий підхід має дати старшокласникам ширший вибір, однак він одразу загострює питання відстані. Для міста перехід до іншого ліцею може означати інший маршрут громадським транспортом, а для села або маленької громади — щоденну поїздку в сусідній населений пункт, залежність від автобуса, стану дороги та графіка, який має витримувати навчальний день підлітка.

Діти війни і проблема дороги до школи

Для учнів, які навчаються під час війни, дорога до школи має важливе значення. У багатьох регіонах освітній процес уже залежить від укриттів, тривог, безпекової ситуації, перебоїв зі світлом і психологічного стану дітей, які кілька років живуть у режимі постійної напруги. Якщо до цього додається щоденне добирання до ліцею в інший населений пункт, реформа починає вимірюватися не лише якістю програми, а й витривалістю родини.

Підліток після 9 класу має отримати доступ до сильнішого навчання, проте цей доступ не може існувати лише на папері. Якщо автобус їздить нерегулярно, дорога взимку стає небезпечною, а батьки не мають змоги щодня возити дитину самостійно, вибір профілю перетворюється на складне побутове рішення. Для дітей із віддалених населених пунктів така ситуація може вплинути і на навчальну мотивацію, і на відвідуваність, і на здатність готуватися до майбутнього вступу.

Окремо стоїть питання дітей, які через війну вже втратили стабільне навчальне середовище. Частина з них пережила переїзд, окупацію, навчання в чужій громаді або тривалу дистанційну освіту. Для таких учнів зміна школи після 9 класу потребує продуманої адаптації, бо новий ліцей означатиме не лише інші предмети, а й новий колектив, інший ритм дня та більшу відповідальність за власну освітню траєкторію.

Що МОН обіцяє зробити для доступності ліцеїв

У МОН визнають, що сама мережа ліцеїв не вирішить проблему, якщо громади не матимуть нормальної інфраструктури. Для забезпечення доступу до старшої школи держава планує вкладати кошти в ремонт місцевих доріг, закупівлю нових шкільних автобусів і організацію підвезення учнів.

Ці рішення мають стати практичною частиною реформи, без якої нова модель залишатиметься нерівною для різних територій. Там, де автобуси ходитимуть стабільно, маршрути будуть зрозумілими, а дороги придатними для щоденних поїздок, академічні ліцеї можуть дати учням кращі можливості, ніж невеликі старші класи у слабше оснащених школах. Там, де транспортне питання залишиться невирішеним, родини сприйматимуть реформу як втрату звичного доступу до освіти.

Для громад це означає потребу планувати не лише назви закладів у майбутній мережі, а й конкретний шлях дитини від дому до класу. Розклад автобусів, час у дорозі, наявність укриття в ліцеї, підвезення після занять, зимові маршрути та зв’язок із батьками мають бути частиною підготовки до 2027 року, оскільки без цих деталей профільне навчання не стане доступним для всіх учнів.

Що зміниться для родин після 2027 року

Після повного запуску реформи родини повинні будуть раніше замислюватися над тим, де дитина продовжить навчання після 9 класу. Якщо раніше для багатьох школярів шлях був очевидним — залишитися у своєму класі й перейти до 10-го, то нова модель передбачає вибір академічного ліцею, профілю та освітнього напрямку.

Для одних дітей це відкриє можливість навчатись у сильнішому середовищі, де будуть зібрані учні з подібними інтересами та кращі ресурси для підготовки до майбутньої професії. Для інших родин головним питанням стане не профіль, а доступність: чи зможе дитина щодня доїжджати, чи не буде дорога забирати надто багато часу, чи витримає вона таке навантаження поруч із навчанням, домашніми завданнями й безпековими викликами воєнного часу.

Найчутливішою ця зміна буде для сільських і віддалених громад, де школа часто є не лише місцем навчання, а й центром соціального життя підлітків. Перехід старшої школи до ліцею в іншому населеному пункті змінить щоденний ритм сімей, тому підготовка має бути зрозумілою для батьків заздалегідь, без раптових рішень напередодні нового навчального року.

Мета реформи передбачає, що старші класи мають давати учням більше, ніж стандартний набір предметів у школі, яка не має достатньо ресурсів для профільного навчання. Академічний ліцей повинен стати місцем, де підліток може глибше вивчати обрані дисципліни, працювати з обладнанням, мати сильніший педагогічний супровід і краще готуватися до подальшої освіти.

Водночас якість не повинна відриватися від доступності. Якщо дитина з великого міста отримує ліцей поруч із домом, а дитина з віддаленого села мусить щодня витрачати години на дорогу, стартові умови залишаються різними. У країні, де війна вже поглибила освітні втрати, будь-яка реформа має враховувати не лише модель навчання, а й нерівність між громадами, яка проявляється в транспорті, інтернеті, безпеці та кадровому забезпеченні.

Тому ключове завдання до 2027 року полягає не в тому, щоб просто перейменувати частину шкіл на гімназії та визначити перелік ліцеїв. Громади й держава мають підготувати реальний маршрут для кожної дитини, яка після 9 класу потребуватиме повної середньої освіти, бо для підлітків воєнного покоління стабільне навчання є одним із небагатьох способів повернути відчуття нормального майбутнього.

До 1 вересня 2027 року освітня мережа має стати зрозумілою для учнів і батьків не в загальних формулюваннях, а через конкретні рішення. Родини повинні знати, який ліцей прийматиме дітей із їхньої громади, які профілі там будуть доступні, як організують підвезення, скільки часу триватиме дорога та хто відповідатиме за безпеку учнів.

Для дітей війни такі речі мають особливе значення, бо вони вже навчаються в умовах, де будь-яка невизначеність швидко перетворюється на додатковий стрес. Якщо реформа буде підготовлена з урахуванням транспортних маршрутів, укриттів, кадрових потреб і комунікації з батьками, старша профільна школа може стати кроком до якіснішої освіти. Якщо ці питання залишаться другорядними, скорочення 10–12 класів у частині шкіл сприйматиметься як ускладнення доступу до навчання для тих дітей, яким і без того доводиться здобувати освіту в умовах війни.