Руслан Стефанчук повідомив про розгляд проєкту нового правопису української мови: позиція політиків і експертів

У сучасних умовах державотворення мова перестає бути лише засобом спілкування, вона перетворилася на правовий, політичний і технологічний інструмент. Тому питання перегляду українського правопису виходить далеко за межі лінгвістичних дискусій і стосується сфери законотворення, цифрової політики, міжнародного співробітництва та культурної самостійності.

Руслан Стефанчук про новий український правопис

На нараді, присвяченій українізації національного законодавства, Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомив, що до кінця 2025 року планується розгляд проєкту нового українського правопису. Це рішення стало логічним продовженням попередніх спроб впорядкувати мовну норму, які тривали впродовж кількох років, і покликане забезпечити єдність термінології, точність формулювань та відсутність кальок, що залишилися у текстах нормативних актів ще з радянських часів.

Стефанчук наголосив, що у багатьох чинних нормативно-правових актах досі трапляються русизми, кальки та канцеляризми, які не відповідають сучасним нормам української мови. Це, за його словами, створює додаткові труднощі для розуміння законів не лише громадянами, а й міжнародними партнерами, зокрема під час перекладу документів у межах євроінтеграційних процесів.

На думку спікера парламенту, українська мова має стати конкурентною в правовій сфері, адже від точності формулювань і стандартизованості перекладів залежить коректність адаптації українського законодавства до європейського права. Він підкреслив, що мова законів повинна бути такою ж чіткою й передбачуваною, як і сам законодавчий процес.

Стефанчук також заявив про намір започаткувати «нову еру шрифтотворення» — процес, який має на меті оновлення системи офіційного письма і стандартизацію державних текстів. У цьому він бачить один з елементів утвердження мовної незалежності українського законодавства.

Закон і мова: від форми до змісту

Ідея мовного оновлення стосується не лише граматики чи орфографії, а й юридичної структури текстів. Під час обговорення було порушено питання про створення єдиного термінологічного словника для правової системи, який би унеможливив подвійне трактування понять.

Як зазначив перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко, Україна зараз перебуває на перетині двох масштабних процесів — євроінтеграції та цифрової трансформації. Від того, наскільки узгоджено будуть адаптовані українські закони до європейських норм, залежить не лише швидкість вступу країни до ЄС, а й функціональна ефективність майбутніх державних інституцій.

Корнієнко звернув увагу на ще один аспект — вплив штучного інтелекту на мовне середовище. Оскільки сучасні алгоритми навчаються на текстах, які створює людина, особливого значення набуває точність і логічна чистота офіційних документів. «Якщо ми хочемо, щоб у майбутньому цифрові системи відтворювали українську мову без помилок і перекручень, ми повинні вже зараз закладати для них правильну базу», — наголосив він.

Соціальний вимір: мова як відображення суспільства

Під час наради заступниця Голови Верховної Ради Олена Кондратюк наголосила на необхідності ширшого використання фемінітивів у законодавчих текстах. Вона підкреслила, що сучасна українська мова має відображати рівність представництва жінок і чоловіків у публічному житті, адже мовна форма є частиною культурного коду держави.

На думку Кондратюк, мова закону не повинна відставати від мовної динаміки суспільства, у якому поступово зникають патріархальні формули звернень і професійних назв. Уніфікація фемінітивів у правовому полі, за її словами, не лише забезпечить відповідність законодавства сучасним мовним тенденціям, а й сприятиме формуванню збалансованої правової культури.

Історія правописних реформ: від 2019 до 2025 року

Історія нового українського правопису розпочалася ще у 2019 році, коли Кабінет Міністрів схвалив його оновлену редакцію. Документ передбачав низку змін у написанні слів, спрощення деяких правил і повернення певних історичних форм. Проте вже у 2021 році Окружний адміністративний суд міста Києва визнав постанову Кабміну незаконною, що спричинило правову невизначеність і численні дискусії серед науковців та юристів.

Після тривалого розгляду Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення попередньої інстанції, а Верховний Суд у 2024 році остаточно підтвердив чинність нового правопису. Тоді ж завершився п’ятирічний перехідний період, який дозволяв поступово впроваджувати нові норми в освіті, медіа та офіційній документації.

Однак тепер, на тлі євроінтеграційних зобов’язань, виникла потреба у створенні більш адаптованої системи мовних стандартів, здатної поєднати українську традицію з вимогами міжнародної правової термінології.

Погляд експертів: мова як інструмент державної комунікації

Лінгвісти та правники вважають, що перегляд правопису має не лише культурне, а й стратегічне значення. Доктор філологічних наук Оксана Сердюк у коментарі для одного з профільних видань зазначає, що українська мова в юридичній сфері залишається надто неоднорідною, особливо в частині перекладу нормативних термінів із латини та англійської. Відсутність усталених еквівалентів, на її думку, призводить до плутанини у законодавчих текстах і створює ризик неоднозначного тлумачення норм.

Водночас юрист-міжнародник Андрій Литвин вважає, що новий правопис повинен стати не просто оновленням орфографії, а комплексним стандартом правової комунікації, який забезпечить гармонізацію української термінології з європейськими юридичними практиками.

«Мова закону — це форма права, і її точність визначає якість правосуддя», — зазначив він.

Проєкт нового правопису української мови, який планують розглянути до кінця 2025 року, може стати одним з найважливіших етапів мовної реформи останнього десятиліття. Його ухвалення має на меті як впорядкувати правопис, так і створити мовну основу для подальшої євроінтеграції, цифровізації документообігу та підвищення якості правової мови. Україна поступово переходить від декларування мовної незалежності до її практичного втілення — через точність законодавчих текстів, прозорість перекладів і відповідність стандартам європейського права.