Європейські засоби масової інформації активно висвітлюють підсумки домовленості міністрів з питань екології країн ЄС щодо кліматичної мети, яка передбачає скорочення обсягів шкідливих викидів на 90% до 2040 року у порівнянні з рівнем 1990 року. Водночас у переговорах був досягнутий компроміс: держави отримали можливість «купувати» п’ять процентних пунктів цієї мети за рахунок компенсацій викидів в інших країнах. Європейська преса відзначає, що такий підхід розмиває заявлені кліматичні цілі та аналізує його у контексті підготовки до кліматичного саміту ООН COP30, який наступного тижня розпочнеться в бразильському місті Белен.
В понеділок у Белені стартує саміт, напередодні якого генеральний секретар ООН Антоніу Гутерриш закликав до посилення заходів протидії зміні клімату. За його словами, зупинити глобальне потепління на рівні 1,5 градуса наразі не вдалося, а кожне підвищення температури на десяту частку градуса спричиняє зростання голоду, змушує людей залишати місця проживання та призводить до збільшення економічних втрат. Європейські ЗМІ коментують ці події і наголошують на необхідності конкретних дій з боку держав та міжнародних організацій.
La Stampa – Італія
У своїй статті для туринської газети La Stampa італійський геолог Маріо Тоцці критикує рішення Європейського Союзу:
«Наявна капітуляція у справі досягнення амбітних цілей, які ЄС поставив перед собою за часів попередньої політичної більшості.
… Очевидна поступка країнам, які вимагали пом’якшити позиції Європи, країнам, налаштованим проти Нового зеленого курсу, а це передусім Польща та Італія (але й Франція також). І це є поразкою для Іспанії та Німеччини, які наполягали на більш “жорсткій” нижній межі в передбаченому діапазоні. А головне – це поразка для наших дітей та онуків, ось що тут хочеться додати».
Die Welt – Німеччина
Берлінська Die Welt вимагає від ЄС нової стратегії:
«Оскільки на частку ЄС припадає лише шість відсотків світового обсягу викидів, ухвалена дорогоцінна стратегія енергетичного переходу ніяк не сприятиме справі порятунку клімату. Зате вона створює загрозу відтоку виробництва та виникнення соціальних проблем. Обидва найважливіші конкуренти – Китай та США – переслідують не настільки суворі кліматичні цілі, а енергоресурси там значно дешевші, ніж у ЄС.
… Поки у світі немає міжнародного “кліматичного клубу”, який визначав би економічні стимули щодо скорочення емісій, зокрема за межами ЄС, останньому потрібна інша стратегія. На кліматичній конференції ООН у Бразилії ЄС має чітко дати зрозуміти, що працюватиме на досягнення власних цілей лише за умови, якщо інші найбільші емісії – такі як США, Китай, Індія та Росія – також рухатимуться в цьому напрямку».
Süddeutsche Zeitung – Німеччина
Мюнхенська газета Süddeutsche Zeitung критикує непослідовний курс ЄС:
«Так, справді: оточена сліпцями, які не бажають бачити далі власного носа, а також лицемірами та пристосуванцями світу, Європа зі своїм внеском виглядає досить непогано. Проте цей внесок тепер супроводжується знаком питання, який змусить ламати голову не лише Об’єднані Нації на кліматичному саміті в Белені, а й європейський бізнес та економіку. І все тому, що брюссельський компроміс упустив з уваги факт, що ясність у питанні захисту клімату завжди була ще й самоціллю – слугувати європейській економіці компасом, який показує шлях до кліматичної нейтральності.
А тепер стрілка цього компаса завагалася, ніби хтось наблизив до неї магніт. Поки Європарламент ще в змозі щось тут виправити – і він зобов’язаний це зробити. … З кожною десятою долею градуса, на яку зростає глобальне потепління, з кожним повінню та новою посухою переорієнтування стає все більш нагальним завданням. І навіть незрячі зобов’язані це усвідомити!».
La Croix – Франція
У справі захисту клімату необхідне нове рішеення, – з таким закликом звертається головний редактор паризької католицької газети La Croix Жан-Крістоф Плокен:
«Підстав для оптимізму немає. Хай більшість держав останнє десятиліття й почала робити якісь кроки, проте під впливом Дональда Трампа, який бойкотував саміт у Белені, кліматичний скепсис тільки зростає. З дня конференції COP21, що відбулася у 2015 році в Парижі, розкол у світі продовжує ширитися.
Багаті країни втратили динаміку і не здатні забезпечити необхідну солідарність між північчю та півднем у питанні фінансування кліматичного переходу. Проте докладені зусилля не були марними – і вони повинні сприяти недопущенню сценарію кліматичної катастрофи до 2100 року. У будь-якому разі загальну мобілізацію необхідно продовжувати!».
Aftonbladet – Швеція
Стокгольмська Aftonbladet негативно оцінює рішення прем’єра Швеції Ульфа Крістерссона не їхати на конференцію з питань клімату особисто, а відправити туди замість себе міністра з питань ЄС та північного співробітництва Єссику Русенкранц:
«Навіть якщо саміти останніх років виявлялися розчаруванням, приїзд глав урядів завжди мав важливе символічне значення. І не в останню чергу для зміцнення нестабільного міжнародного співробітництва. … У 2022 році країни світу домовилися про створення фонду компенсацій для держав, які найбільше постраждали від зміни клімату. У 2023 році вперше офіційно визнано, що головною причиною кліматичної кризи є викопне паливо. А у 2025 році, коли мова зайшла про втілення ухвалених рішень у життя, Швеція відступає – так само як і Сполучені Штати. Якщо Крістерссона переоберуть у 2026 році, він, ймовірно, вийде навіть з Паризької угоди!».
El País – Іспанія
У своїй статті, опублікованій у мадридській газеті El País, п’ятеро молодих науковців закликають Іспанію докласти всіх зусиль для завершення епохи викопного палива:
«В Іспанії суспільні дебати зосереджені на пристосуванні до змін клімату. Проте неможливо залатати рану, не зупинивши кровотечу: пристосування марне, поки не буде сказано ‘ні’ викопним видам палива. … На майбутньому кліматичному саміті Іспанія має приєднатися до договору про нерозповсюдження викопного палива – і стати в один ряд із провідними країнами, які борються за порятунок клімату.
… Бездіяльність останніх десятиліть змушує нас приймати радикальні заходи. Альтернатива – дистопія, яка лише погіршить кліматичний апартеїд: поки небагато хто користуватиметься перевагами, більшість людей на планеті приречена на існування в кліматичному пеклі».
Le Quotidien – Люксембург
Люксембурзька Le Quotidien попереджає, що якщо кліматичні цілі не будуть досягнуті, це обернеться руйнівними наслідками:
«Так, ми не впоралися. Наразі ми особливої різниці не відчуваємо. Але через кілька десятиліть зміна клімату зачепить і наші території, розташовані у помірній кліматичній зоні, сумнівів у цьому немає. При цьому навряд чи люди з інших регіонів планети, малопридатних для життя через посуху, нестачу продовольства або повені, залишаться там жити. Поточне століття пройде під знаком гуманітарних і міграційних криз. Ця пекельна суміш здатна спровокувати конфлікти через доступ до ресурсів – і ми станемо цьому безпосередніми свідками».
Avvenire – Італія
Міланський католицький вісник Avvenire закликає не втрачати надії:
«Посилення воєн, масовані інвестиції в озброєння та постійно зростаючі потреби в енергії в рейтингу пріоритетів багатьох країн відсунули екологічні зміни на другорядне місце – але тільки не в їхній риториці. І це стосується не лише Вашингтона, який – за бажанням Дональда Трампа – має намір вийти з Паризької угоди і блискуче відсутній у Белені.
Тому не дивно, що Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерриш відкрив конференцію констатацією того факту, що головна мета Паризької угоди, а саме утримання підвищення середньосвітової температури нижче позначки 1,5 градуса, “у світовому масштабі не була досягнута”. Проте не все втрачено: світ ще може мінімізувати збитки, якщо невідкладно почне приймати заходи – починаючи з поетапного відмовлення від викопного палива».
Kauppalehti – Фінляндія
Гельсінська Kauppalehti сподівається на подальші зрушення:
«Мета у 1,5 градуса, зафіксована в Паризькій угоді, ще далеко не досягнута, проте за минуле десятиліття все ж сталося чимало. У сфері енергетики очевидні значні зміни, у Фінляндії фірми та підприємства також інвестували у скорочення викидів, оскільки цілком розумно порахували, що так буде краще для їхнього бізнесу. Під час кліматичних переговорів у найближчі тижні потрібно домогтися того, щоб на своє місце стали й інші частини цієї мозаїки».
Les Echos – Франція
Не потрібно надто зациклюватися на заключному комюніке конференції, – радить у своїй статті для паризької Les Echos Франсуа Жеменне, член Міжнародної групи експертів з питань зміни клімату:
«Якщо ми, навпаки, припинимо очікувати від кожної кліматичної конференції ООН рішучої зміни курсу і зосередимося на тому, що відбувається поза центральним обговоренням і вже набуло репутації непотрібної метушні, то тоді ми зможемо побачити підставу для надії. Адже коаліції та партнерства, які там укладаються, а також проєкти, на які виділяються кошти, – це значно конкретніші результати, ніж заключне комюніке. Саме ці результати малюють обриси майбутньої економіки».
Postimees – Естонія
Талліннська Postimees вважає, що економіки країн ЄС більше не здатні підтримувати амбітні цілі кліматичної політики Брюсселя:
«Естонія завжди позитивно підтримувала кліматичні цілі ЄС, оскільки наше уряд прагне продемонструвати, що ми усвідомлюємо відповідальність і орієнтовані на майбутнє. Водночас наші компанії та підприємства стикаються з високими цінами на енергоресурси, суворими приписами та часто змінними правилами.
Кліматична політика дедалі більше нагадує товар класу люкс, який можуть собі дозволити лише ті, чия економіка вже добре функціонує. Для Естонії, а також для багатьох інших країн нашого регіону, нині першочерговою є проблема безпеки, а не ситуація з кліматом через кілька десятиліть».
Eesti Päevaleht – Естонія
Талліннська Eesti Päevaleht нарікає на те, що критики кліматичної політики охоче навішують на неї ярлик лівої ідеології:
«Ця мета відповідає науковим рекомендаціям щодо темпу скорочення шкідливих викидів. Проте ще важливіше, що вона відповідає як інтересам Європи, так і інтересам самої Естонії. Тут немає нічого ідеологічного, немає жодних необґрунтованих тверджень або чогось нереального для виконання. На жаль, у сфері захисту навколишнього середовища та кліматичних питань в Естонії розгорнулося змагання серед тих, хто не проти вправлятися в пустій, гучній і часом абсурдній критиці. Саме це і є та сама ідеологізація, яка у короткостроковій та довгостроковій перспективі суперечить інтересам Естонії».
