19 грудня в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУАП) була введена нова стаття, яка запроваджує адміністративну відповідальність за сексуальні домагання. Цей крок став важливим для посилення правового захисту громадян від будь-яких форм приниження чи знущання, пов’язаних із сексуальними домаганнями. Законодавчі зміни охоплюють різноманітні прояви домагань, включаючи образливі слова, жести, рухи тіла та навіть повідомлення сексуального характеру в переписках.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” коментують, що саме передбачає нова стаття КУАП, які дії підпадають під визначення сексуальних домагань і як це вплине на повсякденне життя громадян. Фахівці пояснять, як працюватиме законодавча новація і які права мають постраждалі.
19 грудня 2024 року набрали чинності анонсовані раніше зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП) які були прийняті в рамках євроінтеграції. Колись, в 90-ті роки, дивлячись закордонні фільми, ми дивувались тому, що багато речей, які відбуваються відносно жінок в нашій країні (надмірна увага з боку начальника на роботі, надокучливі компліменти сексуального характеру від сусіда та інше) та вважаються чимось звичайним, в розвинених країнах не тільки отримують жорстку відсіч, але й є покарання. Минуло чверть століття та відповідні норми з’явилися врешті-решт у нашому законодавстві.
До Кодексу України про адміністративні правопорушення внесено нову статтю 173-7 “Сексуальне домагання”, яка визначає це поняття та встановлює юридичну відповідальність за вчинення таких дій. Відповідно до нової статті, якщо особа навмисно вчиняє щодо іншої людини образливі чи принизливі дії сексуального характеру, що можуть проявлятися як вербально (слова), так і невербально (жести, рухи тіла), зокрема через використання електронних засобів комунікації, вона може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Це справді становить новий виклик для Національної поліції, адже потребує чіткої реакції на різні форми сексуальних домагань, включаючи ті, що здійснюються у цифровому просторі.
Нова стаття дослівно передбачає:
“Сексуальне домагання, тобто умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій, — тягне за собою накладення штрафу від вісімдесяти (1 360 грн) до ста шістдесяти (2 720 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення стосовно особи, яка перебуває у матеріальній, службовій чи іншій залежності від правопорушника, — тягнуть за собою накладення штрафу від ста шістдесяти (2 720 грн) до двохсот вісімдесяти (4 760 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб”.
Не слід забувати, що в Кримінальному кодексі України також існує вже давно відповідна стаття 153 – Сексуальне насильство. Згідно неї вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) – карається позбавленням волі на строк до п’яти років.
Сексуальне насильство, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152, 154, 155 цього Кодексу, або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
При цьому сексуальне насильство, вчинене групою осіб – карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
Як ми бачимо, багато в чому дані статті перетинаються, тобто за ті ж самі дії можна притягти як до адміністративної, так й до кримінальної відповідальності. Як надалі буде розмежовуватися відповідальність – покаже практика.
Слід зазначити що стаття про сексуальне домагання є безстатевою, а отже під її дію можуть підпасти як дії чоловіка відносно чоловіка, так й чоловіка відносно жінки, так й жінки відносно чоловіка та жінки відносно жінки.
Хочемо наголосити, що вичерпного переліку прикладів сексуальних домагань в законодавстві не існує. З практики це можуть бути: будь-які обійми чи/та поцілунки без дозволу та згоди; будь-які дотики до рук, шиї, обличчя, голови, інших відкритих ділянок тіла без дозволу та згоди; будь-які поплескування, щипки сідниць, стегон чи/та будь-якої іншої частини тіла без дозволу та згоди; покладання рук на коліна, стегна чи/та будь-яку іншу частину тіла без дозволу та згоди; наполегливі пропозиції зробити масаж шиї, ніг, рук, голови, інших частин тіла або безпосереднє здійснення такого масажу без дозволу та згоди; прохання оголити/показати будь-які частини тіла; сексуалізоване пародіювання сексу та інші дії сексуального характеру, телефонні дзвінки та повідомлення у месенджерах з пропозиціями сексуального характеру, надсилання фото та відео статевих органів та наполегливе вимагання надіслати жінкою фото чи відео своїх статевих органів.
На міжнародному рівні існують Гаазьки принципи щодо сексуального насильства які містять Декларацію громадянського суспільства щодо сексуального насильства – загальні рекомендації про те, що робить насильство “сексуальним”. За даною декларацією є перелік сексуальних частин тіла, в якому, наприклад, зазначаються статеві органи, груди. У деяких культурах сексуальними вважаються й інші частини тіла: спина, особливо поперек, сідниці, вуха, волосся, стегна, губи, рот, шия, таз, талія та зап’ястки. Ці приклади сексуальних частин тіла є показовими та не вичерпними. Як мінімум, на цей перелік необхідно орієнтуватися, бо він є міжнародним.
Електронна комунікація у наші дні – це електронна пошта, форуми, чати, електронні ЗМІ, соціальні мережі онлайн тощо. Комунікаційними каналами, що забезпечують функціонування перелічених популярних видів електронної комунікації є телебачення, мобільний телефон, комп’ютер, Інтернет. От же будь-яке листування в будь-якому месенджері чи на сайті як що воно містить ознаки сексуальних домагань підпадає під відповідальність.
Справу про сексуальне домагання буде вирішувати суд загальної юрисдикції (звичайний місцевий) а от же саме суддя буде вирішувати чи є в діях особи, що притягається до відповідальності склад правопорушення та як що так, яке саме покарання буде йому призначено.
Необхідно зазначити, що справи по КУПАП мають протокольну форму – тобто підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол, складений уповноваженою на це особою. У справах про сексуальне домагання складати протокол мають виключне право уповноважені посадові особи органів Національної поліції. В першу чергу саме від якості складеного протоколу буде залежати чи прийме його суд для розгляду та чи можна буде на його підставі притягнути до відповідальності. Слід зазначити, що у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності слідство не проводиться. Поліція лише прийме заяву від потерпілої, відбере пояснення у особи яку звинувачують у сексуальному домаганні, опитають свідків, якщо такі були. Отже, від того, наскільки якісні докази надасть сама потерпіла (потерпілий) і буде залежати те, з якою вірогідністю кривдник буде притягнений до відповідальності.
Аби ефективно довести провину кривдника потрібно:
- зберігати усі надіслані листи, текстові та аудіо записи, які стосуються факту сексуального домагання;
- зберігати скріншоти листування у месенджерах з можливістю ідентифікації номера з яким велося спілкування;
- у разі наявності можливості записати непомітно розмову з кривдником на диктофон це потрібно зробити, або викликавши його на відверту розмову заручитися допомогою свідка, який буде непомітно присутній при даній розмові.
Що до віку, з якого настає відповідальність. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років замість покарань, передбачених в статті, можуть бути застосовані такі заходи впливу:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Ще один важливий аспект – строк впродовж якого можливе притягнення до відповідальності. При сексуальному домаганні стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
У протоколі про адміністративне правопорушення повинні обов’язково бути зазначені: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, про що робиться відмітка у протоколі. З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника може бути доставлено в поліцію. При цьому потерпілою є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Потерпілого може бути опитано як свідка.
У розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Суд при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ще раз наголошуємо, що саме від якості та кількості наданих доказів буде залежати доля правопорушника. Звісно сусідка може звернутися до поліції з заявою, що сусід Василь затяг її в темний куток під’їзду, обмацав всю та при цьому розповів таке, від чого вуха в’януть. Але коли дійде до справи, то вірогідніше, що Василь буде все заперечувати, а отже слово на слово – тож маємо нічого.
Як буде розвиватися практика, подивимось надалі, але у всякому випадку поки вона не буде напрацьована за даною статтею, треба бути максимально уважними як до складання самого протоколу, так й до наданих доказів
