Економічна ефективність будь-якої країни залежить від того, наскільки швидко та якісно виробляється продукція за наявними ресурсами, а також від того, який обсяг доданої вартості створюється на одного працівника. В Україні цей показник залишається значно нижчим у порівнянні з іншими країнами Європи та особливо з провідними економіками, такими як Німеччина, що створює прямий вплив на рівень заробітних плат, соціальні можливості та конкурентоспроможність на світових ринках.
Відставання у продуктивності та його наслідки
Голова Податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев повідомив, що середня продуктивність праці в Україні приблизно в 3–5 разів менша, ніж у країнах Європейського Союзу, і в 7–10 разів менша, ніж у Німеччині. Це означає, що українські підприємства витрачають більше часу та ресурсів на виробництво того ж обсягу продукції, що й закордонні компанії, і тому стикаються з труднощами при спробах конкурувати на міжнародних ринках.
Низька продуктивність праці має не лише економічні, але й соціальні наслідки. Вона обмежує розмір заробітних плат, зменшує можливості для працевлаштування вразливих категорій населення та створює умови для подальшої трудової міграції. Попри відому працелюбність українців та більшу кількість відпрацьованих годин у порівнянні з європейськими країнами, ефективність виробництва залишається низькою.
Причини низької продуктивності
За словами Гетманцева, показник продуктивності праці визначається співвідношенням валового внутрішнього продукту до кількості працівників або відпрацьованих годин, тому проблема не полягає у “ледачості” українців, а у системних чинниках, що безпосередньо впливають на рівень ВВП.
Серед головних причин він виділяє застарілу інфраструктуру, недостатні інвестиції в обладнання та автоматизацію, низький рівень управлінських практик, слабку логістику та фрагментованість бізнесу. Частина економіки функціонує через малі неконкурентні підприємства, які працюють із метою мінімізації податкового навантаження, але не мають доступу до сучасних технологій та капіталу. Додатково на ефективність впливають війна, руйнування виробничих потужностей і вимушена релокація підприємств, що ускладнює системну організацію виробництва та інвестиційну діяльність.
Можливості підвищення продуктивності
На думку Гетманцева, попри відставання, ситуація не є вироком, а відкриває потенціал для розвитку. Інвестиції у підвищення продуктивності праці здатні створити умови для зростання економіки, підвищення заробітних плат та зміцнення конкурентоспроможності українських компаній.
Системна автоматизація та модернізація виробництва дозволяє залучати до праці людей з інвалідністю, оскільки сучасні технології, включно з віддаленим управлінням та спеціалізованим програмним забезпеченням, дають змогу виконувати високопродуктивну роботу без потреби у фізичних навантаженнях. Крім того, автоматизація зменшує залежність від фізичної праці, що відкриває більше можливостей для жінок у високопрофесійних ролях, таких як інженерія, управління та операторський контроль, розширюючи кадровий резерв країни.
Ще одним ефектом модернізації є зменшення потреби у трудовій міграції, оскільки автоматизація та інклюзивні робочі місця скорочують дефіцит кадрів на низькооплачуваних та фізично складних посадах, який зараз покривається переважно за рахунок імпорту робочої сили.
Інвестиції як стратегічний інструмент
Гетманцев підкреслює, що інвестиції в модернізацію, автоматизацію та професійну освіту є не лише економічним, а й соціальним інструментом, який забезпечує інклюзію, підвищує доходи громадян та зміцнює національний трудовий потенціал. При розробці національних стратегій варто використовувати саме ці можливості для зростання продуктивності та доходів, а не покладатися виключно на залучення трудових мігрантів.
Одним із способів забезпечення системного потоку інвестицій є впровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, що створює стабільний ресурс для розвитку внутрішнього ринку капіталу. Це дозволяє одночасно підвищувати рівень життя людей у поважному віці та фінансувати модернізацію економіки, сприяючи збільшенню продуктивності та довгостроковому розвитку країни.
