Шестеро дітей залишилися без батька: Монастирищина попрощалася із захисником Сергієм Руденком

Війна щодня змінює долі українських родин, залишаючи дітей без батьків, дружин без чоловіків, а громади — без людей, яких знали й поважали багато років. За кожним повідомленням про втрату військовослужбовця стоїть історія сім’ї, для якої життя вже ніколи не стане таким, як раніше. Особливо болісними є такі втрати для дітей, адже вони назавжди позбавляються найріднішої людини, її підтримки, турботи та присутності поруч. Саме таке горе переживає родина Сергія Руденка, який виховував шістьох дітей і після мобілізації став на захист України.

Як повідомили в Монастирищенській міській раді, Сергій Руденко народився 27 липня 1982 року в селі Журавне Літинського району Вінницької області. Згодом його сім’я переїхала до села Княжа Криниця Монастирищенської громади, де минули дитячі роки майбутнього захисника, навчання у школі та перші кроки дорослого життя.

Після закінчення 9 класів Княжекриницької школи він розпочав працювати різноробочим у сільськогосподарському підприємстві «Княжа Криниця». Згодом працював на тракторній бригаді в селі Сабарівці на Вінниччині, пізніше — на цегельному заводі в Монастирищі та на будівництві в Києві. Як і багато українців, Сергій сумлінною працею забезпечував свою родину, не цураючись жодної роботи.

У 2005 році Сергій одружився з Наталією. Разом вони створили велику сім’ю, в якій народилися Дмитро, Юлія, Оля, Катерина, Артем і наймолодша Софійка. Діти стали головною частиною їхнього життя, а турбота про родину — щоденною відповідальністю.

Наприкінці березня 2024 року Сергій Руденко був мобілізований до лав Збройних Сил України. За час служби він опанував військові спеціальності гранатометника, навідника танка Т-74 та командира танка 3 класу.

Захисник проходив службу навідником танкового взводу 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. За сумлінне виконання військового обов’язку, вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності держави та виконання бойових завдань командування відзначило його подякою.

Понад 2 роки життя Сергія були пов’язані з війною, пережите під час служби позначилося на його здоров’ї. Під час перебування у відпустці, 20 липня 2026 року, Сергій Руденко передчасно помер.

Зараз ця велика сім’я переживає найважче випробування – шестеро дітей залишилися без батька, який був для них опорою, прикладом і людиною, до якої можна було звернутися за підтримкою. Для наймолодшої Софійки це втрата тата, спогади про якого тепер доведеться берегти все життя, а для старших дітей — біль, який супроводжуватиме їх у найважливіші моменти дорослішання.

24 липня Монастирищенська громада зібралася, щоб провести військовослужбовця в останню путь. Попрощатися із захисником прийшли рідні, друзі, побратими, жителі громади та всі, хто знав його за життя. Свій останній спочинок Сергій Руденко знайшов на кладовищі в селі Княжа Криниця.

Для Монастирищенської громади Сергій Руденко залишиться людиною, яка працювала, створила велику родину, виховувала дітей, а після мобілізації стала на захист України. Для дружини Наталії це втрата чоловіка, з яким вони прожили понад 20 років, а для шістьох дітей — втрата батька, якого вже не буде поруч у дні дорослішання, сімейних свят і найважливіших подій їхнього життя.

Українські родини щодня несуть найважчі наслідки війни, адже її ціна вимірюється не лише людськими втратами, а й дитячими долями, які назавжди змінилися після втрати найдорожчої людини.