Як вітчизняні фермери та місцева влада можуть передбачити повінь, пожежу чи посуху ще до того, як трапиться лихо? Поки у США стартапи залучають мільйони на розробку AI-карт ризиків, в Україні нагальним залишається питання: чи зможемо ми використати подібні технології не лише у воєнній, а й у мирній логістиці, щоб рятувати врожаї, планувати забудову, знижувати страхові внески та модернізувати систему реагування на катастрофи?
Пропонуємо історію про те, як штучний інтелект може змінити правила гри для аграріїв, громад, страхових компаній і будівельників, і що потрібно, аби це запрацювало в українських реаліях.
Як каліфорнійський стартап створює Google Maps для прогнозування кліматичних загроз і навіщо це потрібно аграріям та громадам
Нещодавно каліфорнійський стартап Felt залучив $15 мільйонів інвестицій, аби побудувати систему, яка прогнозує пожежі, повені й інші природні катастрофи. Причому працює вона не лише для аналітиків чи айтішників, а й для фермерів, забудовників і страхових компаній. Сервіс показує ризики прямо на карті – ніби Google Maps, але для кліматичних загроз.
Сервіс “підтягує” супутникові знімки, метеодані, кліматичні моделі, навіть геологічну інформацію – усе, що може вплинути на природні ризики. Дані йдуть як з відкритих джерел, так і з платних, зокрема, Planet Labs або Maxar. Усе це зводиться в єдиний шар, який аналізує ШІ.
І головна фішка – усе працює за принципом підказок, тобто можна просто написати: “Покажи зони ризику пожеж у Каліфорнії”, і AI побудує карту з поясненням. Така собі ChatGPT для екології. Інтерфейс простий: перетягуєш дані, додаєш умови – і отримуєш живу інтерактивну карту. Можна працювати навіть без досвіду в GIS або кодуванні.
ШІ дає можливість під’єднувати свої карти й геодані до інших систем – як державних, так і комерційних. Для цього є два основні інструменти. API – спосіб, як “попросити” Felt надіслати або прийняти дані. Наприклад, автоматично оновити карту або отримати координати. SDK – набір готових інструментів, які допомагають розробникам легко вбудувати Felt у свої сайти чи сервіси без складного програмування.
Завдяки цьому Felt можна інтегрувати в різні сфери. У державні системи для реагування на надзвичайні ситуації чи моніторингу ризиків, у CRM, щоб бачити, де саме розташовані клієнти або склади, на міські сайти, щоб мешканці бачили ремонти, аварії чи свої звернення на карті, в агроіндустрію – для аналізу погоди, вологості чи врожайності на полях.
Тобто нове ШІ можна зручно підключити до будь-якої системи, де потрібні карти або геодані.
Від метеододатків до AI-карт: чому малим аграріям бракує доступу до сучасних інструментів
Попри війну, частина українських аграріїв уже пробує працювати з геоаналітикою та супутниковими знімками. Але це переважно великі гравці. За даними Forbes Україна, точне землеробство вже використовує до 65% компаній, хоча повноцінні геоінформаційні системи (GIS) мають хіба що топові холдинги типу МХП чи Kernel.
Натомість малі та середні фермери здебільшого користуються базовими метеододатками або відкритими мапами. Прогнозують погоду, а не ризики. Хтось працює з QGIS або іншими open source-рішеннями, але цифровізація в агросекторі все ще рухається повільно. Причини прості: бракує грошей, часу і, часто, базових знань.
Інша проблема – вартість. Системи з машинним навчанням, супутниковими знімками та AI-аналізом, як у стартапу Felt, можуть коштувати десятки тисяч доларів. Це дорого. Навіть державна програма “Made in Ukraine” більше заточена під виробництво, ніж під аналітику. Тож поки інструменти типу Felt – з простим інтерфейсом і готовими картами – виглядають як гідна альтернатива для малого та середнього бізнесу, якщо вони будуть доступні.
А ще в Україні зараз активно будують систему підтримки фермерів через AKIS – це така собі агроосвітня мережа, яка має поєднати науку, бізнес і реальних фермерів. За словами Мінагрополітики, ця система має на меті дати доступ до знань та технологій на місцях. Можливо, саме тут такі платформи як Felt можуть вистрілити.
Зараз доступ до супутникових даних мають переважно великі агроаналітичні компанії. А дрібні фермери часто взагалі не уявляють, що ризики від посухи чи повеней уже можна вираховувати не “на око”, а за допомогою карт. Саме тут і виникає потреба в простих інструментах із візуалізацією, як у стартапу Felt.
Заходиш на сайт і швидко реєструєшся: ім’я, пошта, регіон. Підтягується твоя ділянка через кадастровий номер або координати з Google Maps. Не треба самому малювати поле вручну, що теж дуже зручно.
Система питає: “Що сієш – кукурудзу, соняшник, пшеницю?” І відразу пропонує мапу ризиків на найближчі 2–3 місяці. На екрані з’являється кольорове поле з чіткою розбивкою, де загроза посухи найбільша, де висока вологість, де можливі підтоплення, де прогнозується шквальний вітер. Кожен ризик підсвічується окремим кольором, як у погодному радарі.
Система каже: “Треба зменшити густоту посіву в південному секторі – там очікується посуха” або “Рекомендуємо дренаж у північному куті, там висока вірогідність паводку”. Фермер може завантажити це як PDF для агронома або надіслати собі на Viber.
Щотижня приходить e-mail або пуш: “У четвер очікується зміна ризиків на вашій ділянці. Новий прогноз доступний у кабінеті”. Дані підтягуються з супутників, кліматичних моделей та метеостанцій.
Можна подивитися, як змінювалися ризики за останні 5 років. Це особливо корисно тим, хто хоче оптимізувати сівозміну чи страхування.
Через API система Felt передає дані страховику, і фермер отримує персоналізовану оцінку: “Ваші ризики на цій ділянці середні. Поліс коштуватиме X грн”.
Вогонь, вода й посуха: кліматичні удари по Україні та відсутність єдиної карти ризиків
Схід і південь України вже не перший рік залишаються справжнім епіцентром кліматичної турбулентності. Минулоріч вогонь знищив майже мільйон гектарів території, це більше, ніж вигоріло по всьому Євросоюзу разом. Особливо дісталося Луганщині, Донеччині й Херсонщині, де через війну ліси перетворились на суху масу, готову до займання від найменшої іскри.
На заході країни інша біда. Там річки, навпаки, виходять із берегів. Згадати хоча б масштабну повінь 2020 року, яка змила понад 300 населених пунктів у Прикарпатті та Буковині. Вода знесла мости, дороги й знищила десятки тисяч гектарів угідь.
А південь, особливо Херсонська та Одеська області, вже давно потерпають від посух. Ситуацію погіршила ще й втрата Каховського водосховища, яка зруйнувала системи зрошення. Це сильно вдарило по агросектору, особливо по пшениці й соняшнику.
Ці погодні катастрофи – не просто новини з далеких регіонів. Вони б’ють по врожаях, цінах на продукти й навіть по цінах на будматеріали, бо затоплення знищують логістику. Торік пожежі знищили частину врожаю, частину пасовищ, а тепер ще й підвищили ризик ерозії ґрунтів.
Паводки на заході вже коштували державі сотні мільйонів доларів, а посухи на півдні змушують фермерів скорочувати посіви або повністю відмовлятися від культур, що потребують багато води.
Хтось це моніторить? У Європі працює система Copernicus, що дає доступ до реальних карт пожеж, повеней і посух онлайн. Також Єврокомісія публікує інтерактивні мапи стану довкілля в Україні. Вони збирають інформацію з супутників, погодних станцій та інших джерел, оцінюючи реальні ризики.
Україна, своєю чергою, користується інформацією ДСНС, але централізованої відкритої мапи з усіма ризиками наразі не існує. Є хіба що фрагментарні звіти, і то не завжди доступні для фермерів чи бізнесу.
Від ручних звітів до смарт-ГІС: як громади й державні системи можуть інтегрувати AI-карти ризиків
У більшості місцевих рад аналіз ризиків ідеться вручну, через минулі події або загальні метеозвіти. Натомість спеціалізованих інструментів ще майже немає. (UNDP DRR report цитує, що втрати ДСНС зросли в 6 разів у 2020 році).
Однак частина громад вже працює з GIS: понад 50 громад створили цифрові карти інфраструктури та мереж завдяки підтримці швейцарських проєктів. Ці карти використовують всю країну у рамках національної системи DREAM.
UNDP разом з урядом запустили єдину геоінформаційну систему (ГОІС), яка показує руйнування після війни у 55 громадах. Але її задумують використовувати не тільки для фіксації збитків і відбудови, а й для попередження нових катастроф.
Бюджети громад зазвичай обмежені: насамперед вони витрачають гроші на дороги чи соціальну інфраструктуру, а не на нові технології. Водночас чимало проєктів фінансують міжнародні донори UNDP, GIZ та ЄС. Так, містам, які долучилися до ініціативи SUN4Ukraine, вже виділяють гранти на цифровізацію і DRR (disaster risk reduction). Смарт-ОТГ або громади, що беруть участь у міжнародних програмах, часто готові платити за інновації, якщо бачать реальну користь: зменшення ризику, можливості участі у грантах, підвищення інвестиційної привабливості.
Де може стати у пригоді система, схожа на Felt? Її можна під’єднати через API до національного реєстру DREAM, де зберігаються дані про всі пошкоджені об’єкти, і додати туди карти з аналізом ризиків. ДСНС могла б використовувати таку систему для ранніх попереджень і швидкого моніторингу, а дрони, які вже застосовуються (наприклад, компанії Draganfly), допомагали б збирати ці дані та навчати персонал працювати з ризиковими картами.
Укравтодор чи Мінінфраструктури можуть використати risk-карти для планування ремонту після повеней чи руйнівних погодних явищ: інтеграція через API допомагає швидко оновлювати дашборди і ризик-класифікацію ділянок.
Нарешті, отримувати push-попередження може місцева влада: “в регіоні X очікується підвищення ризиків повені/пожеж”, а інтерфейс можна адаптувати під портал “Дія” або внутрішню систему громади.
…Штучний інтелект і геоаналітика можуть стати для України не просто інструментами модернізації, а засобом виживання в умовах війни й кліматичних змін. Від фермерів, які щороку втрачають врожаї через посухи чи пожежі, до громад, які стикаються з повенями та руйнуванням інфраструктури, – усі потребують простих і доступних систем прогнозування ризиків.
Світові приклади на кшталт Felt доводять: AI-карти можуть бути зрозумілими навіть для тих, хто ніколи не працював з GIS, і водночас інтегруватися в державні чи муніципальні сервіси. Якщо Україна зможе адаптувати такі технології під власні реалії та залучити підтримку донорів, це означатиме не лише захист врожаїв чи доріг, а й стратегічний крок до стійкості економіки та безпеки громад у майбутньому.
Тетяна Вікторова
