Цієї неділі румуни знову обирають президента. Повторне голосування відбувається після минулорічного політичного шоку: несподіваний успіх ультраправого кандидата Каліна Георгеску, звинувачення у втручанні Кремля, протести по всій країні та анулювання результатів виборів — усе це сколихнуло країну й поставило під сумнів її демократичну стабільність. Після скасування результатів виборів румунська влада опинилася під шквалом критики не лише зсередини країни, а й з-за кордону. Представники ультраправих сил по всьому світу, зокрема і високопоставлені чиновники адміністрації Дональда Трампа, звинуватили Бухарест у наступі на свободу слова та нехтуванні “волею народу”. Віцепрезидент США Джей-Ді Венс різко заявив: “Ви просто скасували вибори, бо вам не сподобався їхній результат”.
Георгеску, якого підозрюють у зв’язках із Росією, був відсторонений від участі в новому турі. Проте ідеї, які він озвучував, — антиєвропейські, антисистемні, із відвертою симпатією до авторитарних практик — знайшли відгук серед значної частини суспільства. І хоча самого Георгеску на бюлетенях більше не буде, його виборці не зникли. Тепер їхній голос може конвертувати в перемогу Джордж Сіміон — харизматичний, популістський лідер ультраправої опозиції, який очолює рейтинги напередодні голосування.
Протест як рушій вибору
Румунія — держава з тридцятирічним досвідом демократії, член ЄС і НАТО. Разом з тим, всередині країни накопичилося розчарування. Корупція, соціальна нерівність, відтік молоді, нездатність політичної еліти запропонувати нове бачення — усе це зробило протест головним драйвером електоральної поведінки.
Сіміон активно експлуатує ці настрої, просуваючи жорстку риторику проти “старих еліт”, обіцяючи розрив з Брюсселем, припинення підтримки України та “національне відродження”. Його кампанія апелює до національної гордості, історичних образ і втоми від традиційної політики. Уперше за довгий час саме ультраправий кандидат має шанси вийти у фінал із лідерською позицією.
Точки спротиву: хто може зупинити ультраправий прорив
Втім, остаточна перемога Сіміона не гарантована. Якщо жоден із кандидатів не набере понад 50% голосів 4 травня, 18 травня відбудеться другий тур. І саме тоді націонал-популіст може зустріти потужний спротив з боку центристського табору.
Серед поміркованих претендентів — Крін Антонеску, досвідчений політик, якого підтримує урядова коаліція, та Нікушор Дан, популярний мер Бухареста з іміджем реформатора. Обидва мають потенціал об’єднати проєвропейський електорат і мобілізувати голоси тих, хто не бажає бачити Румунію на шляху Орбана чи Трампа.
Також несподівано активізувався Віктор Понта — колишній прем’єр і екслідер соціал-демократів. Його підтримка серед лівоцентристів може відіграти вирішальну роль у другому турі.
Злет ультраправих: частина ширшого тренду
Румунія — не окремий випадок. Політичні зміни в цій країні відбуваються на тлі ширшого явища, яке охоплює значну частину Європи. Ультраправі партії, що ще нещодавно були маргінальними або вважалися протестними, нині перетворюються на потужних гравців. Вони отримують стабільну підтримку у Франції, Італії, Нідерландах, Угорщині, Німеччині, Словаччині та тепер — у Румунії.
Цей злет базується на кількох фундаментальних процесах. Передусім, йдеться про глобальну втому від традиційних партій. Виборці не бачать, щоб центристські сили поралися з сучасними викликами: економічною нестабільністю, міграцією, зростанням нерівності, інфляцією, загрозами ідентичності. Ультраправі надають прості відповіді на складні питання, часто вдаючись до емоційної риторики, змовницьких теорій та ксенофобських мотивів.
У Франції Національне об’єднання Марін Ле Пен впевнено прямує до Єлисейського палацу, посідаючи перші місця в опитуваннях. В Італії вже рік керує ультраправа Джорджа Мелоні. У Нідерландах перемогу на останніх виборах здобув правий радикал Ґерт Вілдерс. У Німеччині AfD впевнено випереджає правлячу коаліцію на сході країни, попри спроби офіційно обмежити її діяльність. В Угорщині Віктор Орбан перетворив країну на “зразкову” правопопулістську державу.
Усі ці партії поєднує кілька спільних тем: критика міграції, скепсис або ворожість до Євросоюзу, консервативні й патріархальні цінності, часто — симпатії до Росії або щонайменше відмова підтримувати Україну. І хоча вони можуть відрізнятися за стилем: від технократичної Мелоні до епатажного Вілдерса — суть їхнього політичного меседжу одна: світ змінився не на краще, і лише вони здатні повернути “втрачену велич” націй.
Румунія, з її затяжними соціально-економічними труднощами, слабкими інституціями та низьким рівнем довіри до політики, стала сприятливим ґрунтом для цих тенденцій. Хоча на парламентських виборах у грудні більшість громадян підтримали проєвропейські сили, праві популісти з AUR здобули друге місце. Нині ж, за останніми соцопитуваннями, вони вийшли в лідери, що свідчить про зростаючу популярність націоналістичної, євроскептичної риторики.
Підтримка Джорджа Сіміона й AUR — це не лише наслідок протесту проти зростання цін чи нерівності. Це симптом глибшого структурного зсуву, де політика дедалі більше зводиться до протиставлення “ми” і “вони”: ми — звичайні румуни, вони — політична еліта, брюссельські бюрократи, мігранти, глобалісти, ЛГБТ-активісти тощо. Цей дискурс розмиває демократичні норми й створює запит на “сильну руку”, “новий порядок” і “жорсткі рішення”.
Попри те, що кожна країна має свої особливості, саме поширення подібних риторичних моделей та стратегій мобілізації свідчить про наявність єдиної хвилі — ультраправої, постідейної, антиглобалістської. Її наслідки для Європи можуть бути довгостроковими: від блокування рішень у межах ЄС до загроз демократичним інституціям і зовнішньополітичним пріоритетам, зокрема щодо підтримки України.
Знову TikTok?
Румунські виборці знову звертаються до TikTok за порадами під час повторного голосування скасованих виборів, – таке занепокоєння електоральними процесами в Румунії висловила агенція Reuters.
Мільйони молодих румунів знову звертаються до TikTok — не лише за розвагами, а й за політичними сигналами. Саме ця платформа відіграла ключову роль у скандальних виборах, результати яких було скасовано через підозри у втручанні Росії. З понад 9 мільйонами користувачів TikTok у країні, де мешкає 19 мільйонів людей, платформа стала продуктивним середовищем для маніпулятивного контенту.
Минулорічна кампанія супроводжувалась хвилею активності підозрілих акаунтів, що поширювали політичні меседжі, — зрештою, саме вони стали одним з аргументів для анулювання результатів голосування 24 листопада. У Москві, очікувано, будь-яке втручання заперечують.
Ультраправий кандидат Джордже Сіміон активно використовує соціальні мережі як основний інструмент мобілізації електорату, особливо TikTok. Його акаунт на платформі має понад 1,3 мільйони підписників, і це одна з найпотужніших політичних присутностей у румунському сегменті соцмереж. Закріплені відео сягають 5,8 мільйонів переглядів. В коментарях можемо прочитати: “Мені 19 років, я побачив Каліна Георгеску в TikTok і змусив усіх членів своєї родини проголосувати за нього. Тож я продовжуватиму голосувати за нього, і ви повинні робити те саме!”; “Я пропоную не вмикати телевізор до президентських виборів!”; “Брате Джордже, у неділю ми зробимо тебе президентом Румунії”; “Я не можу дочекатися, щоб завтра вранці піти на виборчу дільницю, щоб проголосувати за вас у Мадриді, я голосую за вас з любов’ю! Ідіть і голосуйте, любі мої, Сіміон президент у першому турі, давайте вкрадемо у них і другий тур”.
Сіміон ефективно поєднує емоційно насичену риторику, прямі звернення до електорату та націоналістичні меседжі — стиль, що особливо добре заходить молодшій аудиторії. Його відео часто оформлені як мотиваційні звернення на тлі музики або історичних образів, а ключові теми — “зрада національних інтересів”, “боротьба з корупцією” та “національне відродження”.
TikTok дозволяє Сіміону оминути традиційні ЗМІ й прямо звернутися до розчарованого виборця, особливо до молоді з регіонів, які відчувають себе покинутими державою. Його популярність у соцмережах відображає ширший тренд: перехід політичної боротьби з парламентських зал і телестудій у смартфони та стрічки алгоритмів.
Значення вибору: не лише для Румунії
Ставки в цій кампанії виходять за межі внутрішньої політики. Вибір, який зроблять румуни, матиме геополітичне значення. Чи залишиться Румунія на проєвропейському курсі, виступаючи за підтримку України й солідарність із Заходом? Чи обере шлях популізму, ізоляціонізму та зближення з авторитарними моделями?
ЄС уважно стежить за румунськими виборами, адже саме Румунія була одним із найбільш послідовних партнерів НАТО у чорноморському регіоні. Перемога ультраправих може не лише похитнути її зовнішньополітичний курс, а й створити нову точку нестабільності на східному фланзі Європи.
4 травня стане першим випробуванням для румунської демократії після гучного зриву попереднього голосування. А 18 травня потенційною розв’язкою, де з’явиться не тільки ім’я нового президента, а й стратегічний напрям країни на найближче десятиліття.
