Після сторічної паузи, Париж знову вітає світову спільноту на Олімпійських іграх. Від ігор 1924 року до сьогодні, місто змінилося, як і весь світ. В глобальної нестабільності та політичних напружень Олімпіада 2024 року обіцяє бути не лише спортивним святом, але й важливим моментом в історії, що відображає сучасні політичні, соціальні і навіть екологічні тенденції.
Чи може спорт бути поза політикою?
Відповідь заперечна, адже політика не існує сама по собі. Вона зазвичай паразитує на масових заходах, де є можливість вплинути на світобачення великих скупчень людей, а відтак і підготувати грунт для прийняття рішень тими, від кого це залежить.
Згадаємо історичні факти, які показують, що у фразі “спорт поза політикою” більше лукавства, аніж віри у нейтральність видовищної демонстрації фізичних потужностей людства.
Берлінська Олімпіада 1936 року: Ці ігри були використані нацистським урядом Німеччини як засіб пропаганди. Адольф Гітлер прагнув показати перевагу арійської раси та продемонструвати силу нацистського режиму. Проте перемога афроамериканського спортсмена Джессі Оуенса, який здобув чотири золоті медалі, суттєво підірвала нацистські амбіції.
Мюнхенська Олімпіада 1972 року: Ці змагання були затьмарені терористичним актом, коли палестинська група “Чорний вересень” захопила і вбила 11 ізраїльських спортсменів. Цей випадок мав великий вплив на політику безпеки на майбутніх Олімпійських іграх.
Бойкот Олімпіади в Москві 1980 року: Після вторгнення СРСР в Афганістан багато країн, включаючи США, Японію, ФРН, а також низка ісламських держав бойкотували літні Олімпійські ігри в Москві на знак протесту проти цієї інтервенції. Це був один з найбільших політичних бойкотів в історії Олімпіади.
Бойкот Олімпіади в Лос-Анджелесі 1984 року: У відповідь на бойкот Олімпіади в Москві 1980 року, СРСР та ще 14 країн соціалістичного блоку (Афганістан, Ангола, Болгарія, Куба, Чехословаччина, Східна Німеччина, Ефіопія, Угорщина, Лаос) бойкотували літні Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі. Цей бойкот також був мотивований політичними міркуваннями.
Пекінська Олімпіада 2008 року: Китай використовував ці ігри для демонстрації свого економічного та політичного зростання на світовій арені. Олімпіада також викликала багато протестів з боку правозахисних організацій через порушення прав людини в Китаї, відсутність свободи преси та якість повітря. Під час протестних мітингів напередодні змагань загинули люди. Щоб покращити ситуацію, китайський уряд вжив драконівських заходів: у рамках проєкту «Блакитне небо», тож частину заводів закрили, частину — перенесли за місто, рух транспорту обмежили, окремі будівництва призупинили. Ці заходи мали сенс, повітря, дійсно, покращилося. Однак усі ці маневри, аби догодити МОК, влетіли Китаю в копієчку. Загалом Олімпіада-2008 принесла китайському уряду стільки ж критики та засудження, скільки дипломатичних можливостей та перемог.
Зимові Олімпійські ігри в Сочі 2014 року. Росія використовувала ці ігри для підняття свого міжнародного престижу. Проте ігри були затьмарені політичними напруженнями, пов’язаними з анексією Криму, яка сталася через декілька тижнів після завершення Олімпіади.
В якому політичному контексті стартує Олімпіада-2024?
Тривалий час точилися суперечки про участь у змаганнях російських і білоруських спортсменів. МОК дозволив їм брати участь під нейтральним прапором за умов, що вони відповідають суворим критеріям і не мають жодних зв’язків з військовими або національними безпековими структурами.
Деякі країни, включно з Україною, висловили різку критику цього рішення, вважаючи його неприйнятним через використання трибуни Олімпіади для пропаганди. Своєю чергою російська сторона піддала критиці ці умови, називаючи їх дискримінаційними.
За тиждень до старту Олімпіади в Парижі Міжнародний правозахисний фонд «Global Rights Compliance» опублікував результати власного OSINT-моніторингу, згідно з яким 33 з 59 російських і білоруських спортсменів, визнаних МОК допустимими, порушили правила участі.
Правозахисники наводять конкретні приклади порушень, зафіксованих в ході моніторингу відкритих джерел. Російська велогонщиця Олена Іванченко, зокрема, порушила правила, поставивши «лайк» низці провоєнних постів у соціальних мережах, зокрема, тим, де ставиться під сумнів право України на існування, де висловлюється підтримка анексії Донецька та Луганська. Правила порушила і тенісистка Олена Весніна, яка “лайкала” пости про «бойові подвиги» російських солдатів, які вбивають українців, і пости з провоєнним символом «Z».
До складу білоруської команди, як виявили правозахисники, входять веслувальник молодший сержант Збройних сил Білорусі Євген Залатий і плавчиня Анастасія Шкурдай, яка є представником Спортивного комітету Збройних сил Білорусі.
Низка виявлених порушень засвідчує, що МОК, який надав дозвіл на участь цим спортсменам, фактично заплющує очі на те, що одна країна може насильницьким способом вдертися в іншу країну. Свідоме ігнорування доказів причетності до агресії призводить до того, що прямо чи опосередковано країну-агресора все одно вітатимуть на світовій арені.
Політичні амбіції Франції
Цілком природно, що кожна країна, яка приймає Олімпіаду, відчуває страшенну гордість за себе, свої можливості і свої здобутки.
Париж хоче показати, що він може запропонувати світу екологічно відповідальну Олімпіаду, зокрема, використовуючи відновлювані джерела енергії та скорочуючи викиди вуглецю. Це частина глобального руху за екологічну відповідальність, що відображає сучасні політичні тенденції.
Париж також хоче довести, що це Олімпіада безпрецедентна з точки зору безпекових умов. Тим більше, що є вже певні виклики і загрози. Зокрема, міністр закордонних справ Ізраїлю Ісраель Кац попередив свого французького колегу Стефана Сежурне про потенційну змову за підтримки Ірану, спрямовану проти ізраїльських спортсменів і туристів під час Олімпійських ігор у Парижі.
Париж також наголошує на інклюзивності та доступності. В рамках підготовки до ігор, велика увага була приділена створенню умов для людей з обмеженими можливостями.
