Війна змусила мільйони українців залишити рідні домівки й шукати прихистку в інших країнах, і з кожним роком вимушеного перебування за кордоном перед ними постає нове запитання: що чекає на них після повернення. Життя в еміграції сповнене труднощів, адже поряд із базовими потребами на кшталт житла й роботи з’являються психологічні випробування — відчуття відірваності від звичного середовища, складнощі з адаптацією до іншої мови й культури, невпевненість у майбутньому. Особливо гостро ці проблеми відчувають люди старшого віку, матері з малими дітьми, особи з інвалідністю та всі, хто через обставини не може працювати й забезпечувати себе самостійно.
Заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук, зустрічаючись з громадянами, які зараз перебувають у Польщі, наголосила на тому, що держава повинна завчасно створити механізми підтримки для тих, хто виявить бажання повернутися. Вона підкреслила, що потреби вразливих груп у діаспорі зростають, оскільки країни перебування поступово ускладнюють умови проживання, і не всі українці можуть відповідати новим вимогам.
Тому, на думку Верещук, Україні варто розбудувати систему соціального супроводу, яка охоплюватиме тимчасове житло, гуманітарну й медичну допомогу, а також соціальні послуги, що дозволять уникнути відчуття покинутості й дезорієнтації в перші місяці після повернення.
Окремо посадовиця акцентувала на потребі організаційної та логістичної допомоги, адже повернення не обмежується перетином кордону. Воно передбачає відновлення документів, оформлення соціальних виплат, доступ до освіти й медицини, а також реінтеграцію у громади. Ці питання планується винести на обговорення Платформи з питань українців за кордоном за участі державних органів, громадських структур, міжнародних партнерів та представників польської сторони. Такий діалог, як підкреслила Верещук, має забезпечити скоординованість дій і уникнення хаотичних рішень, які часто ускладнюють процес повернення.
Дискусія про перспективи повернення біженців не зводиться лише до державних планів. Експерт з міграційної політики Андрій Гайдуцький звернув увагу на те, що бажання і можливості повернення різнитимуться залежно від країни перебування. За його словами, найскладніше буде повернути тих, хто закріпився у Великій Британії, Німеччині, Нідерландах чи Ірландії, де умови для праці й інтеграції суттєво відрізняються від українських.
Водночас перші хвилі репатріації, на думку Гайдуцького, очікуються з сусідніх країн — Польщі, Чехії, Угорщини та Молдови. Це пояснюється не лише географічною близькістю, але й тим, що частина людей сприймає своє перебування там як тимчасове рішення, пов’язане передусім із безпекою.
Проте навіть у цьому сценарії існують додаткові виклики. Як зазначив експерт, у Молдові вже нині заробітні плати перевищують українські, але після завершення воєнного стану український бізнес буде змушений піднімати оплату праці, аби утримати кадри. Це може стати тим чинником, що стимулюватиме частину трудових мігрантів до повернення, якщо вони побачать реальні перспективи розвитку вдома.
Міжнародний вимір також відіграє свою роль. Нещодавно Рада Європейського Союзу схвалила рекомендації, які стосуються завершення дії програм тимчасового захисту й переходу до етапу повернення та реінтеграції українців. У документах наголошується, що держави-члени можуть сприяти цьому процесу через так звані ознайомчі візити, які дозволять людям поступово адаптуватися до думки про повернення та оцінити умови, що чекають на них в Україні.
Таким чином, питання повернення українських біженців виходить на порядок денний не як спонтанна ініціатива, а стратегічний процес, що потребує одночасної координації зусиль України, європейських партнерів та громадянського суспільства. Від того, наскільки комплексною буде система соціальної підтримки та наскільки прозоро держава продемонструє готовність зустріти своїх людей, залежатиме не лише динаміка репатріації, а й відчуття довіри до держави, яке формуватиметься в середині суспільства. Якщо під час війни головним символом єдності стала військова допомога, то після її закінчення не менш важливим випробуванням стане повернення людей і створення умов, у яких вони відчують: їх чекають і про них подбали.
