Зустріч президента США Дональда Трампа з українським лідером Володимиром Зеленським у Білому домі стала важливою віхою дипломатичних зусиль довкола війни в Україні. Але за фасадом “теплої” атмосфери криється низка глибоких суперечностей, які визначатимуть подальшу траєкторію переговорів.
Атмосфера “тепла”, але з прихованою напругою
Цього разу настрій у Вашингтоні відчутно відрізнявся від приголомшливо напруженої лютневої зустрічі Зеленського з Трампом. Український президент обрав менш звичний для себе образ – костюм із коміром, чим отримав схвалення американського лідера. На пресбрифінгу в Овальному кабінеті Зеленський здебільшого мовчав, залишаючи ініціативу господарю Білого дому.
Це мовчання не було випадковим. Воно радше символізувало спробу уникнути гострих кутів, щоб не повторити конфронтації минулих зустрічей. Але тиша розсіялась, щойно до розмови долучилися європейські лідери.
Європейська позиція: спершу припинення вогню
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та президент Франції Еммануель Макрон виступили за негайне перемир’я як перший крок до миру. Трамп, натомість, заявив: перемир’я не є необхідним – відразу потрібен “сталий мир”.
Ця різниця підходів виявила розлом між американським баченням та європейською стратегією. Зеленський у цій дискусії зберіг демонстративне мовчання, очевидно, намагаючись балансувати між позиціями Вашингтона й Брюсселя.
Гарантії безпеки: нова “відправна точка”
Зеленський після зустрічі назвав гарантії безпеки ключовою умовою для припинення війни. Він озвучив і конкретні параметри: домовленості на $90 мільярдів щодо закупівлі американської зброї – від авіаційних і протиракетних систем до невказаних новітніх технологій.
Також Київ наполягає, що США купуватимуть українські дрони, стимулюючи розвиток власного оборонпрому. Financial Times із посиланням на конфіденційний документ додає: загальний пакет може сягати $100 мільярдів і фінансуватися частково за рахунок європейських партнерів.
Це спроба перетворити питання безпеки на систему реальних механізмів, а не політичних декларацій. Українська сторона наполягає: будь-які “усні запевнення” чи Будапештські меморандуми не мають жодної цінності після років війни.
Питання територій: перенесене, але не вирішене
Найделікатніше питання – можливі територіальні поступки – обговорювалося неохоче. Зеленський підкреслив, що ця тема залишається “між ним і Путіним”.
Він також зазначив, що обговорення з Трампом теми окупованих територій тривало довго, адже він докладно пояснював, як саме Росія захоплювала українські землі – від Криму до сходу країни, наголошуючи, що йдеться про кожен квадратний кілометр, скроплений кров’ю українських воїнів. Український президент навіть показав Трампу карту, пояснивши, що за 1000 днів Росія захопила менше 1% території України. Це, за його словами, стало несподіванкою для Білого дому і допомогло “змінити настрій” Трампа.
Втім, аналітики застерігають: ймовірність особистої зустрічі Зеленського з Путіним залишається мінімальною. Кремль традиційно зневажає українського лідера, і максимум, на що здатний піти Путін, – це “прийняти капітуляцію”, а ймовірніше – делегувати переговори другорядним фігурам.
Таким чином, перенесення питання територій на майбутню зустріч фактично означає спробу відкласти його на невизначений термін.
Європейський фронт і реакція Москви
Європейські лідери – від канцлера Мерца до прем’єра Британії Кіра Стармера та італійської прем’єрки Джорджії Мелоні – вперше продемонстрували доволі єдину позицію. Вони наголошували: лише після припинення вогню можна переходити до складних деталей мирної угоди та гарантій.
Москва, натомість, відреагувала ухильно: російська сторона запропонувала спочатку провести двосторонню зустріч із Зеленським, а вже потім – тристоронню з участю США. Це типовий прийом Кремля, спрямований на послаблення ролі Вашингтона й переведення діалогу у вигідну для себе площину.
Громадська думка як фактор
Ілюзії про те, що Зеленський може самостійно ухвалювати рішення щодо територій, небезпечні. Липневі протести проти послаблення незалежності НАБУ показали: українське суспільство здатне блокувати рішення влади, які сприймає як неприйнятні.
Будь-яка спроба “спустити згори” домовленості про поступки територіями без суспільної згоди приречена на провал. І це ключовий виклик для західних партнерів, які, можливо, розраховують на “тихі домовленості” з Банковою.
Пастка безпеки
Зрештою, головним викликом залишаються гарантії безпеки. Росія прагне залишити за собою можливість відновити війну в будь-який момент. Україна ж вимагає реальних запобіжників, що унеможливлять повтор агресії.
Проблема в тому, що після трьох з половиною років великої війни українське питання вже стало екзистенційним викликом для путінської системи. Навіть якщо буде підписано угоду, реваншистські настрої Кремля нікуди не зникнуть.
Отже, будь-які гарантії безпеки, які не включатимуть військової присутності союзників, системного переозброєння України та механізмів автоматичного реагування, будуть приречені на провал.
Думки й оцінки
Можливий саміт Зеленський-Путін у Європі
На думку французького президента Еммануеля Макрона, одним із головних підсумків зустрічі у Вашингтоні стало те, що Володимир Путін готовий зустрітися з Володимиром Зеленським у найближчі два тижні – вперше з початку російського вторгнення. За планом, після двосторонньої зустрічі між президентами можуть відбутися тристоронні (за участю Дональда Трампа) та багатосторонні переговори, куди будуть залучені європейські лідери. В інтерв’ю каналу TF1 Макрон підкреслив, що зустріч пройде у “нейтральній” європейській країні, можливо, у Швейцарії, але не у Франції. Макрон навіть зазначив, що, якщо зустріч відбудеться у країні, яка визнає Міжнародний кримінальний суд і, отже, може заарештувати президента Путіна, можна зробити виняток.
Французький лідер також наголосив, що мир не повинен стати капітуляцією України і не може визнавати захоплені території. Він також звернув увагу на запуск роботи над гарантіями безпеки для України після мирної угоди: ці заходи передбачають сильну українську армію, здатну стримувати можливу агресію Росії, але не передбачають вступу в НАТО.
Макрон попередив про довгострокову загрозу з боку Росії, назвавши її “постійною дестабілізуючою силою” та “хижаком біля наших кордонів”. За його словами, Путін рідко виконує свої обіцянки, тому Європі слід залишатися пильними й не бути наївними щодо намірів Москви.
Мир віддаляється?
Британський оглядач Домінік Воггорн у коментарі для Sky News зауважив, що після зустрічі Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у Вашингтоні перспектива миру лише віддалилася. За його словами, відмова Білого дому від нових санкцій проти Росії та від ідеї негайного припинення вогню фактично послаблює тиск на Володимира Путіна, який “не прагне уламків території, а хоче знищення всієї України”. Воггорн наголошує: союзники дедалі частіше схиляють Київ до поступок, тоді як обіцянки безпекових гарантій виглядають надто примарними, адже Трамп, відомий своєю непослідовністю, здатен легко відмовитися навіть від міжнародних угод. Єдиним реальним результатом, за оцінкою експерта, стало лише підтвердження нових раундів переговорів, радше дипломатичне шоу, ніж крок до миру.
Україна диктує – Трамп слухає?
Воєнний експерт Юрій Швець переконаний: для Трампа головною мотивацією є прагнення отримати Нобелівську премію миру, що зробило врегулювання війни в Україні його особистим завданням. Це створює інструмент впливу для України: Київ може формулювати свої вимоги й очікувати чутливого ставлення з боку Трампа. Під час переговорів обговорювалися не лише територіальні обміни, а й комплекс гарантій безпеки, включно з розміщенням військових контингентів і дипломатичною підтримкою.
Ідея надання Україні гарантій безпеки стала основним предметом дискусії під час зустрічей Трампа з Зеленським та європейськими лідерами. Вона отримала схвальну реакцію європейських учасників, які раніше були готові надати свої контингенти, але вважали, що цього буде недостатньо для стримування Росії без участі США. Трамп спочатку відмовлявся від участі американських військ, але пізніше зазначив, що готовий розглянути й таку можливість. Водночас йшлося про створення довгострокової системи безпеки для України, подібної до ситуації на Корейському півострові з американським контингентом, який там стоїть десятиліттями.
Висновок із цих переговорів простий: для України це унікальна можливість отримати надійні гарантії безпеки, значні інвестиції на відновлення та перспективу стати передовою європейською державою. Раніше такі можливості були аморфними і неконкретними, а тепер з’явився чіткий інструмент для їх реалізації.
Трамп “припинив шість війн”: реальність і спроби самопіару
Як пише Le Monde, президент США Дональд Трамп неодноразово заявляв, що йому вдалося “припинити шість війн за шість місяців”. Він позиціонує себе як миротворця і бачить у цьому шанс на Нобелівську премію миру. Список конфліктів, про які говорить американський лідер, включає Індію та Пакистан, Руанду та Демократичну Республіку Конго, Іран та Ізраїль, Вірменію та Азербайджан, Камбоджу та Таїланд, а також Єгипет та Ефіопію.
Однак більшість цих “успіхів” не підтверджують самі сторони конфлікту. Наприклад, прем’єр-міністр Індії заявив парламенту, що жодний світовий лідер не звертався до них із вимогою зупинити військові операції. У випадку Руанди та ДР Конго питання нейтралізації повстанських груп залишається невирішеним, а між Єгиптом та Ефіопією досі не укладено угоди щодо головної причини суперечки — контролю за водою в Нілі.
Попри це, деякі лідери підтримують імідж Трампа як миротворця. Так, Ізраїльський прем’єр Беньямін Нетаньягу запропонував висунути його на Нобелівську премію, а аналогічну підтримку висловили прем’єр Камбоджі Хун Манет і прем’єр Вірменії Нікол Пашинян. Ця ситуація демонструє, що Трамп активно використовує міжнародну дипломатію як інструмент власного піару, навіть якщо реальні мирні угоди залишаються неповними або умовними.
Вашингтонські підсумки
Вашингтонський саміт не приніс прориву. Але він і не став катастрофою. Було зафіксовано два ключових моменти:
Тема територій фактично відкладена – можливо, надовго.
Гарантії безпеки виходять на перший план і стають точкою відліку для будь-якої формули миру.
Проте головна відповідь залишається незмінною: війна закінчиться не тоді, коли Зеленський чи Трамп підпишуть папери, а тоді, коли Путін вирішить зупинити війну. Тому будь-які спроби тиснути на Київ безглузді. Реальний тиск має бути спрямований на Москву – постачанням зброї, санкціями, міжнародною ізоляцією.
Вашингтон зафіксував статус-кво. Але наступні тижні покажуть, чи зможе цей баланс перерости в реальні гарантії миру, чи ж залишиться черговою дипломатичною ілюзією.
Як повідомляє Громадське, держсекретар Марко Рубіо вже заявив про готовність Путіна зустрітися з українським президентом.
